Олексій Сизонович – один із найменш відомих українських в’язнів сумління, утримуваних Кремлем. До липня 2017 року – невідомий загалу. Мешканець прикордонного міста Краснодон на Луганщині, нині окупованого російськими гібридними силами. Пенсіонер, колишній шахтар та вибухотехнік. Затриманий російськими спецслужбами і засуджений за нібито підготовку теракту у прикордонних районах Росії.
Із життєпису:
Народився у 1956 році. До пенсії працював на шахті, зокрема – з вибухівкою. Не був ні громадським активістом, ні політиком, ані військовим, не виявляв активності й у соцмережах.
Хроніка ув’язнення:
Затриманий 28 вересня 2016 року. За версією слідства, це сталося в Росії, коли Сизонович приїхав до міста Каменськ-Шахтинський у Ростовській області, де «робив знімки залізниці», нібито «плануючи напад або теракт».
Російські слідчі наполягають, що Сизонович та ще один українець, із позивним «Владиславович», із квітня 2014 року готувалися до проведення терактів у Росії.
Олексію Сизоновичу висунули звинувачення у підготовці терористичного акту групою осіб за попередньою змовою; в незаконному зберіганні вибухових пристроїв; у нелегальному перетині кордону. Російські слідчі наполягають, що в Сизоновича під час затримання знайшли саморобну вибухівку.
Засідань суду в його справі було лише два: 26 та 31 липня 2017 року.
Уже на другому засіданні Північнокавказький суд Росії засудив Сизоновича до 12 років колонії суворого режиму зі штрафом у розмірі 250 тисяч рублів. МЗС України не надав йому незалежного захисника.
Російське видання «Медіазона» зазначає, що на суді у справі Сизоновича як свідки виступали люди, пов’язані з угрупованням «ЛНР». Довгий час офіційний представник України не був допущений до зустрічі з Олексієм Сизоновичем.
Водночас російські медіа повідомили і про вирок українському пенсіонерові, і про те, що він нібито «визнав провину» та «прилюдно розкаявся».
При цьому матеріали справи, та навіть стенограми допитів українського пенсіонера – суперечливі. Так, в одному місці він «тікає від переслідування російських силовиків», стрибаючи в річку. В іншому – каже, що не вміє плавати.
4 вересня координаторка Медійної ініціативи за права людини Марія Томак написала у соцмережах, що Олексій Сизонович, за її даними, відкликав свою апеляцію.
«Він подав відповідну заяву працівникам суду, які радісно прискакали до СІЗО з такої нагоди. Таким чином, Сизонович відмовився від претензій до Росії у зв’язку із засудженням і визнав, що його вирок – законний», – написала Марія Томак на своїй сторінці в Facebook.
За даними правозахисниці, Сизонович не вірив у допомогу України, а також відмовився від адвоката.
23 березня 2018 року консул України в Новосибірську Діана Іванова в інтерв’ю Радіо Свобода розповіла, що її допустили до Олексія Сизоновича – уперше за півтора року.
За словами Діани Іванової, під час тримання українського пенсіонера в Ростові на Дону перед судом, його катували.
«Били так, що двічі він був в стані клінічної смерті. Він сказав, що до нього застосовувалися тортури в тому числі і електричним струмом», – розповіла консул.
Сизонович каже, що не визнавав своєї провини та вимагав пустити до нього консула, але, на його думку, цього не відбувалося через страшні сліди побоїв та катувань.
21 серпня 2019 року у московській в’язниці «Лефортово» прийняли передачі для кількох українських в’язнів сумління. Серед них – і Олексій Сизонович, повідомила російська журналістка Вікторія Івлєва. Утім, інших підтверджень, що його перевезли з Новосибірська до Москви – на той момент не було.
Цікавий факт:
Cторону обвинувачення у справі Сизоновича представляв російський прокурор Владислав Кузнєцов, відомий участю в судовому процесі над українкою Надією Савченко.
