Загибель чотирьох українських морських піхотинців ще раз підтверджує всю фальшивість «хлібного перемир’я» на Донбасі, констатує газета «День». У статті «Донбас: «Живі мішені» чи мотивовані бійці?» дописувач видання Борис Соколов зазначає, що українські військові мають наказ вогню не відкривати, й протилежна сторона цим щосили користується. Українські військові володіють певною перевагою над своїм противником, що й доводиться співвідношенням втрат у попередніх боях. Але ця перевага визначалася, зокрема, й тим, що їм дозволялося відповідати вогнем на вогонь, а у низці випадків і застосовувати певні превентивні дії. Категорична ж заборона на ведення вогню у відповідь просто перетворює українських солдатів і офіцерів на лінії фронту на «живі мішені», що сприяє швидкій деморалізації армії, появі відчуття, що її зрадили, і зникнення мотивів для продовження боротьби. Якщо армії не буде дано дозвіл давати повноцінну відповідь на провокаційний обстріл, дуже скоро може початися масове дезертирство з фронту, не кажучи вже про неминучі в таких умовах труднощі з набором добровольців.
Логічною відповіддю на російсько-сепаратистську провокацію має стати наказ, що дозволяє українським військовослужбовцям відкривати вогонь у разі виникнення будь-якої загрози їхньому життю. Дзвінок же президента України Зеленського президентові Росії, тобто верховному головнокомандувачу тієї армії, що воює на Донбасі проти українців, і прохання «вплинути» на донецьких сепаратистів, що розперезалися, виглядає дещо дивно й наївно. Жодних непідконтрольних Росії збройних формувань на Донбасі давно вже немає, стверджує автор. Усі скільки-небудь самостійні польові командири сепаратистів або винищені російськими спецслужбами, або, в разі тих небагатьох, кому пощастило, на кшталт Ігоря Стрелкова й Ігоря Безлера, вивезені до Росії. Зараз «армійські корпуси» угруповань «ДНР» і «ЛНР» складаються з російських офіцерів і частково сержантів, з певної кількості російських добровольців-контрактників і з місцевих уродженців, причому всі вони пройшли навчання за програмою російської армії й на російських полігонах. Сьогодні зрозуміло лише одне – без надання українському командуванню на місцях певної свободи дій в обранні засобів реагування на збройні провокації російсько-сепаратистських сил Україна ризикує позбутися боєздатної армії, створеної за п’ять років війни. Демонстрація слабкості у відносинах з Росією для України смерті подібна, наголошує дописувач.
Основне завдання України – показувати, що саме Росія є стороною конфлікту. Путін намагається змусити керівництво України сісти за стіл переговорів із керівниками «ЛДНР». Доки на це Київ не погодиться, не буде з його боку жодних поступок. Як і реального перемир’я. Його ще ні разу не було за час війни. Бо режим тиші – це відсутність обстрілів, – наголошують експерти «Газети по-українськи».Так, військовий експерт Олег Жданов поки що не бачить політичної волі Володимира Зеленського однозначно визнати Росію стороною конфлікту. Без цього жодні міжнародні домовленості не мають сенсу. А готовність виконувати всі пункти Мінських домовленостей – це капітуляція, зазначає експерт.
Понад 100 гектарів охоронної зони Національного музею народної архітектури і побуту можуть забудувати, попереджає газета «День». Видання нагадує, що в найбільшому скансені Європи, музеї в місцевості Пирогів, зібрана вся країна. Завдяки гористому ландшафту легко уявити побут та житло гуцулів, а рівнинні поля вписуються в пейзажі Центральної та Південної України. Головне – поряд немає жодного натяку на присутність великого міста, хіба що за винятком черги з автівок на свята дорогою до музею. Ізоляція від столичного багатоголосся робить музей особливо цінним. Та велике місто підступає. В охоронних зонах музею з’явилися бурильні установки для геологорозвідувальних робіт, а це передвісник масштабного будівництва. Докладніше йдеться в статті «Наступ на Пирогів».
