Перевезення в Росії залізницею військової техніки до Ростовської області, створення військових складів поруч із кордоном з ОРДЛО, польові дороги через неконтрольовані Україною ділянки державного кордону – це фрагменти пазла у новому дослідженні Радіо Свобода.
Ешелони з гарматами та броньованою технікою прямували до Ростовської області. Вони зафіксовані, починаючи з кінця червня до середини липня, користувачами соцмереж та місцевими російськими ЗМІ.
Напружений трафік розконсервованих озброєнь
У соцмережі Instagram з геоміткою «Ростовська область» користувачка виклала фотозвіт про мандрівку залізницею. На першому знімку – залізничні платформи з бронетранспортерами.
Авторка пише 9 липня, що не знає, прибули бронетранспортери до донського регіону чи їх вивозять. Але вони не мають вигляду таких, що брали участь у навчаннях або нещодавно хоч якось використовувалися. Вигоріла на сонці фарба корпусів може вказувати на тривале зберігання десь на військовій базі.
Про те, що техніка знята з консервації, свідчить і відсутність бортових номерів та тактичних знаків. Однорідність фарбування говорить, що номери й знаки не були закрашені нещодавно. А найголовніше – це стара модель, БТР-70, яку в ЗС Росії майже повністю замінили більш нові БТР-80.
У цей же час, за свідченням одного з жителів окупованої частини Луганщини, який проїжджав Ростовською областю, в місті Новочеркаську (50 кілометрів до кордону з тимчасово неконтрольованою урядом України частиною Донбасу) розвантажувався ешелон із великими гарматами, ймовірно гаубицями. Вони були встановлені по три на кожній платформі зі стволами, розгорнутими в бік лафетів і мали вигляд знятих із тривалого зберігання На це вказувала, зокрема, вигоріла на сонці фарба.
Подібні гаубиці Д-30, також з ознаками тривалого зберігання, на початку липня фотографували на Південному Уралі в Челябінську.
Знімки інших гармат на залізничних платформах наприкінці червня опублікувало регіональне видання DonDay. У публікації зазначалося, що ешелон з військовою технікою помічений біля кордону з Україною (власне, із окупованою частиною Донбасу) – у місті Звєрєво. На знімках – протитанкові 100-мм гармати Т-12 «Рапіра», які зараз в російській армії також замінюють більш новими модифікаціями.
Звєрєво розташоване у 10 кілометрах від прикордонного Гуково і в 17 – від неконтрольованої Україною ділянки кордону Луганської області. Автори новини на донському сайті зазначають, що «неможна судити про призначення військової техніки», і її транспортування «зовсім не означає, що вона буде використана для військових дій на території України».
Спільне між цими трьома випадками те, що йдеться про техніку Збройних сил Росії, виведену з тривалого зберігання, яка чомусь опинилася біля кордону з Україною.
Якими шляхами може йти техніка до ОРДЛО
Маршрути, якими йде російська військова техніка до окупованої частини українського Донбасу та везуть боєприпаси до ОРДЛО, досліджувалися неодноразово. Наприклад, видання «Реальная газета» друкувало розвідку стосовно двох маршрутів поблизу російського Гуково через заповідний Провальський степ.
«Реальная газета» досліджувала лінію державного кордону за допомогою програми Google Earth. Програма дає можливість переглянути не лише теперішній стан певної місцевості на супутникових фото, а й зазирнути у минуле завдяки перегляду знімків різних років.
Маршрути техніки редакція газети шукала там, де на ґрунтових дорогах через кордон знищені протитранспортні рови, які існували до окупації ОРДЛО. Цікаво, що одразу після згаданої публікації було зроблено кілька супутникових знімків викритої перевалочної бази (це видно на шкалі часу в Google Earth).
Маршрути за дивним «збігом» перестали діяти – на них росіяни відновили рови. Але у кількох десятках кілометрів знайшлося кілька нових розривів у протитранспортних ровах. Проходи розташовані вздовж дуги, якою російська територія межує з окупованою частиною українського Донбасу.
Місце стратегічно вигідне. Через кожен з трьох розривів іде дорога. Дві ґрунтові дороги – це коридори до Амвросіївського та Шахтарського районів Донецької області (підконтрольних угрупованню «ДНР»), а третя асфальтована – на Дьяково Антрацитівського району окупованої частини Луганщини. Раніше степові дороги були перекопані, а асфальтована, збудована за часів СРСР, – перекрита бетонними блоками.
На майже однаковій відстані від усіх трьох коридорів розташоване невелике селище Руське. Про нього багато повідомляли в 2014–2015 роках. У 2014-му російські військові облаштували там перевалочну базу боєприпасів. Детальне розслідування стосовно цього польового складу в 2015 році публікувала спільнота InformNapalm.
Через чотири з половиною роки на місці польового табору з палатками супутникові знімки показують справжнє військове містечко із капітальними будівлями, надійною огорожею, караулом, КПП та іншою інфраструктурою.
Джерела, задіяні в забезпеченні ООС, повідомляють, що російські військові розглядають можливість будівництва залізничної гілки до цієї військової частини від найближчої станції Матвеєв Курган (25 кілометрів). Якщо колію дійсно збудують, збройні сили Росіє матимуть можливість оперативної доставки майже до самого кордону з ОРДЛО не лише боєприпасів, а й будь-якої військової техніки. Зокрема, й тієї, знятої з консервації, якою росіяни насичують зараз Ростовську область.
Три мети мілітаризації прикордоння
Ростовська область, яка входить до складу Південного військового округу збройних сил Росії, вже кілька років є одним з найбільш насичених зброєю регіонів. Крім частин, які там дислокувалися постійно до початку бойових дій на Донбасі, в області два роки тому сформована нова мотострілецька дивізія.
Також з інших регіонів на полігони, обладнані після початку російської агресії проти України поблизу кордону з ОРДЛО, приїздять на тривалі навчання війська з інших регіонів. Їхнє перебування поблизу із зоною конфлікту більше нагадує бойове чергування, ніж тренувальні заходи.
Постачання застарілих озброєнь до регіону навряд чи спрямоване на підсилення військових з’єднань в Ростовській області. Та така передислокація може вирішувати одночасно кілька завдань.
Перша ймовірність – підсилення старою зброєю окупаційних військ в ОРДЛО (так званих 1-го та 2-го армійських корпусів). Так само на Донбас везли снаряди та мінометні міни з вичерпаним терміном зберігання в трухлявих ящиках (замість того, щоб витрачати кошти на утилізацію).
Другий варіант – експорт старої бронетехніки та артилерії до, наприклад, Сирії. Так, відслідковані Радіо Свобода у вересні минулого року старі танки Т-62 не були завезені на територію ОРДЛО. Натомість таке озброєння активно використовується підтримуваним Росією урядом Сирії. Певна кількість танків могла бути відправлена на Близький Схід морем через порти Ростовської області. Цим маршрутом можуть піти й БТР-70, гармати «Рапіра» та гаубиці Д-30.
Третя версія поєднує дві попередні. Передислокація під приводом подальшого експорту до Сирії може слугувати ширмою для перекидання до кордону з Україною й постачання окупаційним військам більш сучасного озброєння та боєприпасів.
