Вікторія Гончаренко
На території України під час Другої світової війни вбили понад мільйон євреїв та більше 12 тисяч ромів. Місця вбивств ніяк не маркувались, тому більшість з них зникла. Вже у незалежній Україні, в деяких були встановлені пам’ятники. Зараз цю ініціативу підтримує ФРН. У 2010 році розпочався проект «Захистимо пам’ять», що фінансується міністерством закордонних справ Німеччини, завдяки якому спорудили пам’ятники та інформаційні стели у 14 населених пунктах України. Нещодавно меморіали відкрили на Житомирщині у селах Калинівка, Дівошин, Колодянка та селищах Любар й Іванопіль.
Деонізію Совінському було 9 років, коли біля цукрового заводу в Іванополі (раніше Янушпіль) розстріляли кілька десятків ромів. Він пам’ятає все так, ніби це сталось вчора.
«Роми тут не жили, а кочували. Зупинялися на кілька днів: жінки йшли селом ворожити, а чоловіки робили ножі, сокири, сапи, серпи й продавали», – розповідає свідок розстрілів Деонізій Совінський.
У спекотний травневий день 1942 року троє хлопців грались на вулиці й почули гуркіт на іншому кінці села. Старші люди говорили, що ведуть арештованих ромів на розстріл.
На тому місці було повно крові, вона просочувалась крізь землюДеонізій Совінський
«Недалеко від місця розстрілу росли маленькі акації, з яких потім висаджували алеї. Ми за ними присіли й побачили, що підводять ромів. Їх штовхали гвинтівками, били прикладами, розстрілювали, а потім скидали в яму. Ми зі свого сховку повставали, сторону один із поліцаїв гукнув нам: йдіть звідси, бо й вас розстріляємо. Ми сховались в акацію і повзком тікали звідти. Скількись часу пройшло, почулись постріли я не можу сказати чи це по нас стріляли чи в небо. І за кілька днів на тому місці було повно крові, вона просочувалась крізь землю, а в ставку поблизу утворилась червона пляма», – говорить Деонізій Совінський.
Подібних місць на території України близько 2000 вони розташовані у віддалених ярах, лісах, посеред полів. Краєзнавці та історики розшукують місця поховань, збирають інформацію про тих хто загинув, а завдяки проекту «Захистимо пам’ять» вчителі і учні місцевих шкіл вивчають детальніше історію рідного краю.
Досліджувати, пам’ятати, згадувати
Освітня ініціатива, яка працює в рамках проекту, спрямована на вчителів та учнів тих міст, де були масові розстріли ромів та євреїв. Його головна ідея – консультувати вчителів й допомагати їм узагальнити наявні знання та отримати нові, залучити до роботи над новими місцями пам’яті.
Координатор освітніх програм Українського центру вивчення історії Голокосту Віталій Бобров, каже що коли проект тільки почався, вони приїздили в районні відділи освіти й проводили семінари де розповідала про проект, тематику та про те як долучитись.
Коли це відбувається щорічно з певною періодичністю – місце не залишається забутимВіталій Бобров
«Для нас важливо не просто дати новий матеріал, або змусити вчителів проводити дослідження, ми хочемо допомогти їм інтегрувати історію цих місцевостей у їхнє власне середовище. Друга важлива річ проведення щорічних церемоній пам’яті: проведення екскурсій, відвідання в пам’ятний день. Коли це відбувається щорічно з певною періодичністю – місце не залишається забутим», – зазначає Віталій Бобров.
В рамках проекту вчителі разом з учнями готували проекти з місцевої історії: розробляли інформаційні стенди, брошури, плакати, які показують життя та загибель серед ромської і єврейської громад. Крім того учнів їздили на освітні семінари на історичну тематику під час яких говорили також про толерантність та протидію упередженням, стереотипам стосовно нацменшин.
За роки радянського контролю ми втрати багато важливої інформації відшукати, яку дуже важливоЗоряна Осипенко
«Наше містечко впродовж багатьох століть було домом для представників єврейського народу. Я читала про культуру й побут євреїв. Також було цікаво те як українська і єврейська культури доповнювали один одного. Я зрозуміла, що за роки радянського контролю ми втрати багато важливої інформації відшукати, яку дуже важливо», – говорить учениця Любарської ЗОШ Зоряна Осипенко.
Історична справедливість
Під час німецької окупацї України було вбито понад 12 тисяч ромів, що становило більшість ромського населення на той час і приблизно 1,5 мільйона євреїв. В радянський час у деяких місцях встановлювали пам’ятні обеліски, але не вказували національність. На них писали: «мирним радянським громадянам». Втім, і досі не всі імена відомі. Сотні місць масових поховань залишаються непозначеними та занедбаними. Ці землі використовуються у сільському господарстві або забудовуються.
Так сталось в селі Дівошин. Місце масового поховання у 1970-х зрівняли з землею і довгий час використовували в сільськогосподарських цілях. Зараз у тому місці, де, ймовірно, відбувся розстріл висадили «Ліс пам’яті» – 80 берез символізують кількість жертв.
Німці та українці спільно перетворюють місця масових вбивств на місця вшанування пам’яті та інформування про минулеУве Ноймеркер
«Ми, німці, повністю усвідомлюємо скільки страждань завдали всім громадянам України: християнам, ромам, євреям та людям інших національностей. І за це ми просимо у вас пробачення. Я вдячний за те, що сьогодні наші два народи: німці та українці спільно перетворюють місця масових вбивств на місця вшанування пам’яті та інформування про минуле», – сказав Уве Ноймеркер директор Фонду «Меморіал убитим євреям Європи».
Нам потрібно припинити боротись, а навчитись, елементарно, поважати один одногоІгор Крикунов
Меморіали створені проектом «Захистимо пам’ять» присвячені усім жертвам, що загинули внаслідок масових розстрілів є не лише нагадуванням про дискримінацію у минулому – це символ толерантності та поваги до національних і етнічних меншин зараз.
«Нам потрібно припинити боротись, а навчитись, елементарно, поважати один одного, інші нації та інші культури. Для нас – це не пам’ятники тим, хто загинув страшною смертю, а пам’ятники нам, тим, хто живе сьогодні, щоб ми не повторили помилок минулого», – говорить директор і головний режисер циганського академічного театру «Романс» Ігор Крикунов.
