Провал «Самопомочі» – урок для «Слуг народу»

У 2014 році партія львівського мера Андрія Садового «Самопоміч» вразила успішним результатом – близько 11% на парламентських виборах. Лідер політичної сили відмовився тоді від прем’єрського крісла, мав президентські амбіції, почав вести самостійну політичну гру. Як результат – 0,6% на дострокових виборах 21 липня 2019 року і лише один депутат-мажоритарник від «Самопомочі» – міський голова Яворова Павло Бакунець. Чому партія «Самопоміч» із фаворитів потрапила в аутсайдери і тепер експерти називають її львівським проєктом?

Результат «Самопомочі» у 2014 році, в якій левову частку становили львів’яни, став політичною подією, і це навіть знервувало стару політичну еліту. Це було нове обличчя в українській політиці. В інтерв’ю Радіо Свобода у 2014 році Андрій Садовий говорив, що він «постійно шукає молодих людей» у владу, а також заявив, що несе відповідальність за кожного обранця від «Самопомочі». Львівський мер, попри успіх своєї партії, не полишив крісло міського голови, залишився партійним лідером і почав вести самостійну політичну гру. Він не пішов у парламент, але контролював фракцію «Самопомочі», яка стала чи не першою парламентською партією з ліберальною ідеологією.

«У 2014 році «Самопоміч» була ковтком свіжого повітря, але за цих 5 років від цього нічого не залишилось. За ці роки партія так і не реалізувала в парламенті жодної ідеї, якою могла б похвалитись за підсумками 8-го скликання. Адже вона через півтора року після входження у коаліцію вийшла з неї, була в опозиції, поставила себе так, що не могла впливати на будь-які рішення в парламенті. Показна їхня принциповість, що вони за все правильне, нове, а більшість працює за старими схемами, стала результатом, що вони відпали на марґінес і їм нічого було пред’явити суспільству у плані досягнень у парламенті. Партія не сформувала свою ідеологічну платформу, не зрозуміло, чим особливо відрізняється від інших проєктів. Не партій, а, власне, проєктів», – говорить експерт громадянської мережі «Опора» Тарас Радь.

У 2014 році, після Революції гідності, анексії Криму, коли тривали активні бойові дії на Донбасі, суспільство хотіло спокою і мирного життя, очищення влади. Саме ці потреби були враховані командою «Самопомочі», яка активно використовувала бренд історичного, європейського Львова. Андрій Садовий уособлював успішну людину, яка буцімто створила комфорт у Львові. Образ успішного європейського прогресивного політика Андрія Садового активно рекламувався на центральних телеканалах. Хоча сам міський голова навесні 2014 року вагався з оцінкою військових подій на Донбасі, у місті виникали скандали через те, що міська влада планувала розважальні заходи, коли масово гинули українські бійці. Під тиском громади місто скасовувало таки концерти і фестивалі. Однак ні професійна піарслужба Садового, ні підконтрольні йому медіа, ні імідж безпроблемного міста кави, музики і «п’яних вишень» не допоміг партії львівського мера у 2019 році. Хоча, як і минулого разу, комунікації з виборцем через телевізор не бракувало.

Партія під одну людину

Політичний оглядач Олександр Антонюк називає «Самопоміч» проєктом лідерського типу, де останнє слово в ухваленні рішень завжди було за Андрієм Садовим і його близьким оточенням. Андрій Садовий дуже ревно ставився до будь-кого, хто міг створити йому конкуренцію або йшов усупереч його політиці, наголошує експерт, а це шкодило розвиткові партії. Водночас рейтинг «Самопомочі» дуже понизив сміттєвий колапс у Львові. 30 травня 2016 року загорілось найбільше міське сміттєзвалище у селі Грибовичі поблизу Львова, під час пожежі загинули троє рятувальників і еколог комунального підприємства. Сміттєзвалище закрили, і Львів опинився у сміттєвій блокаді, яку «підігрівала» центральна влада. Фактично тоді рейтинг Садового і його партії затоптали разом зі сміттям.

«Пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі, або «львівська сміттєва криза» – цей епізод суттєво підбив рейтинг Андрія Садового і продемонстрував усій Україні, що на місці яскравого, прогресивного лідера – мера Львова – ховається нікчемний, закомплексований політичний інтриган і боягуз. Виявилось, що Садовий навіть у публічному просторі, якщо це не сформована тепла ванна його середовищем, не вміє тримати ударів. А ще історія з обстрілами його будинку – це ще один епізод, який, щоправда, не набув великого резонансу, бо у це мало хто повірив. Уже у 2016 році стало очевидним, що президентські амбіції Садового стали, м’яко кажучи, безпідставними, а отже, партії та її лідерові слід було готувати іншого кандидата. Натомість Андрій Садовий висунувся як лідер партії на президентських виборах. І за кілька тижнів до першого туру, оцінивши соціологічні дані, знявся з перегонів на користь Анатолія Гриценка. Звісно, такі політичні кроки розчарували виборців і демотивували актив. Інших результатів цей проєкт на дочасних виборах отримати не міг. Містечковість, недалекоглядність, безпринциповість і надмірне фарисейство лідера партії «Самопоміч» зробило свою справу – програли технології лицедійства», – говорить Олександр Антонюк про причини поразки на дострокових парламентських виборах партії «Самопоміч».

Після президентських виборів окремі депутати партії «Самопоміч» почали виходити з фракції і віддалятись від Андрія Садового, розуміючи, що політичний проєкт зазнав фіаско.

««Самопоміч» – регіональна партія, так і не зуміла позиціонувати себе як всеукраїнська партія. Франшиза, яку вони продавали по всій Україні, спричинила конфлікти у різних осередках, ініціативні групи між собою сварились. Те, що це ненадійна партія, теж вдарило по рейтингу. На сьогодні це львівська партія. Об’єктивний факт, що люди не хочуть голосувати за слабаків, це спрацювало проти цієї партії», – зауважує Тарас Радь.

Тренд новизни перехопили

На дострокових парламентських виборах тренд «Самопомочі» 2014 року як нових облич перехопили партії «Слуга народу» і «Голос». По суті, львів’яни, які п’ять років тому підтримали партію мера, віддали свої голоси за політичний проєкт іншого львів'янина – Святослава Вакарчука. Львів – єдине місто у країні, де на трьох округах перша позиція у партії «Голос». Загалом Львівська область – єдиний регіон в Україні, де перемогу здобув «Голос» (23,13%).

«Андрій Садовий не зміг щось нове придумати, не зорієнтувався. Тобто король виявився голим, не мав що сказати на цих виборах, його опоненти набагато краще все це сказали. Лише в кінці було конопляне поле з Терещенком – це єдине, з чим міг виступити, – за легалізацію певних наркотиків. Це все, що запам’яталось. Садовий – політик-самітник, всіх хотів переграти, а виявилось, що у нього немає ані друзів, ані союзників. На місцеві вибори ця партія піде одна. Львів став більше для туристів, але львів’яни бачать різницю між площею Ринок і вулицею Наукова, це вже не спрацює», – наголосив громадський активіст Олег Радик.

Причини поразки партії «Самопоміч» на дострокових виборах об’єктивні і суб’єктивні, вважає політолог Микола Бучин. Об’єктивні – це тренди виборчої кампанії, політичної партії, персональний тренд Володимира Зеленського і партії «Слуга народу».

«Під цей тренд попала не лише «Самопоміч». У Андрія Садового як лідера партії було багато політичних амбіцій, і через них він надіявся на президентське крісло кілька років тому, через такі речі зробив кілька помилок, які вдарили по ньому і його партії: це вихід «Самопомочі» з коаліції, а це показало, що партія усувається від всіх дій, які влада намагалась зробити. Садовий не мав чіткої позиції на президентських виборах і у підсумку зняв свою кандидатуру. Також зіграло те, що багато хто зайшов із депутатів у парламент із «Самопоміччю» та її покинув», – каже Микола Бучин.

Після поразки на парламентських виборах Андрій Садовий заявив, що залишає посаду керівника партії, щоб зосередитись на питаннях Львова. Хоча останні п’ять років він не говорив про те, що йому проблемно сидіти на двох стільцях.

«Є попит людей на монополію влади, власне, вона відбулась сьогодні, коли одна людина і політична сила має всі посади – президент, Верховна Рада, уряд. Це буде дуже такий неординарний період у житті країни. Якщо це піде на користь, ми будемо мати швидкі рішення: знімуть депутатську недоторканність, ухвалять у новій редакції закон, який скасує мажоритарку, той підкуп людей, багато інших важливих рішень, тоді, можливо, певний період це має право на життя. Такий був запит. Щодо Львова, то тут рівень життя достатньо високий, той же ж Порошенко, який валив Львів сміттям, на цьому і заробив преференції, налякавши львів’ян, якшо вони не проголосують за його партію, то буде велика біда і загроза. Це для мене історія. Не знайдете жодної корупційної справи проти депутатів «Самопомочі» у Верховній Раді. Я великий оптиміст щодо завтрашнього дня «Самопомочі». Я лишаюсь у партії, яка має обрати нового керівника, це важливо. Цей період, поки я міський голова, я повинен зосередитись на посаді мера. Не можна бути одночасно мером і лідером загальнонаціональної партії. Я був і є поруч, буду допомагати. Політичний проєкт не згортаємо», – пояснив Андрій Садовий поразку партії на виборах і її подальшу долю.

Партія «Самопоміч» повторила долю політичної сили «Свобода», яка на дострокових виборах у 2014 році теж із фаворитів 2012 року перейшла в аутсайдери. Лише два роки знадобилось «свободівцям», щоб їхні прихильники розчарувались цілковито і їх не підтримали, заледве віддавши їм 6% голосів, не підтримавши кандидатів-мажоритарників від ВО «Свобода». Тоді поразкою партії «Свобода» експерти називали бажання «свободівців» влади, вони зайняли чимало посад в уряді, декларували одні речі, а не показали реальних результатів, тих змін, на які очікували виборці, тому й за них і «проголосували люди ногами», як і у 2019 році за «Самопоміч».

Якщо переможці цих дострокових виборів «Слуги народу» не покажуть реальних результатів і змін на краще у країні, то і їх, прогнозують оглядачі, чекає доля попередніх політичних фаворитів.