У наш час день Покрови 14 жовтня – це державне свято, свято українського війська – День захисника України. Цьому передувала певна історія, адже Божу Матір вважали своєю небесною заступницею, а день Покрови своїм святом українські козаки; під покровительство Богородиці віддавали себе воїни УПА. Сучасне військо України, яке наслідує традиції оборонців України попередніх епох, вважає за доречне цей день мати за своє свято.
Але не можна забувати, що це свято насамперед має релігійний вимір, наголосив у розмові з Радіо Свобода протоієрей Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, священник Православної церкви України (ПЦУ).
– Божа Матір покривала тих людей, котрі колись боронили, захищали місто Константинополь, тоді – столицю Візантії (нині місто Стамбул, Туреччина – ред.). Встановлення свята пов’язане із зафіксованими у писемних джерелах подіями: у 903 році мала місце оборона Константинополя від зовнішніх ворогів. Тобто, доки воїни захищали місто, відкидаючи супротивника від його стін – віруючі молились у храмі і їм була явлена Богоматір, яка покривала віруючих своїм омофором. Омофор грецькою мовою означає «наплічник», це довгий, широкий плат, який є частиною облачення єпископа.
– А яким чином день Покрови Божої Матері «перемістився» на терени сучасної України?
– Дивіться: коли українські козаки ішли на війну, вони молились і просили Божу Матір, щоб покривала, боронила їхні родини, їхні оселі, які фактично залишались без належного нагляду та охорони. Так само воїни УПА, коли йшли у ліси чи гори, молились, щоб Богоматір захищала їхні родини.
І цю традицію перейняли наші військові, які боронять Україну зараз. І у цьому сенсі Покрова – це свято миру, а не війни.
З іншого боку, на кожне свято, можливо, треба створювати нові традиції. Для нас такою новою традицією є свято війська, козаків – тих, хто боронив і боронить Україну. Але це, сказати б, мілітарна частина сучасного свята Покрови.
– А якою, на вашу думку, може бути не мілітарна частина?
– Покров Богоматері може бути святом жіночості.
Покров – це хустина, це те, чим Божа Матір покривала голову, це традиційна для жінок частина одягу
Тому що покров – це хустина, це те, чим Божа Матір покривала голову, це традиційна для жінок частина одягу. Тобто, це свято може бути і в такому, жіночому вимірі – бо, на жаль, схоже на те, що наші українські жінки розучились красиво вкривати голову навіть у храмі.
Думаю, якраз у цей день такий прекрасний жіночий аксесуар, як хустка, чи шарф може бути атрибутом або ознакою цього свята. Тобто, я вважаю, що ми маємо шанувати древні традиції, знати історію свята, розуміючи його богословську складову, – але можемо формувати і нові традиції його відзначення як свята державного і світського.
– Якщо зосередити увагу на жіночому «вимірі» дня Покрови, то що можна запропонувати українцям?
– Покрову як свято та як вихідний день можна провести творчо: цього дня цілком можна влаштовувати майстер-класи, робити виставки української традиційної хустки та інших жіночих головних уборів. Адже в Україні здавна було чимало варіантів головного убору для жінок, залежно від їхнього віку, сімейного статусу тощо.
Жінки вбирали різні хустини та інші покрови залежно від події чи свята, – це ж неймовірно багатобарвний і цікавий пласт українського традиційного вбрання!
Це дуже цікава частина нашої історії та культури, й якраз свято Покрови може бути тим днем, коли майстрині, культурологи, історики, дослідники костюму могли би цього дня презентувати свої дослідження, вироби, проводити майстер-класи або ж екскурсії.
