Гості програми «Ваша Свобода»: генеральний директор агенції «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко; шеф-редактор видання «The Бабель» Катерина Коберник; радник президента України, новообраний народний депутат України («Слуга народу») Микита Потураєв.
Команда президента Володимира Зеленського нині працює над формуванням гуманітарної стратегії, конкретної програми дій у цій сфері. Для цього створено спеціальну робочу групу, яка, в свою чергу, спілкується з професіоналами окремих галузей. Мова про музеї, заповідники, театри, музику, кіно, релігію, літературу, спорт, туризм і, звичайно, засоби масової інформації. Як традиційні так і новітні.
Інна Кузнецова: Ми чули, наприклад, про створення російськомовного телеканалу, про роботу над розробкою законопроектів (таких законопроектів є кілька). Про це говорили різні люди з команди президента. Панове, щоб ви запропонували?
Медіа можуть функціонувати нормально, незалежно і ефективно для суспільства, якщо в них є фінансуванняКатерина Коберник
Катерина Коберник: Взагалі будь-які медіа-питання в будь-якій країні, у нашій особливо гостро, залежать від грошей. Медіа можуть функціонувати нормально, незалежно і ефективно для суспільства, якщо в них є фінансування. Вирішувати питання фінансування, на жаль, ми, не учасники ринку, ні навіть президент зараз не може. Це просто економічна ситуація в країні. Якщо говорити про ті питання, на які ми можемо впливати, то, окрім грошей, надходжень для медіа від реклами – це питання незалежної інформаційної політики всіх медіа.
Я не дуже вірю, що інші бізнесмени або олігархи вкладатимуть гроші у цей канал (всесвітній російськомовний – ред.). Цей канал, якщо ми намагаємося зробити якогось «інформаційного воїна», то він не приноситиме багато грошей на рекламі. Це очевидно. Я не дуже вірю у консенсус між державою і бізнесом.
Владі потрібно починати не з цього каналуКатерина Коберник
Нова влада починала ж свою кампанію з того, що казали, що ми не будемо чіпати ті питання, які весь час людей розколюють. Мені здається, що саме від браку політичного досвіду, що, якщо ці питання не піднімати, можливо, все буде нормально. На жаль, нормально навряд чи буде. Хтось скаже в ефірі, що для мене українська мова не є прийнятною. Якщо влада спробує знайти компроміс з цими людьми, то ті, хто весь час принципово розмовляють українською – для них культура, мова – це частина їхнього життя, самоідентифікації, не захочуть починати діалог з іншою частиною.
Владі потрібно починати не з цього каналу. Тому що цей канал – це вже наша якась візія бачення країни на весь світ. Це ж не лише проти Росії канал. А у нас це ще не сформувалося всередині. Починати транслювати це кудись – зарано.
Проблема – що робити з тими людьми, які володіють великою кількістю телеканалів. Вона не має вирішенняОлександр Мартиненко
Олександр Мартиненко: Є проблема монополізації ринку, особливо телевізійного. Проблема – що робити з тими людьми, які володіють великою кількістю телеканалів. Вона не має вирішення. Тому що в принципі не можна взяти і сказати, що кожному олігарху по одному телеканалу, а інші – до побачення! Але проблема є. Певні холдинги просто починають координувати не тільки економічні питання, а й інформаційну політику. А це теоретично і практично може бути загрозою з точки зору інформаційної безпеки.
В останній раз, коли брали інтерв’ю у Кирила Тимошенка, заступника голови Офісу президента, який займається інформаційною політикою, я почув відповідь: для початку хочемо побачити всіх бенефіціарів всіх українських медіа. По більшості медіа можна зрозуміти, хто є реальним, а не номінальним власником.
– Пане Потураєв, що будете робити для забезпечення інформаційної безпеки?
Прозорість економіки медіа – це одна з запорук того, що на них не впливає якась чужа воляМикита Потураєв
Микита Потураєв: Я робив би прозорою економіку. Прозорість економіки медіа – це одна з запорук того, що на них не впливає якась чужа воля. Я маю на увазі тут закордонну злу волю, держави-агресора. Згідно з нашими внутрішніми ризиками, теж прозорість економіки в медіа важлива. Вона повністю не вирішить питання політичного впливу власників на медіа, але це вже буде хороший крок до того, щоб в медіа, які займаються виробленням інформаційних продуктів, політичний вплив власників зменшувався. Тому прозорі економіка і фінанси в медіа – це перше і дуже важливе.
Друге – це визначення того, який контент є загрозливим, з точки зору нацбезпеки і оборони України. У нас є визначення, які годяться на мирний час – типу прямі заклики до повалення конституційного ладу чи розподіл України. Це війна дискурсів, змістів. Насправді якраз на цьому фронті не так головне, скільки у тебе танків і літаків, а які у тебе змісти і наскільки вони сильні. Українці з різних соціальних груп теж під атаками фейків, пропагандистських впливів.
І ще прозорість походження фінансів. Тому що медіа здебільшого збиткові. Суспільство і держава мають право знати, чи чистими грішми покриваються ті збитки. Це допоможе і самим медійникам боротися з ганебною практикою зарплат «у конвертах», і допоможе давати відсіч тим випадкам, коли представники держави-агресора починають підкуповувати українських медійників.
Я не покладав би всі витрати на державу – держава не «потягне» (всесвітній російськомовний канал – ред.). У нас є зобов’язання по суспільному телебаченню і радіомовленню. Це має бути спільний проект приватно-державного та державно-цивільного партнерства. Тільки тоді це спрацює. Це має бути співробітництво приватних медіа, держави, суспільного мовника, а також і так званої громадянської журналістики (блогерів – ред.). У нас не буде можливості отримувати достовірну інформацію з Криму, з окупованих територій. Можемо отримувати достовірну інформацію для тих самих телевізійних новин лише через громадянську журналістику. У першу чергу (телеканал має мовити – ред.) на окуповані території та закордон.
(Повна версія програми)
