«Апологія Будапештського меморандуму». У статті під таким заголовком дописувач газети «День» Павло Жовніренко нагадує, що Будапештський меморандум – це стратегічно важливий для України міжнародно-правовий документ, у якому окреслені зобов’язання, ризики, прописані відповідальні за його реалізацію та алгоритм дій у разі порушень. Тобто це – страховий поліс, який було видано Україні трьома ядерними державами і який був і залишається потенційно найдієвішим, а за нинішніх умов – єдиним інструментом забезпечення суверенітету та територіальної цілісності України. Ситуація така, як зараз, вигідна всім, крім України, зазначає автор. Однак, попри нехіть Заходу і жорстку протидію Москви, Київ може і повинен наполегливо рекомендувати підписантам Будапештського меморандуму створити цей старий-новий і єдино перспективний для досягнення сталого миру формат переговорів: Україна, Росія, Велика Британія, США. Дописувач зазначає, що Європі потрібен мир, але влаштовує і процес його досягнення – аби лиш були відсутні відкриті широкомасштабні бойові дії, які створять небезпеку вже для самої Європи, масштабний і невпорядкований потік біженців. Росії теж не потрібна великомасштабна війна з Україною, але цілком влаштовує «війна на виснаження». Тобто ситуація влаштовує і Росію, і Європу. Звідси – токсичність згадувань про Будапештський меморандум для «гарантів» і це логічно – жоден страховик не в захваті від настання страхового випадку і необхідності сплачувати збитки страхувальнику. Але такий стан не влаштовує Україну. І його затягування підвищує ризик порозуміння Європи та Росії і навіть досягнення певного консенсусу, вважає дописувач.
Зе-депутати вже пройшли перший день із семи днів інтенсивного вишколу з управління державою. Як інформує газета «День», до Трускавця поїхало 95% майбутньої фракції. Решта, посилаючись на особисті причини, від навчання відмовилась. Ті ж, які поїхали, учора весь день активно постили селфі з занять і писали захоплені відгуки від навчання і від знайомства один з одним. Видання пише, що в партії «Слуга народу» зараз активно працюють над напрацюванням протидії «тушкуванню» депутатів-мажоритарників від «Слуги народу». Адже відразу дві сили планують перекуповувати Зе-депутатів. Про розцінки йдеться в статті «Чого НЕ навчать у Трускавці?»
У Росії відмова в реєстрації 15 кандидатам у депутати Московської міської думи, які становлять реальну опозицію, спровокувала новий рівень політичної кризи, констатує газета «День». І не виключено, що з радикалізацією протестів опір демонстрантів поліції наростатиме. Нинішня влада в Росії дійшла до такого рівня непопулярності, що розроблені нею витончені методи фальсифікації народного волевиявлення перестають працювати. Путіну і компанії залишаються лише силові методи. З іншого боку, опозиція, усвідомивши, що можливості навіть мінімального використання демократичних процедур при нинішньому режимі вичерпані, може перейти до більш радикальних, хоча і мирних методів боротьби, на зразок демонстрацій, страйків, бойкотів, перекриття доріг тощо. Для того, аби щось змінити в Росії, треба вивести на вулиці Москви не 20 тисяч, а як мінімум 100 тисяч осіб. І таке число демонстрантів уже не здаватиметься абсолютно неймовірним у найближчому майбутньому.
Головна особливість мітингу в Москві – велика кількість молоді серед учасників. Що більше молоді втягуватиметься, то більше шансів на успіхи протестів, наголошує в «Газеті по-українськи» політолог Олександр Кочетков. Звичні лідери вже не мають великої ваги. У середовищі керівників опозиції теж відбувається оновлення. Немає підстав розраховувати, що ці акції переростуть у всеросійське повстання. Що більше буде протестів, то жорсткіше діятиме влада. Москва, Санкт-Петербург, деякі інші великі міста періодично виходять на мітинги, але глибинно Росія все ще підтримує Путіна. Через 10 років репресій і зубожіння може початися масштабніша хвиля повстань. Скоріш за все, серйозні зміни у Росії стануться через відокремлення віддалених від Москви територій. Зі складу Росії можуть захотіти вийти республіки Кавказу. Утім, політолог зазначає, що зараз абсолютна більшість протестувальників на Тверській підтримують анексію Криму й агресивну російську політику проти України. Бо російський лібералізм закінчується там, де починається українське питання.
