Ім’я забудовника Андрія Вавриша, очільника компанії Saga Development, дедалі частіше з’являється у медіа в контексті переїзду президента до «Українського дому», парламентських виборів-2019 та можливої зміни київської влади. Мер Києва Віталій Кличко називає Вавриша одним із неформальних «кураторів столиці» від президента Володимира Зеленського; про це говорять і кілька джерел Радіо Свобода. Журналісти-розслідувачі виявили його бізнесові зв’язки з главою Офісу президента Андрієм Богданом та зі скандальними забудовами. Після того, як Радіо Свобода зібрало всі відомі факти про забудовника, який стрімко увійшов в оточення Зеленського, Андрій Вавриш одразу ж відреагував на заклик редакції прокоментувати всі факти про нього, зібрані в публікації.
Верхній поверх одного з київських «хмарочосів» зі скла і бетону. З панорамних вікон – видно сплетіння залізничних колій, клаптик київського середмістя, спальні райони та престижні новобудови. Просто на вікнах, накладаючись на краєвид, накреслені маркером схеми розвитку бізнесу, назви проектів та якісь розрахунки.
Автор цілої низки київських «забудов», 40-річний директор компанії Saga Development Андрій Вавриш, зустрічає нас у дверях свого кабінету.
Стіни – заставлені шафами з будівельною літературою, на столах – креслення та теки з документами, над усім цим – височіє дерев’яна модель вітрильника.
Наш співрозмовник, якого пов’язують із очільником офісу президента (ОП) Андрієм Богданом, кількома провладними кандидатами в депутати та деякими будівельними скандалами, написав Радіо Свобода у соцмережах, що готовий коментувати те, що про нього говорять і пишуть.
На початку розмови, коли йдеться про зв’язки та дружбу з впливовими політиками та бізнесменами, Андрій Вавриш поводиться стримано, відповідає обережно, короткими реченнями. Часом – неохоче. Коли ж мова заходить про розвиток міста й конкретні проекти, наш співрозмовник, здається, готовий говорити годинами. Однак деякі факти зі своєї бізнесової біографії Вавриш відкриває тільки після тривалих розпитувань.
Про стосунки з головою ОП Андрієм Богданом
– Ми зацікавилися вами, коли побачили вас поруч із президентом Володимиром Зеленським на презентації переїзду ОП до Українського дому. Коли ви з ним познайомилися?
– Досить нещодавно, можливо, десь півроку тому.
– А хто познайомив?
– Андрій Богдан, він друг мій.
– Із Богданом ви давно товаришуєте? Ми бачили ваші спільні світлини на відпочинку.
– 6-7 років.
– А як познайомилися, якщо не секрет?
– Спільна компанія. Розмови, якісь жарти… Власне – в неформальній обстановці.
– Ви познайомилися не через бізнес?
– Ні, я ніколи не користувався його юридичними послугами, а він – моїми. Хіба можна користуватися послугами забудовника? (сміється).
– Чи це правда, що ви з Андрієм – куми?
– Ні, це неправда. Його найменша дочка – старша за термін нашої дружби, про який я казав…
Про переїзд офісу президента
– Я абсолютно володію усім аспектом питань, пов’язаних з функціонуванням громадських об’єктів, зокрема – інженерною частиною, організаційною, транспортною, організаційно-методичною (адже кожен проект – це комплекс організаційних заходів)… Тому моя участь пов’язана з тим, що я займався цими організаційними заходами певний період часу.
– Ви співавтор цієї концепції? Чи вас просто архітектор Іван Юнаков запросив? (Іван Юнаков – автор концепції перетворення «Українського дому» в офіс президента – ред.)
– Скоріше навпаки. Я знаю Івана. Я покликав його. Кажу: давай спробуємо візуалізувати цю ідею!
– Чи ви отримуватимете гроші за це?
– Я буду щасливий бачити, як втілюються речі, в які я вірю. Це, мабуть, найкраща плата, яку я готовий приймати.
Про стосунки з міською владою та «кураторство» Києва
– Я спілкуюся з мером Києва (Віталієм Кличком – ред.) не тому, що мені дозволив Богдан, чи не дозволив. Я з ним і до цього спілкувався. Просто раніше це в нього не викликало такої емоційної реакції. Він досить часто телефонує мені, коли щось треба, і це не викликає жодної проблеми. Так само і спілкування з Олександром Ткаченком (генеральним директором «1+1 Медіа» та кандидатом у депутати від «Слуги народу» – ред.). Але в якийсь момент часу, можливо з якихось кон’юнктурних міркувань, він вже бачить в нас якихось «кураторів»… Не все має бути формалізовано. Що, в кожному випадку потрібен якийсь статус, щоб іти і щось робити? Можна ж просто поспілкуватися з людиною! Чи в нас має бути настільки закритий мер, що він без «статусу» більше ні з ким не спілкується? Я теж живу в місті Києві, і теж є речі, які мене хвилюють. Коли ми розмовляємо з мером і я кажу йому про Шулявську розв’язку, і кажу йому: «Віталію Володимировичу, ви робите величезну помилку в тому, що ви слухаєте Густєлєва (Олександр Густєлєв – очільник «Київавтодору»– ред.) і не ту розв’язку робите», – в цей момент відсутність в мене статусу його не хвилює. А в іншому – я маю якусь іншу роль. Мені здається, що це якась надто політизована історія. Взагалі ці речі мають відбуватися відкрито. Тут всі мають спілкуватися одне з одним. І не має бути нічого закритого чи надзвичайного. Я не знаю, чому він вбачає якусь надзвичайну історію в тому, що його попередили: «До тебе, через «Український дім» може телефонувати Вавриш».
Про можливе призначення керівника «1+1» Олександра Ткаченка головою КМДА
– Я не вірю в те, що він (Зеленський) буде призначати Ткаченка замість когось. Єдине, що я чув на цю тему, це вимоги не красти, займатися справами в інтересах людей, «пообрізати» альтернативні центри прийняття рішень, вичистити від клептократів команду і працювати в інтересах громади. А в іншому випадку – буде інше рішення. Ви десь чули, щоб Віталій Володимирович відмовився виконувати ці п’ять пунктів? Гадаю, це виглядає трошки інакшим чином: мовляв, я не буду виконувати перші п’ять пунктів, а тому відразу звинувачую і б’ю на сполох: кияни, захищайте мене, мене тут ображають.
Я би хотів, щоб в моєму місті було так: прийшов новий президент, і він вважав би для себе за честь написати: «Призначаю повторно главою Київської міської державної адміністрації вибраного мера». Знаєте, моя місія полягає в тому, що, незважаючи на те, хто керує, треба вибудовувати партнерство з усіма здорово мислячими можливими учасниками процесу розвитку міста.
– Із Ткаченком було б це робити легше, ніж з Кличком?
– Знаєте, він поділяє багато поглядів із тих, які ми зараз тут проговорюємо.
– Які стосунки пов’язують вас із Олександром Ткаченком?
Дружні! До речі, нас десь півтора роки тому познайомив Павло Рябікін, зараз – очільник аеропорту «Бориспіль». І ми так багато спілкувалися про все: про місто, про те, де, що і як розвивається та як мало би розвиватися. Про Поділ багато говорили, про те, як ми бачимо розвиток території, взагалі в чому він полягає, в кого які ролі, хто чим має займатися. Ми щиро беремо участь, глибоко занурюємося в тему, якою займаємося. І видно, що очі горять, що ти цим живеш і за це переймаєшся. І воно йому теж було дуже близьким, і особливо близькою була оця наша боротьба за Контрактову площу…
Про стосунки з кандидатами в депутати
– Що вас взагалі пов’язує з кандидатами-мажоритарниками, такими як Ганна Бондар («Слуга народу»), Дмитро Ісаєнко («Опозиційна платформа – За життя») – з усіма тими, хто, згаданий у тому листі київських архітекторів із вимогою «не допустити їх до парламенту»?
– Із Дмитром Валерійовичем я багато років дружу. Ганна Бондар – прекрасна людина, дай Бог їй здоров’я. Але наші шляхи після того, як я пішов з департаменту архітектури КМДА, розійшлися.
– Це ви її рекомендували на позицію головного архітектора Києва?
– Це, до речі, та історія, яка почалася з занурення Олександра (Ткаченка – ред.) в тему Подолу. Він вивчав увесь контекст, всіх учасників, які працюють над розвитком території, і він сам з нею познайомився. Вони всі разом збиралися, без мене. Там багато громадських організацій, які спілкувалися на цю тему. Гадаю, він сам для себе зробив висновки з цього спілкування.
– Ганна Бондар, як кандидат-мажоритарник, зробила проект реконструкції Контрактової площі наріжним каменем своєї виборчої кампанії.
– Я скажу більше: такі речі мають бути наріжним каменем в діяльності всіх, хто так чи інакше дотичний до розвитку міста. Я пишаюся тим, що велика кількість людей може мати проекти, в яких вони об’єднуються – у власних планах. Це шикарні кейси! Це не той випадок, коли ти «за» чи «проти». Це ті проекти, які робляться для нас усіх. Просто ти або дотичний до цього, або ні.
– То ви спілкувалися з пані Ганною про це?
– Та ми всі разом про це спілкувалися! Я казав вам, що ми всі разом над цим працюємо.
– Коли ви звільнилися з КМДА, то почали будуватися на Рибальському півострові. І в цей момент ваша колишня колега Ганна Бондар очолювала ті підрозділи КМДА, які відповідали за містобудування. І вона вам погоджувала документи. В цьому немає якогось конфлікту інтересів?
– Давайте так: а в мене була можливість піти в інший департамент архітектури?
– Хіба що піти в інше місто... Чому не обрали такий варіант?
– Тому що я маю знайомства, розумію, як працює саме це. Більше того, я тут живу. А якщо ви думаєте, що можна досить легко робити девелопмент на відстані, то ви дуже сильно помиляєтеся. Якщо думаєте, що ти так просто взяв свої знання, переїхав у інше місто і там працюєш. Це – майже неможливо. Це місцевий контекст, він настільки вузько спеціалізований, що його потрібно добре розуміти.
– А як щодо кандидата від «Слуги народу» Дмитра Гуріна, який є співавтором одного з ваших проєктів?
– Не повірите, я не знав про це. Бо я винаймав компанію, яка зветься BURØ architects, для того, щоб вони розробляли концепцію (забудови). І я не беру участі у формуванні авторського колективу, який над цим працює. А потім, коли ми цю концепцію схвалили, оплатили, передали інституту, який розробляв детальний план розвитку території, вони її врахували і далі за нею рухалися… Я маю сказати: жодного разу і жодним чином з Дмитром Гуріним під час виконання контракту ми концепцію «Рибальського» не обговорювали.
– А як щодо Вадима Струневича? Він має пройти до парламенту за списками «Слуги народу». Його називають вашим помічником. Що вас з ним пов’язує?
– Може це – дружба, а не статус помічника?
– Наші джерела говорять, що він комунікував між вами і представниками будівельного бізнесу, коли ви працювали в КМДА. Це правда чи ні?
– Теорій змови може бути хоч 350! Величезна кількість людей, які реалізують інвестиційні проекти чи ще щось взаємодіють з департаментом архітектури КМДА. Ви маєте зрозуміти: будь-яка особа, яка щось робить у місті (маю на увазі, будує) – вона в тій чи іншій мірі взаємодіє з тими організаціями, які в цей процес залучені. Можливо, якщо він цим займався, то комусь і допомагав…
– Які у вас стосунки?
– Дружні відносини.
– І спільний бізнес є?
– В нас є окремі перетини у бізнесовій діяльності. Якщо можна, хай він сам це прокоментує… В нас є окремі проекти, які ми починали робити разом, і ми їх завершуємо.
– Які саме?
– Вулиця Златоустівська, 24. Це Einstein Concept House.
– Які стосунки у межах цього проекту вас пов’язують?
– «Сага Девелопмент» здійснює девелопмент цього проекту.
– Пане Вавриш, ви не підтвердили і не спростували, що Струневич співпрацював з вами в час роботи в КМДА…
– Так я ж казав, що працював! Величезна кількість людей працювала. Була просто величезна кількість компаній, з якими я познайомився. Я вважаю, що це той єдиний статок, який я виніс з державної служби, крім емоційних стресів. Це те, що я знаю 95% забудовників Києва. Ну і великою мірою – забудовників України теж…
(Далі буде)
Раніше Радіо Свобода зібрало дані про Андрія Вавриша з відкритих джерел та з коментарів політиків і експертів. І запропонувало висловитися щодо всіх питань, згаданих у публікації, Андрію Вавришу, президенту Володимиру Зеленському, керівництву його офісу, всім кандидатам у народні депутати, чиї імена згадані в матеріалі та іншим зацікавленим сторонам. Оскільки їхні думки можуть відрізнятися від викладеної інформації.
Після цього Андрій Вавриш публічно дав згоду на ексклюзивне інтерв'ю.
