Кібернетичні атаки російських хакерів, тролів і ботів, які поширюють соціальне невдоволення і руйнують електоральні надії головної кандидатки на пост президента США на виборах 2016 року, аналізує книга професорки Annenberg School for Communication з університету Пенсильванії Кетлін Холл Джеймісон. «Кібервійна» – це детальне дослідження діяльності росіян, яке базується на аналізі масштабного поширення негативних наративів та глобального використання цифрових платформ. Радіо Свобода ознайомилося з книгою і публікує стилі висновки 300-сторінкової праці.
Через пів року після виходу книги спеціальний прокурор США Роберт Мюллер підтвердить висновки американської розвідки про втручання Росії у президентські вибори США 2016 року. Він задокументував зусилля президента США Дональда Трампа перешкодити розслідуванню, але, тим не менш, зробив висновок, що не має достатньо доказів для того, щоб довести, що Трамп та його команда вчинили можливий злочин, вступивши у змову з росіянами. Президент США Дональд Трамп назвав «повним виправданням» цю доповідь.
Але в 2020 році в США пройдуть чергові вибори президента. Книга Джеймісон показує, які уроки з попереднього волевиявлення американських громадян слід зробити, чому російська загроза нікуди не зникала і як зміна тенденцій в інформаційному просторі та поляризація суспільства може свідчити про безпосередню участь росіян в медійній повістці дня.
Книга починається такими словами: Уявіть, що російський план не просто передбачає позбавити шансів Гілларі Клінтон на президентство, але й, у випадку перемоги, малює її образ як політика, який нездатний керувати державою. І цей план реалізовується без жодних слідів, використовуючи біткойни для створення віртуальних приватних мереж на території США. Уявіть, що вони масово поширюють інформацію зі зламаних акаунтів її соратників, використовуючи крадені персональні дані, щоб обійти захист Facebook і PayPal.
І це все доносять електорату за допомогою постів у Facebook, повідомлень в Twitter, відео на YouTube, блогів на Tumblr, новинами на Reddit, жартами на 9GAG, сайтами-самозванцями і навіть грою Hilltendo. А для того, щоб максимізувати ефект, використовувався аналіз даних, пошукова оптимізація і соціальні платформи, також були зламані виборчі системи деяких штатів.
Авторка пояснює, що всі результати (крім одного) таких дій були вигідні Кремлю – або Клінтон програє і випадає з міжнародної арени, або виграє, але не може бути ефективним урядовцем, або ж виграє і отримує продовження саботажу аж до кінця терміну. «Єдиний результат, який міг би нашкодити російським кіберсолдатам і їхньому командувачу, це викриття нападників, засудження з боку обох партій і світової спільноти та оцінка конкретних медіа як шпигунів і саботажників, маркування або блокування російських наративів як пропаганди... Але нічого з цього не сталося», – пише Джеймісон.
Книга базується на численних напрацюваннях американських спецслужб, вона також показує синергію російських хакерів і тролів. Адже, з одного боку, йшла серйозна робота по тому, щоб зламати акаунти і поштові скриньки демократів, що потребує суттєвої кваліфікації, і є по суті роботою хакерів. А з іншого боку, працювали цілі мережі дистрибуції таких вкрадених даних, і саме тролі працювали над їх розкруткою у правильному світлі.
Цікавим є і той факт, що у своєму дослідженні професорка називає дії, які відбувалися в той час, актом кібервійни. Ці атаки стали можливими, як зазначає вона, завдяки вразливостям американської урядової системи, по суті, вона не була готовою до такого виду втручання. Не зі своєї волі, а через сталий і не адаптований до сучасних загроз підхід допомогли зловмисникам й медіа, які посилювали ефект атак.
Серед важливих передумов свого дослідження Джеймісон називає таку: «Не тролі обирали Дональда Трампа. Це зробили громадяни США». При цьому професорка додає, що значення російських оперативників полягало у впливі на електоральний контекст і самих виборців. Воно виражалося в створенні видимих сигналів соціальних безладів, впливі на поведінку політиків, переосмислення думки щодо Клінтон через пости, твіти, відео і «новини», а також у позиціонуванні новин і дебатів через призму інформації з хакнутих джерел.
В першій частині своєї праці авторка аналізує питання інтервенції російських шпигунів і саботажників у вибори 2016 року. В ній вона наводить аргументи втручання та інсинуацій росіян у значну кількість контенту в американських соціальних мережах з ціллю поразки Клінтон та перемоги Трампа. Хоча Джеймісон визнає, коротко кажучи, що досі не можна точно визначити, чи було це втручання достатнім, щоб змінити кінцевий результат виборів.
У другій частині книги розповідається про необхідні умови, які створили плацдарм для серйозного впливу вказаних тролів: масштабні інформаційні кампанії; поширення меседжів, які збігаються з інтересами Трампа; мобілізація ветеранів і білошкірих християн, демобілізація темношкірих американців і прибічників Барні Сандерса, а також зсув лібералів до Джилл Стайн; радикальні заклики; чітко таргетований контент.
Читайте також: П’ять цілей російської пропаганди в США, які цілком працюють в Україні
Аналіз того, як росіяни впливали на новини і дебати в останній місяць перед виборами, виведений в окремий розділ. Справді, вплив інформації безпосередньо перед самим волевиявленням має набагато сильніший ефект, ніж протягом багатомісячної кампанії. В цій частині детально пояснюється, як дані зі зламаних акаунтів змінили висвітлення подій в пресі, а також досліджується російський вплив на ЗМІ в останні дні кампанії.
В четвертій частині Джеймісон підбиває підсумки свого дослідження і задається питанням, як США жити далі в умовах російської кіберзагрози. Серед іншого, вона аналізує роль ЗМІ в успіху російської стратегії «вкрасти і розповсюдити». Професорка має на увазі надмірну увагу і висвітлення даних зі зламаних імейлів та інших акаунтів американських політиків. Також вона називає Facebook, Twitter, Instagram, YouTube і Tumblr технологічними гігантами, які мимоволі стали трубопроводами для російської пропаганди.
Книга буде цікава всім, хто цікавиться впливом нових медіа і цифрових платформ на маси і тим, як направляти цей вплив у потрібному руслі за рахунок нерегульованих інструментів цих платформ. Дослідження Джеймісон точно не дає відповіді на запитання, чи змінили хід голосування росіяни, але наче під мікроскопом показує, як вони робили все для того, щоб це зробити.
В липні 2018 року під час перших повноцінних переговорів Дональда Трампа та Володимира Путіна російський президент зізнався, що хотів перемоги Трампа на виборах президента США в 2016 році. При цьому додав, що Російська Федерація ніколи не втручалася у внутрішні справи Сполучених Штатів, зокрема у виборчий процес.
Менш ніж через рік, під час другої зустрічі в Осаці з Путіним, у американського президента запитали, чи буде він під час розмови тет-а-тет обговорювати питання втручання Росії у вибори глави держави в США в 2020 році. «Звісно, я зроблю це», – сказав Трамп і, поки Путін усміхався, додав: «Не втручайтеся у вибори».
