Стрітбол захопив Україну, і нарешті стало відомо, де живуть найсильніші команди та яке місто народжує найкращих данкерів. У Кам'янському Дніпропетровської області завершився суперфінал Української стрітбольної ліги 3х3, у якому змагалися команди у різних категоріях: юнаки до 18 років, жінки, чоловіки та професіонали. Хто вразив глядачів? Який матч став найзапеклішим? Як ставляться до дівчат-гравців та жінок-суддів у баскетболі 3х3? Які традиції є в українському стрітболі, й чому вся спільнота – це родина? Радіо Свобода зібрало найцікавіші факти про спекотну подію цих вихідних.
Місто Кам'янське. З 8-ї години ранку в центральному парку вже, як у мурашнику, працюють організатори. З нуля будується майданчик, «світло», технічна зона та трибуни. За дві години звичайна площа місцевого парку перетворюється на головну арену українського стрітболу 3х3. І вражає не лише швидкість роботи, але й атмосфера в команді. Усе ж таки стрітбол, хоча вже й олімпійський вид спорту, але починався з вулиць, тому й відчуття, що тут всі одна родина, усі один за одного, не залишає.
Факт 1. Шалена підтримка місцевих жителів, зацікавлення дітей та вірний собака
З самого ранку головними вболівальниками стали діти. Більшість із них уперше бачила стрітбол, а тому зацікавлено розпитувала батьків про новий для них вид спорту, і навіть погоджувалися на все, що завгодно, аби повернутися знову на майданчик.
Наприклад, семирічна Катя обрала фаворитів ще на груповій стадії, а щоб знову прийти на матчі вона «слухалася в обід маму» та навіть «з’їла всю кашу».
«Зіркова солянка», здається...Там дуже великий дядя. І він всіх зупиняє. Там біжить гравець, а потім – БАМ! І все – м'яч у дяді! А ще там дуже стрибаючий гравець є, немов у нього суперсили. Узагалі вони ду-у-у-уже швидкі…і милі», – каже Катя.
Тринадцятирічний Ілля та восьмирічна Іра прийшли спеціально на ігри в жіночій категорії.
«Ілля каже, що баскетбол – це чоловічий вид спорту, а дівчата мають бути в художній гімнастиці. А я дуже хочу грати в баскетбол. Тепер бачу, що дівчата теж грають, і не гірше, ніж хлопці. Сьогодні буду просити батьків дізнатися, чи є у нас в місті секція з 3х3», – розповіла Іра.
«Зачепив» стрітбол і вболівальників похилого віку. Сергію Івановичу 76 років. Каже, раніше дивився матчі збірної СРСР у «справжньому баскетболі». У парк традиційно прийшов грати в шахи з товаришами, а замість цього – дивилися матчі зі стрітболу.
– Технічна гра, миттєва реакція спортсменів, цікава боротьба за м'яч – і все це в неймовірно швидкому темпі.
– А ви знаєте, що вже у 2020 році баскетбол 3х3 буде й на Олімпіаді в Токіо, і Україна має шанси туди потрапити?
– Серйозно? Так це чудово! Ми дуже давно не грали на Олімпіадах в командних видах, із задоволенням буду дивитися стрітбол в Токіо, бо, дійсно, сподобався. Такий собі новий подих в українському спорті.
Одним із вболівальників став і пес, який живе в парку. Спочатку він перевіряв, щоб організатори правильно підготували майданчики, після цього допомагав МС «коментувати» ігри, а також разом з усіма підтримував команди з трибун, тому став улюбленцем стрітбольної спільноти.
Факт 2. «Темна-конячка» категорії U-18
Від них не очікували, та й вони не вірили, що взагалі змагатимуться у фіналі. Адже про участь у турнірі в місті Кам'янське одеська команда «Заверни с собой» дізналася за один день до змагань. Їхали, як-то кажуть, «на розслабоні». Про які баталії можна говорити, сміються хлопці, якщо була важка дорога, й нормально поспати вдалося лише дві години. Проте, вже на перших іграх усю втому як рукою зняло. Кажуть, спортивної злості ще й додав той факт, що вони найменші у своїй категорії, а це додатково мотивує у всіх вигравати.
За головний трофей у категорії спортсменів віком до 18 років у фіналі боролися команди «Заверни с собой» та Young Blood. Це був справжній контактний стрітбол з битвою до останньої секунди. За 10 секунд до кінця матчу – нічия, на майданчику по три гравця без права замін. І ось він, вирішальний м'яч у корзині суперника. 10:9. «Заверни з собою» (Владислав Мустяца, Артем Лопухов, Артем Музиченко, Данило Бугорський) радіють своєму чемпіонству, «срібло» у Young Blood, а бронзовими призерами стала команда SumDu U-18.
Після гри вже золота «темна конячка» не стримує емоцій та навперейми ділиться своїми думками. Вони кажуть, стрітбол та баскетбол 5х5 – це відчутна різниця.
– Фоли, які в баскетболі 5х5 вважаються не спортивними, тут просто звичайні фоли.
– Дуже багато боротьби. Треба поєднувати силу та техніку, а інколи не встигаєш зорієнтуватися. Необхідно мати досвід.
– Психологічно трохи не були готові. Тобто ми розуміли, що не в кращій формі, бо не спали всю ніч. І важко виступати, коли розум просто не хоче нормально працювати…
– Але потім завелися й перемогли.
Факт 3. Непереможні дівчата з «МОБІ»
Цього літа київська команда «МОБІ» жодного разу не поступилася своїм конкурентам, тому у своїй перемозі дівчата Катерина Коваленко, Ірина Ель Хаджмір, Ксенія Афанасьєва та Марія Дубас були впевнені. І не дарма. У фіналі з рахунком 19:12 вони виграли в команди «Франківськ».
«Взагалі дуже круто, що такі турніри відбуваються. Тут неймовірна атмосфера, а головне – це потрібний досвід для всіх команд. І хотілося б більше фінансування на такого рівня змагання, щоб популяризувати баскетбол 3х3 ще більше», – каже Ірина Ель Хаджмір.
«У цьому році дуже масово пройшов цей чемпіонат. 39 турів і таких масштабів, здається, ще не було. Усе прогресує, але хотілося б більше серед дівчат цей вид спорту популяризувати. Жіночі команди трохи капризніші, їм треба якісь ще додаткові умови створювати, більш уваги приділяти, щоб вони все ж таки приїжджали на змагання та цікавилися цим видом. Але все добре, ми у правильному напрямку рухаємося», – каже Марія Дубас.
«Срібло» виборола команда «Франківськ», а бронзові нагороди в «Калпісо».
Факт 4. Чоловічий фінал: перемога як путівка до збірної
Київська команда «Persil», у складі якої Андрій Пошабля, Ілля Попов, Нікіта Константиновський, Ярослав Швець, не залишила жодних шансів суперникам з «Freshmens». Вони кажуть, що приїхали лише за перемогою, а коли не потрапили до фіналу у своїй віковій категорії – до 18 років – то вирішили перевірити власні сили ще й серед чоловіків.
«Ми не вперше виступаємо на таких турнірах. Але для нас кожна гра – це важливий досвід. Ця перемога – наше досягнення й упевненість, тому що ми з хлопцями зараз готуємося до чемпіонату Європи 3х3 серед спортсменів віком до 18 років, а такі матчі – крутий показник нашого рівня. Зараз я та Нікіта Константиновський – кандидати до збірної U-18 і сподіваємося, що цей виступ стане нашою «путівкою», – розказав Андрій Пошабля.
Третє місце в категорії «чоловіки» посіла команда «Свежие огурцы».
Факт 5. Кращий данкер живе в Запоріжжі
Справжнє шоу для вболівальників – виступи данкерів. Непередбачувані кидки м’яча в корзину. Тут тобі і стрибок через велосипед, і через людей, і забитий данк через себе, і проміж ніг. Публіка – у захваті, а хлопці, незважаючи на те, що вони – суперники, допомагають один одному у виступах. І самі ж зізнаються, не завжди все залежить лише від того, як ти технічно виконаєш елемент, ще важлива складова – фортуна. У цей раз щасливчиком став Роман Гашков із Запоріжжя, більш відомий як Денді.
«Ми постійно з цими ж хлопцями їздимо на контести, й постійно хтось ділить перемогу. Так сталося, що в цей раз виграв я, а взагалі – у нас перемог приблизно однаково. Фортуна дуже впливає. Практично в кожному данку, який ти, може, відточив і виконав сто разів, буває момент, коли «не пішло». Крім того, ще емоції. Я, наприклад, дуже хвилююся напередодні змагань, але, коли вже увійшов в ритм та підхопив кураж під час виступів, то стає набагато легше», – каже Роман Гашков.
Також він відзначив, що Україна – одна з найсильніших у світі серед данкерів, а тому конкуренція на національному рівні дійсно немаленька й наближена до світових змагань.
Факт 6. Професійний фінал у новому спортивному палаці та перемога «Контори»
Увечері в Кам'янському розпочався дощ, тож на деякий час організатори призупинили змагання, а згодом взагалі перенесли турнір у відремонтовану домашню арену СК «Прометей» – новачка баскетбольної Ліги 5х5. Тут і визначився чемпіон категорії PRO – «Контора». У складі переможного квартету – Анатолій Конєв, Ернесто Ткачук, Олексій Адедиран та Олександр Кодола, які представляють Южне, Миколаїв та Одесу. «Контора» не лише отримала фінансову винагороду 30 тисяч гривень, але й здобула путівку на турнір FIBA 3x3 Challenger в італійському місті Ріміні, що відбудеться 19-20 серпня 2019 року.
«Срібло» виборола команда з Києва «Валідол», а бронзові нагороди їдуть до Одеси разом з квартетом «БІПА».
Факт 7. Легендарні номери
У цьому сезоні в Українській стрітбольній лізі 3х3 з’явилася традиція виготовлення ексклюзивних комплектів ігрової форми з номерами видатних українських баскетболістів. Суперфінал не став винятком: на матчі категорії PRO спортсмени вийшли у майках з номерами легенд українського баскетболу.
№ 8 Вадим Гладун, який грав за київські команди «Спартак» і «Будівельник», та у 1963 році став чемпіоном Європи та бронзовим призером світової першості.
№10 Олександр Сальніков, якого називають одним із найсильніших снайперів українського баскетболу, двічі ставав бронзовим призером Олімпійських ігор у 1976 та 1980 роках, чемпіон світу 1974 року і срібний призер світової першості 1978 року, і це далеко не всі його титули.
№11 Володимир Ткаченко – один з кращих центрових в історії світового баскетболу, а також офіційно кращий баскетболіст Європи 1979 року. Дворазовий бронзовий призер Олімпійських Ігор (1976, 1980), чемпіон світу у 1982 році та триразовий чемпіон Європи (1979, 1981, 1985).
№14 Олександр Білостінний – олімпійський чемпіон 1988 та бронзовий призер 1980 року, чемпіон світу у 1982 році та триразовий чемпіон світу 1976, 1986 та 1990 років.
Факт 8. Бути МС важко, але натхнення – в іграх
Цілий день підтримували команди та знайомили зі стрітболом усіх жителів та гостей Кам'янського МС Микита Дрюченко та Павло Журавльов, а за музичне оформлення відповідав Костянтин Домбров, більш відомий як Teka. Не завадили хлопцям ні спека, ні дощ, ні 12 годин розмови про стрітбол та коментування того, що відбувається на майданчиках.
«Вони такі смішні, – каже 14-річна Іра, яка вперше прийшла на стрітбол. – Мені дуже сподобалося, що ведучі роз'яснювали, що таке данки, і чому ось цей стрибок судді оцінили на 10, а ось цей нижче. Та й взагалі атмосфера дуже крута. Затишно й весело».
Зробити атмосферу на турнірі затишною та веселою зазвичай коштує хлопцям голосу. Проте, зізнаються, що до такого звикли, адже це вже п'ятий тур у цьому році.Сміються: наступного дня все буде нормально, й знову можна знайомити слухачів з тепер уже олімпійським стрітболом. А ось натхнення знаходять у кожному матчі.
«Дивишся за тим, що відбувається на майданчику, а там кожен матч – це щось окреме, і його треба по-своєму розглядати. Уболіваєш разом із глядачами, підтримуєш хлопців, яких давно знаєш, хвилюєшся за них – це і є натхнення. Ось те, що відбувається на майданчику, ці ігри і надають сил», – каже Микита Дрюченко.
Факт 9. Єдина жінка-суддя на турнірі та в Україні
Ксенія Монзуль має суддівську ліцензію FIBA і є єдиною в Україні професійною суддею-жінкою в баскетболі Зх3. Каже, на майданчику жодних гендерних нерівностей: гравці ставляться з повагою до дівчини. Якщо й відбуваються непорозуміння, то швидше як претензія до судді, а не виокремлення за статевими ознаками.
«Це гра, це емоції. Тому звернення гравця, який з чимось не згодний – нормальна ситуація. Після гри втихає буря, й ми нормально спілкуємося. Хоч приємно, що таких випадків стає все менше. Мені подобається 3х3 саме динамікою, швидкістю, контактністю. Свого часу 10 років присвятила баскетболу 5х5, але тепер повністю сконцентрувалася на стрітболі. Насправді, в Україні зараз дуже швидко та потужно розвивається 3х3. Багато нових молодих команд, велика кількість турнірів, рівень гравців покращується і, звичайно, намагаємося не відставати й у суддівстві від світових стандартів, наблизитися до європейського стрітболу. Для цього вчимося в міжнародних колег», – каже Ксенія.
Факт 10. Це не кінець
Якщо ви вже зацікавилися новим олімпійським видом спорту, але ще не встигли потрапити на матчі зі стрітболу у вашому місті, то знайте, що суперфінали Української стрітбольної ліги 3х3 – це ще не кінець. Попереду багато цікавого, кажуть організатори. Уже 30 серпня можна тримати кулаки за чоловічу та жіночу збірні України на чемпіонаті Європи з баскетболу 3х3, адже це важливі бали до кошику «синьо-жовтих» для олімпійського рейтингу. Крім того, будуть різні Сhallenger та етапи «Ліги Націй» U-23, де також змагатимуться українські спортсмени.
А на українському рівні чекайте на професійний чемпіонат «Супер-ліга 3х3».
