(Рубрика «Точка зору»)
11 липня, за десять днів до виборів, президент України Володимир Зеленський виступив із неочікуваною ініціативою – провести люстрацію високопосадовців, які працювали в період 2014–2019 років. Заява Зеленського не лише оживила інтерес до теми люстрації, яку вже встигли забути, але й неабияк посилила її, завоювавши увагу виборців. Цікаво, що за кілька днів до заяви президента про те, чи ухвалить нова влада «закон про люстрацію чиновників Порошенка?», в лідера виборчого списку «Слуги народу» Дмитра Разумкова на одному з ток-шоу поцікавився перший номер «Опозиційного блоку» Євгеній Мураєв.
Буквально впродовж одного дня ініціатива Володимира Зеленського була зареєстрована у Верховній Раді. Документ з’явився під номером №10444 разом із підписом голови Офісу президента Андрія Богдана, якого самого ще нещодавно підозрювали в спробі уникнути люстрації.
Люстрація 2.0. Що пропонує Зеленський
Люстрація (від лат. lustratio – очищення через жертвопринесення) – це встановлена Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Метою законопроекту №10444 вказано «вдосконалення механізму очищення влади». Однак за цим технічним формулюванням приховано революційні зміни.
По-перше, змінюються часові рамки люстрації. Так, згідно з документом високопосадовці, які працювали в період з 23 лютого 2014 року до 19 травня 2019 року та не були звільнені за власним бажанням не зможуть обіймати відповідні посади впродовж наступних десяти років. Відповідно до чинного Закону люстрація стосується високопосадовців, які працювали у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року.
По-друге, збільшується кількість посад, які буде заборонено обіймати. Так, до переліку заборонених додаються так звані виборні посади (народні депутати, президент України).
По-третє, люстрація вплине на виборчі права громадян. Відтепер кожен кандидат на посаду президента, народного депутата, кандидат у депутати місцевих рад, голови громади чи старости буде зобов’язаний подати заяву про те, чи застосовуються щодо нього заходи люстрації. Якщо кандидат надасть недостовірну інформацію, його реєстрацію скасують.
Люстрація кожні 5 років
Тема люстрації сама по собі є складною і неоднозначною, а у тому форматі, в якому її запропонував Володимир Зеленський, вона може перетворитися на механізм розправи над політичними опонентами, де замість точкового очищення влади відбудеться масове зачищення політичного поля. Під нову хвилю люстрації потраплять десятки тисяч осіб, вона охопить не лише чиновників, але й політиків, яких обирають на виборах і прямо вплине на можливості кандидатів балотуватися до органів влади, що може розглядатися як обмеження виборчих прав громадян, закріплених Конституцією України (Стаття 38 Конституції: громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування).
У 2014 році Венеціанська комісія вже висловлювала критику щодо Закону «Про очищення влади», який є менш радикальним за своєю суттю, аніж ініціатива Володимира Зеленського. Зокрема, Комісія вказувала, що одним із важливих принципів люстрації є те, що вона не має стосуватися виборних посад. А це саме те, що пропонує законопроект №10444. Така позиція Комісії зрозуміла, адже саме громадяни на вільних і чесних виборах мають дати остаточну оцінку роботі політиків.
Розширення переліку люстраційних посад – це також сумнівний крок. Зокрема, щодо кандидатів на посади депутатів місцевих рад, голів і старост. Як вказувала Венеціанська комісія люстрація не повинна бути надто широкою і має стосуватися лише важливих посад.
Пропонуючи люструвати посадовців, які працювали в період 2014–2019 років, нова влада ставить знак рівності між політичним режимом Віктора Януковича і Петра Порошенка. Показово, що люструвати пропонують чиновників, які не звільнилися саме до 19 травня 2019 року (20 травня присягу президента склав Володимир Зеленський). У цьому контексті Венеціанська комісія вказувала, що люстрація не має бути політичним інструментом для утиску опонентів. На цьому ж наголошували посли країн «Великої сімки», які не оцінили ідею Зеленського, вказавши, що ситуація в Україні зараз відрізняється від тієї, яка була після Революції гідності. Також варто відзначити, що під люстрацію в такому вигляді потраплять деякі політики, пов’язані з оточенням нового президента: Олександр Данилюк, Айварас Абромавічус та інші.
Поки що наміри Володимира Зеленського існують лише на папері і є щонайменше кілька причин вважати таку ініціативу передвиборчим піаром. Зокрема, законопроект було зареєстровано тоді, коли Верховна Рада VIII скликання фактично припинила свою роботу. Останнє пленарне засідання відбулося 12 липня, законопроект зареєстровано 11 липня. Тобто, проект реєстрували, розуміючи, що його не буде розглянуто. Більше того, відповідно до Регламенту законопроект доведеться реєструвати повторно у Раді нового скликання. Тому з точки зору шансів на ухвалення тут і зараз законопроект №10444 – це мертвонароджений документ.
Однак повністю виключати те, що відповідний закон все ж можуть ухвалити також не варто. Особливо, якщо ідея люстрації завоює уми громадян, які самі вимагатимуть її проведення. Тоді ситуація може стати некерованою і з механізму політичної відповідальності недоброчесних чиновників люстрація перетвориться в елемент боротьби з політичним інакомисленням. Щоб цього не сталося, варто пам’ятати, що винними людей робить не їхній статус, а їхні вчинки, а мета люстрації – не в сліпому покаранні політиків і чиновників, які не виправдали довіри громадян і не провели успішні реформи, а в захисті демократії від тих, хто на неї посягнув. Якщо цього не врахувати, тоді люстрацію доведеться проводити кожні 5 років разом зі зміною влади в країні. Однак нічого спільного з демократією така діяльність не матиме.
Денис Рибачок – політичний експерт
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
