У Гонконгу активісти боротьби за демократію в цьому автономному регіоні Китаю влаштували «живі ланцюги» на вияв своєї солідарності й як заклик про міжнародну підтримку, а також у пам’ять про такі акції в окупованих СРСР державах Балтії 30 років тому.
Демонстранти стали, взявшись за руки, вздовж трьох місцевих ліній метро, що простягаються на чотири десятки кілометрів.
Протести в Гонконгу спалахнули понад два з половиною місяці тому з вимогами не ухвалювати законопроект місцевої влади, що міг призвести до видачі мешканців Гонконгу для судів чи відбування покарань до решти Китаю. Після скасування законопроекту їхні учасники розширили вимоги, домагаючись відновлення повної демократії і незалежного розслідування ймовірних зловживань поліції проти демонстрантів.
Ці протести стали в Гонконгу найбільшою кризою з часу переходу регіону під владу Китаю 1997 року і вважаються значним викликом для комуністичної влади в Пекіні.
Нині Гонконг має у складі Китаю широку автономію і досі ще значною мірою зберігає відсутній у решті Китаю демократичний лад із часів, коли ця територія була британською колонією до 1997 року.
30 років тому, ще за радянської влади, в трьох країнах Балтії відбулася акція «Балтійський шлях», або «Балтійський ланцюг», яка стала наймасовішим на той час протестом проти радянської окупації цих країн – 23 серпня 1989 року, на 50-і роковини укладення 1939 року таємного пакту Молотова-Ріббентропа між сталінським Радянським Союзом і гітлерівською Німеччиною про поділ сфер впливу в Європі. За цією домовленістю, зокрема, вже 1940 року СРСР окупував три балтійські держави – Естонію, Латвію і Литву. Внаслідок окупації, яку переважно не визнав західний світ, десятки тисяч громадян цих країн наступними роками й десятиліттями були страчені, засуджені чи вислані до Сибіру, де багато з них загинули.
Від одного до двох мільйонів людей, за різними оцінками, взяли участь у «Балтійському шляху», також відомому як «Балтійський ланцюг»: узявшись за руки, люди створили живий ланцюг завдовжки майже 600 кілометрів, що об’єднав столиці трьох держав – Таллінн, Ригу і Вільнюс.
Ця акція стала натхненням і для інших – зокрема, для «Української хвилі», що відбулася 21 січня 1990 року, в неділю, в переддень річниці Акту злуки УНР і ЗУНР, проголошеного 22 січня 1919 року. Від 450 тисяч, за офіційними радянськими оцінками, до 1 чи й 5 мільйонів людей живим ланцюгом символічно з’єднали Івано-Франківськ (на момент ухвалення Акту злуки столицю ЗУНР), Львів і Київ.
