Напруження у відносинах між Сполученими Штатами і Туреччиною зростає. Президент США оголосив про рішення Вашингтона не продавати Анкарі суперсучасні американські винищувачі F-35 після того, як Туреччина почала приймати російські комплекси протиповітряної оборони С-400. Але навіщо Туреччині, як члену НАТО, псувати відносини з Вашингтоном через російську військову техніку?
Президент США Дональд Трамп 16 липня заявив, що вважає несправедливим для США і Туреччини те, що Вашингтон не може продати Анкарі винищувачі F-35 вартістю в мільярди доларів через те, що остання вирішила купити російські комплекси С-400.
«Вони опинилися у дуже скрутній ситуації, і ми в США опинилися в дуже скрутній ситуації... Подивимося, що буде далі, але це не справедливо», – заявив Трамп журналістам на засіданні кабінету в Білому домі.
«Через те, що вони купили російську ракету, ми не можемо продати їм літаки вартістю в мільярди доларів. Це несправедлива ситуація», – сказав Трамп, і також поскаржився на очікувану втрату робочих місць.
Що сталося?
Все це пов’язано з тим, що минулого тижня Туреччина почала отримувати з Росії зенітні комплекси, незважаючи на довготривалі попередження з боку Вашингтона про виключення її з програми виробництва та продажу винищувачів F-35.
США заявляли, що якщо член НАТО – Туреччина – не скасує закупівлю комплексів С-400 до 31 липня, Анкара не зможе придбати нове покоління винищувачів F-35.
Погрози на Анкару не подіяли і свої перші зенітно-ракетні комплекси вона отримала 12 липня. 14 липня Міністерство оборони Туреччини повідомило про отримання додаткових російських зенітно-ракетних комплексів.
Санкції
Тепер це може стати приводом для санкцій проти Туреччини.
Держсекретар Майк Помпео і Трамп наразі вивчають «всі варіанти, передбачені Законом про протидію супротивникам Америки за допомогою санкцій», – повідомила представник Держдепартаменту Морган Ортагус.
Чому США проти?
США та їхні союзники вважають російську ракетну систему С-400 несумісною із системами НАТО і загрозою для винищувачів F-35. Натомість США закликали купувати виготовлені американські зенітні ракетні системи Patriot.
У разі, якщо Вашингтон все ж вирішить застосувати санкції проти Анкари, це буде найсуттєвіше погіршення відносин між двома державами в сучасній історії.
Багато хто серед високопосадовців США на умовах анонімності висловлює своє занепокоєння з приводу того, що Туреччина дедалі більше зближується з Москвою і віддаляється від Вашингтона.
Міністр оборони Туреччини заявляв, що рішення купити С-400 – це не вибір, а необхідність, тому що Анкара має вживати заходів через «інтенсивні атаки» з сирійського кордону, йшлося в статті на сайті телекомпанії Al Jazeera.
США попереджали Туреччину, щоб та купувала систему Patriot замість московської C-400, але в Анкарі сказали, що це США відмовлялися продавати Patriot Туреччині, через що їй довелося шукати техніку в інших місцях, коли Росія запропонувала кращі умови, йдеться у статті.
Навіщо Туреччині проблеми
Про реальні причини рішення Анкари піти на конфлікт із Вашингтоном заради російської техніки міжнародні оглядачі розмірковують вже не один місяць. Аналіз здебільшого зводився до порівняння технічних характеристик обох систем. Але до уваги варто брати не лише технічні, але й політичні причини.
Багато експертів як причини такого рішення Анкари називають загальний антизахідний курс Ердогана та персональні випади проти президента Трампа.
Причина має не лише технічний, але й політичний вимір, пише в статті на сайті The National Interest експерт-міжнародник Алі Демірташ.
«Простими словами, сприйняття регіональної загрози в Туреччині в епоху після Холодної війни стало досить багатоплановим через американську односторонність (особливо в Іраку, Сирії та Ірані, усіх сусідів Туреччини). Небажання Вашингтона вирішувати ці проблеми поступово зсунуло Анкару з американського шляху. Сирійська громадянська війна чітко засвідчила ці розбіжності між двома союзниками НАТО», – йдеться в коментарі.
Підтримка курдських сил у Сирії, які Туреччина сприймає як питання найвищого занепокоєння для її національної безпеки, підштовхнуло Анкару ще ближче до Москви, переконаний автор.
Президент Туреччини, серед іншого, теж має свої особисті причини для недовіри США, наприклад, через нібито співпрацю Сполучених Штатів із Фетхуллахом Ґюленом, якого в Анкарі звинувачують в організації військового перевороту в країні, і який мешкає в США.
Ще одна можлива причина – бажання Ердогана перестрахуватися від ще одного військового перевороту.
«Ердоган може хотіти С-400 саме з тієї причини, чому США не хочуть, щоб Туреччина її мала: саме тому, що вона побудована для того, щоб збивати літаки американського походження, якими керують повітряні сили Туреччини», – йдеться в аналізі на сайті Центру стратегічних і міжнародних досліджень.
Під час військового перевороту у 2016 році турецькі F-16 завдали шкоди турецькому парламенту. Можливо, купівля С-400 є перестрахуванням проти ще одного можливого такого перевороту. Тут Ердоган «вбиває двох зайців», припускає автор аналізу, – і з Росією покращує співпрацю, і купує техніку для протидії ще одному потенційному перевороту.
«Як політичний, так і військовий аспект рішення щодо С-400 мають сенс, так само, як і те, що головний пріоритет Ердогана – його політичне виживання», – йдеться в аналізі.
«У поєднанні з недовірою до Сполучених Штатів після спроби турецького військового перевороту 2016 року купівля та експлуатація С-400 в Туреччині може стати «формою данини» у нових відносинах між Туреччиною та Росією», що також є ціною за підтримку Путіним Ердогана при владі, допускає автор.
Віцепрезидент США Майк Пенс 3 квітня у Вашингтоні в рамках заходів, присвячених 70-й річниці заснування НАТО, заявив, що Анкара мусить вирішити, чи залишатися ключовим партнером НАТО або ж ризикувати, поставивши під загрозу військовий альянс угодою, яка, за словами Пенса, «становить велику небезпеку для НАТО».
«Туреччина мусить зробити вибір. Чи хоче вона залишатися ключовим партнером у найуспішнішому військовому альянсі в історії, або ж хоче ризикувати безпекою цього партнерства, роблячи такі безрозсудні рішення, які підривають наш альянс?» – наголосив віцепрезидент США.
Схоже на те, що Туреччина свій вибір зробила, зауважують оглядачі.
