Через місяць після інавгурації президент Володимир Зеленський нарешті визначився з першими призначеннями очільників державних адміністрацій у восьми областях, констатує «Українська правда». Незважаючи на декларовані прозорість призначень і необхідність проведення відкритих конкурсів на посади, єдиною областю, де президент хоча б для годиться запропонував вибір, стала Львівська. Та сама, яка на президентських виборах не дала йому більшості голосів. В інших же регіонах Зеленський пішов давно уторованим шляхом. У середу кандидатури голів третини областей пройшли погодження в уряді. Через небажання публічно обговорювати запропоновані кандидатури на засіданні Кабміну навіть виникла суперечка між міністрами. Однак зрештою уряд в закритому режимі таки схвалив вибір Зеленського. Частина кандидатур викликала шквал невдоволення у соцмережах, а через можливе призначення головою Одещини людини з сумнівними зв’язками перед тамтешньою ОДА вже зібрався протест. І це ще навіть до появи президентського указу. Чимало питань виникло і щодо інших кандидатур, серед яких підприємець-кондитер, ексрегіонал, почесний консул Австрії та одногрупник глави партії Зеленського. Побоювання викликають і факти з біографії деяких кандидатів, що вказують на зв'язок з Росією або з окупованими територіями. «Українська правда» докладно розповідає, хто ті люди, які з подачі президента, будуть керувати областями. Стаття називається «Торговець із Придністров'я, прихильник возз'єднання «братських народів», одногрупник Разумкова та інші ставленики Зеленського. Досьє».
«Дії команди Зеленського лише пришвидшують ріст популярності націоналістичних сил» – у статті під таким заголовком в «Главкомі» політичний оглядач Кирило Сазонов стверджує, що чим більше умовна команда Зеленського і партія «Слуга народу» демонструє млявість і слабкість в міжнародних питаннях, тим швидше зростає рейтинг тих сил, які уособлюють силу і впевненість. Тобто правих партій, які зараз об'єдналися. Оскільки Петро Порошенко, на думку оглядача, якось непереконливо зображує сильну опозицію, значить це місце займуть інші. Команда Зеленського не зробить дива, кінець епохи бідності не наступить завтра, через місяць і навіть через рік. Через об'єктивні причини – економіка занадто інертна штука. А праві зможуть додати в свою риторику соціальні ідеї, які цілком органічно у них будуть виглядати. Наприклад, про справедливий розподіл національного надбання. Протекціонізм щодо українського малого і середнього бізнесу, подальше створення оптимальних умов для української книги, кіно і музики. Ось і залучать голоси підприємців, інтелігенції і просто мислячих людей. Сила і порядок проти слабкості і ліберальних гасел в наших умовах – стратегічний результат очевидний, наголошує дописувач.
«Лівий берег» більшу увагу приділяє спискам від іншої партії – «Голос». Інтернет-видання пише, що партія Вакарчука постійно акцентує: «ми ведемо в політику нові обличчя». Однак в команді «Голосу» – більше десятка колишніх ексзаступників міністрів, помічників нардепів, аж до тих, хто консультував колишніх «регіоналів». Хто всі ці люди, йдеться в публікації «Нові та старі обличчя «Голосу».
