Усі світові медіа повідомили, що 4 серпня 2019 року на 93-му році життя помер засуджений за геноцид і злочини проти людяності головний ідеолог режиму «червоних кхмерів» у Камбоджі – Нуон Чеа. Він був «Братом №2» в ієрархії маоїстсько-комуністичної диктатури після «Брата №1» – Пол Пота. Чого ж хотіли «червоні кхмери» і до чого це призвело?
Нуон Чеа так і не визнав своєї провини у загибелі кількох мільйонів людей. Він стверджував, що нічого не знав про масові страти і смерті від голоду, катувань і каторжної праці. «У мене була моя ідеологія, і я хотів добра», – повторював він у суді. Однак ще в 1997 році цей – один із п’яти головних «червоних кхмерів» – досить відверто розповів про суть диктатури Пол Пота спецкорові газети «Пномпень Пост» Тхету Самбату. Пізніше ці інтерв’ю були оприлюднені у документальному фільмі «Вороги народу».
«Червоні кхмери» і їхнє керування Камбоджею
Рух «червоних кхмерів» виник у 1968 році як маоїстсько-націоналістичний партизанський комуністичний рух у Камбоджі. У квітні 1975 року внаслідок тривалого громадянського конфлікту «червоним кхмерам» вдалося захопити столицю країни Пномпень і згодом взяти під контроль майже усю країну. Лідер «червоних кхмерів» Пол Пот і його соратники, головним серед яких був Нуон Чеа, повністю ізолювали Камбоджу від навколишнього світу. Країну вони переназвали у «Демократичну Кампучію», а відносини підтримували лише із комуністичним Китаєм і режимом югославського диктатора Тіто.
Внаслідок політики, яку проводив режим Пол Пота, економіка країни була повністю зруйнована. Тоді «червоні кхмери» розв’язали війну проти сусіднього В’єтнаму, однак у виснаженій країні не було ресурсів, щоб її вести. У 1979 році в’єтнамські війська провели успішний наступ, у результаті диктатура Пол Пота була повалена.
Розрізнені загони «червоних кхмерів» довгий час ще продовжували партизанську війну. Повністю рух розпався після смерті Пол Пота у 1998 році.
У чому полягав «соціальний експеримент» режиму Пол Пота?
Пол Пот, Нуон Чеа вважали, що освіта, сім’я, релігія і загалом цивілізація псують людей, люди мають «жити в полях» простим життям, мало їсти і багато працювати. Жодні обов’язки, окрім обов’язку «трудитися на благо усіх», за ідеологією «червоних кхмерів», не мають обтяжувати людину. Тоді людина буде щасливою і абсолютно вільною.
Тому «червоні кхмери» позбавили мільйони людей усілякої власності та родинних зв’язків. Але у першу чергу треба було «перевиховувати пособників американців» – городян. Тож у квітні-травні 1975 року режим Пол Пота депортував у віддалені сільські райони майже все міське населення країни. Людей гнали пішки під дулами автоматів із міст у віддалені сільські райони. Там – у трудових таборах, окремих для чоловіків, жінок та дітей комунах – на рисових полях люди мали забути все, що знали, а лише отримувати «насолоду у спільній праці на благо Демократичної Кампучії».
За несанкціоноване народження дитини карали смертю, немовлят часто знищували як «обтяжувальний фактор», що заважав працювати. Дітей, яким вдалося вижити в таких умовах, утримували у спеціальних таборах, де їх навчали ненавидіти своїх батьків і убивати людей.
Читати будь-що, окрім маніфестів керівників «червоних кхмерів», суворо заборонялося. Як і писати, розмовляти іноземними мовами, і ще багато іншого, що було зайвим у системі «аграрного комунізму» Пол Пота. Наприклад, усі люди в окулярах вважалися неблагонадійними.
За короткий час режим «червоних кхмерів» повністю відгородив країну від світу, ліквідував систему освіти і медицини (усі школи та лікарні були перетворені у в’язниці), ліквідував товарно-грошові відносини і розпочав винищувати ті верстви населення, які Пол Пот та його прибічники вважали ворожими або непотрібними. Це – інтелігенція, колишня військова й економічна еліта, чиновники, а також представники різних релігійних і етнічних груп.
Скільки людей загинули в часи диктатури Пол Пота?
У «Демократичній Кампучії» не проводили перепису населення і ніколи не вели точного обліку депортованих, утримуваних у таборах або знищуваних ними людей.
«Червоні кхмери» економили кулі, тому вдавалися до різних «невитратних» методів убивства, а закатованих чи померлих від голоду людей скидали у ями, викопані на тих самих полях, на яких Пол Пот мріяв їх ощасливити.
Відтак назвати точну кількість знищених «червоними кхмерами» людей неможливо. Дослідники кажуть, що внаслідок вчиненого «червоними кхмерами геноциду» загинула чверть або ж навіть третина населення Камбоджі – це від 1,7 до 3 мільйонів людей.
Режим Пол Пота здійснював етнічні й релігійні чистки. «Червоні кхмери» убивали в’єтнамців і представників інших етнічних груп, а також повністю винищили буддійських монахів, християн і мусульман.
Спеціальний трибунал ООН щодо Камбоджі
– У 2003 році між ООН і урядом Камбоджі була досягнута домовленість про проведення трибуналу. Бюджет трибуналу сформували 13 держав і ООН.
– Влітку 2006 року 13 іноземних суддів (із Австралії, Австрії, Канади, Франції, Японії, Нової Зеландії, Нідерландів, Польщі, Шрі-Ланки і США) і 17 камбоджійських суддів були приведені до присяги.
– Восени 2007 року під варту взяли п’ятьох високопоставлених керівників «Демократичної Кампучії»: Нуона Чеа (Брата № 2), Ієнга Сарі (Брата № 3), Ієнг Тхіріт (дружину Ієнга Сарі і сестру першої дружини Пол Пота), Кхієу Сампхана (Брата № 4), а також Канга Кека Ієу (керівника внутрішньої безпеки режиму «червоних кхмерів» і начальника сумнозвісної в’язниці-концтабору Туолсленг).
– 25 липня 2010 року до 35 років позбавлення волі був засуджений Канг Кек Ієу – його визнали винним у причетності до страт понад 12 тисяч в’язнів.
– У листопаді 2011 року у Камбоджі відкрився судовий процес у справі трьох колишніх лідерів режиму «червоних кхмерів». Їх звинувачують у геноциді і злочинах проти людяності. Ієнг Тхіріт визнали неосудною через старечу деменцію, але звинувачень не зняли; вона померла 2015 року.
– 3 лютого 2012 року трибунал розглянув апеляцію Канга Кека Ієу – і збільшив йому термін до довічного.
– 7 серпня 2014 року – Спеціальний трибунал ООН щодо Камбоджі засудив до довічного ув’язнення за злочини проти людяності і воєнні злочини головного ідеолога «червоних кхмерів» Нуона Чеа і формального керівника «Демократичної Кампучії» Кхієу Сампхана. Ієнг Сарі тим часом помер 2013 року, не дочекавшись вироку.
– 23 листопада 2016 року – Спеціальний трибунал ООН щодо Камбоджі залишив у силі вироки двом лідерам режиму «червоних кхмерів» й оголосив рішення, що вирок від 2014 року є остаточним і більше не може бути оскаржений.
– 16 листопада 2018 року – Спецтрибунал ООН щодо Камбоджі засудив представників режиму «червоних кхмерів» за ще одним обвинуваченням – у геноциді. Колишній головний ідеолог «червоних кхмерів» Нуон Чеа і колишній керівник Кампучії Кхієу Сампхан були визнані винними у цьому злочині і засуджені до довічних термінів позбавлення волі.
За висновком спецтрибуналу ООН у Пномпені, Нуон Чеа винен в геноциді мусульман народності чам і етнічних в’єтнамців, а Кхієу Сампхан – в геноциді етнічних в’єтнамців.
Про пережите у часи диктатури «червоних кхмерів» написала автобіографічну книжку камбоджійська активістка Лунг Анг. Тоді їй було 5 років, батьки її загинули, а вона сама, її брати і сестри росли у таборі.
«Спочатку вони убили мого батька» – так назвала Лунг Анг свої мемуари. Вражена цією історією Анджеліна Джолі зняла за цією книжкою однойменний художній фільм.
