Київ – Під стінами Офісу президента 27 вересня знову проведуть «Ніч на Банковій». Це повторна акція, друга, проти безкарності за напади на громадських активістів, організована друзями вбитої минулого року Катерини Гандзюк. Цього року правозахисники вже зафіксували 25 випадків агресії щодо громадських активістів, із них один – це вбивство.
Коли «Ніч на Банковій» відбувалася минулого року, Катерина Гандзюк ще була жива, каже співорганізаторка нинішньої акції Ольга Решетилова із «Медійної ініціативи за права людини».
«Тоді ми показували відео з Катею у лікарні (активістку і чиновницю облили сірчаною кислотою – ред.), яке шокувало весь світ, де Катя говорила якраз про те, що навіть при тому стані, в якому вона була, її стан кращий, ніж правосуддя в Україні. За рік, що минув, фактично жоден із понад 50 нападів, які є у так званому «списку Гандзюк», не розслідувані, замовники не названі, у більшості випадків навіть виконавці не встановлені і не покарані. Системна проблема продовжує існувати», – зазначає активістка.
Зараз людям, що прийдуть на акцію, організатори пропонують принести з собою лампадки, аби вшанувати пам’ять Катерини Гандзюк та інших постраждалих. Має прийти батько Катерини Віктор Ганзюк та дехто з регіональних активістів, що зазнали нападів.
«Розслідування справи Каті Гандзюк – десь на межі саботажу. І воно було таким від самого початку: якби не тиск активістів (увесь цей час діє ініціатива «Хто замовив Катю Гандзюк?» – ред.), журналістів, друзів Каті, ми би не знали взагалі нічого про цю справу, був би засуджений «стрілочник» Новіков, якого затримали спочатку, – говорить Ольга Решетилова. – Але крім виконавців, є й організатори, є посередники, є замовники цього нападу, які не покарані. Справа щодо Мангера взагалі закрита (В’ячеслава Мангера раніше підозювали в організації нападу на Катерину Гандзюк, але він сам причетність до злочину заперечував, замовників убивства активістки наразі офіційно не встановили – ред.)».
«Клуб говорунів»
У листопаді минулого року Верховна Рада утворила тимчасову слідчу комісію, яка би мала стежити за перебігом розслідування убивства Катерини Гандзюк і нападів на інших громадських активістів.
Один із її учасників, депутат минулого скликання Ігор Луценко говорить про опір, з яким комісія зіткнулась на різних рівнях.
«Спочатку керівник на той час Генеральної прокуратури відмовився з нами співпрацювати, критикував, дискредитував. І так само різного роду інші начальники відомства чинили спротив роботі комісії. Наприклад, коли ми проводили засідання в Одесі, хтось пустив туди, де це відбувалося, організовану групу тітушок, яка погрожувала окремим членам ТСК, всіляко перешкоджаючи нашій роботі», – каже він.
Окрім того, на думку Ігоря Луценка, ТСК бракувало повноважень: «Ми не могли навіть за законом мати доступу до матеріалів кримінальних проваджень. У США, зокрема, слідча комісія має право ознаймомитися із тим предметом, яким вона опікується, а у нас комісія – це «клуб говорунів», який спілкується між собою, розмовляє з кимось, хто захоче з ними розмовляти, а не захоче – то що ми зробимо? Посваримось пальчиком?»
Речниця колишнього генерального прокурора Юрія Луценка Лариса Сарган, у свою чергу, називає таку позицію упередженою.
«Прокурори ГПУ та слідчі СБУ були на всіх засіданнях і у тісному контакті з депутатами та адвокатами. Генпрокурор брав участь в одному засіданні ТСК і доповідав», – сказала вона у коментарі Радіо Свобода.
27 вересня Служба безпеки України, якій передали розслідування справи про вбивство Катерини Гандзюк, заявила про оголошення у міжнародний розшук через Інтерпол підозрюваного в організації злочину Олексія Левіна.
Небезпечне заняття
Протягом цього року порівняно з минулим кількість нападів на активістів суттєво зменшилась, хоча тривожні тенденції зберігаються, зауважує дослідник організації «ZMINA – Центр прав людини» В’ячеслав Ліхачов.
За його даними, за 2018 рік зафіксовано 86 випадків переслідування активістів, три з яких – це вбивства, тоді як за дев’ять місяців 2019-го зафіксували 25 випадків, деякі, щоправда, із кількома постраждалими одночасно, одне убивство.
«Це не стосується нападів на журналістів, тому що моніторинг свободи слова та перешкоджання діяльності журналістів здійснюють професійні медіаорганізації, але інколи важко відділити громадську діяльність активістів, включно із розслідувачами та блогерами, від їхньої журналістської діяльності, як у випадку Вадима Комарова (черкаський журналіст, який помер після побиття, не виходячи з коми – ред. ), кейс якого ми враховували в нашій статистиці», – пояснює експерт.
Як зазначає В’ячеслав Ліхачов, окрім зазіхань на фізичну недоторканність, проти активістів застосовують погрози, підпали автомобілів та поширення фейків про них для дискредитації їхньої діяльності.
Загалом, за його спостереженнями, проблемними залишаються ті самі регіони, що й минулого року, ті самі сфери занять залишаються небезпечними, іноді тиску і нападів зазнають одні і ті самі активісти неодноразово.
Довідка про справу Катерини Гандзюк
Чиновниця Херсонської міської ради, активістка Катерина Гандзюк померла 4 листопада 2018 року. Це сталося через три місяці після того, як її облили концентрованою сірчаною кислотою у Херсоні.
У справі про замах на Гандзюк були затримані підозрювані у виконанні і організації нападу, але замовників офіційно не встановили.
5 серпня набув чинності вирок п’ятьом особам, засудженим до позбавлення волі за вчинення нападу на херсонську активісту Катерину Гандзюк.
