Третина українців, опитаних компанією Seetarget, не готові прийняти в своє життя людей іншої сексуальної орієнтації, представників ЛГБТ-спільноти. Серед таких людей багато і найближчих родичів гомосексуалів, каже засновниця руху батьків ЛГБТ «Терго» Анна Медко. Як результат – розірвані родинні зв’язки, важкі психологічні травми. Тут історії матерів, які пройшли цей шлях і вирішили допомогти іншим не робити таких помилок. Вони пояснюють, для чого потрібно проводити «ЛГБТ-прайд».
Громадяни Україні відомі своєю гостинністю, тож 37,1% учасників соціологічного опитування, проведеного компанією Seetarget – не проти, щоб представники ЛГБТ-спільноти приїздили до України, як туристи. Але тільки 4% опитаних готові прийняти людину із іншою сексуальною орієнтацією, як близького друга.
Рух батьків ЛГБТ «Терго»
Анна Медко в 2012 році в Києві першою на пострадянському просторі започаткувала рух батьків ЛГБТ «Терго». Його завдання допомагати батькам прийняти своїх «інакших» дітей. Тепер тут є фахівці і досвідчені мами, які можуть допомогти і порадити.
Батьки сказали: «Краще б ти здохла брудна лесбіянка». І вона намагалася покінчити життя самогубством.
«Я на ворк-шопі запитала у дівчини – чому у неї порізані обидві руки? А вона розплакалася і розповіла, що батьки сказали: «Краще б ти здохла брудна лесбіянка». І вона намагалася покінчити життя самогубством.
Це для мене був інсайт. Настільки страшно! Незрозуміло, як можна не прийняти свою дитину. З тих пір зародилася думка, як допомагати таким батькам», – розповідає Анна Медко.
У Анни є прийомний син-гей. Його вона прийняла в родину вже дорослмм – юнакові було 20, коли від нього відмовилася власна сім'я.
«Жоден із хлопців не хотів би собі такої долі. Ні один із них не вибрав це, бо як кажуть, це модно. Не модно. Ні. Це даність, це є. Невже хтось хотів би щоб його переслідували, щоб його били, щоб у власній країні, в сім'ї бути «Штірліцем». Чому вони роблять камінг-аут, тому що нестерпно стає жити з цим. З тим, що ти весь час мусиш щось приховувати, брехати своїм рідним, близьким людям», – стверджує Медко.
Анна каже: сьогодні в організацію щорічно звертаються понад сто п'ятдесят батьків, які дізналися про гомосексуальність своїх дітей. Це в рази більше, аніж у 2012 році.
Медко вважає, що це не тому, що таких людей стало більше, а тому, що вони стали сміливіше говорити про себе.
Кількість таких людей не збільшується. Їх завжди десь 3,7%. Просто хлопці стають більш видимими
«Кількість таких людей не збільшується. Їх завжди десь 3,7%. Просто хлопці стають більш видимими, тому що почали боротися за свої права. Якщо перші батьки до нас приходили досить дорослі, це 50-60-67 років, то зараз хлопці роблять камінг-аути набагато раніше. Це старший шкільний вік», – каже Медко.
Олена Глоба, голова правління руху «Терго» дізналася, що її син гей випадков, коли йому було 14 років.
«Це був 2002-3-4, ось ці роки, один комп'ютер на всю сім'ю. І я дуже поспішала зробити свою роботу і ненавмисно відкрила його папку. І я все дізналася за вмістом папки. І я його відразу: «Богдан, ти що у мене блакитний? Це груба форма «блакитний». Дитина зробив паузу і відповів: «Так, мамо. Я гей», – розповідає Олена.
І тільки через 8 років вона змогла не тільки зрозуміти, але й змогла прийняти сина.
«У мене була дуже сильна гомофобія. Я не прийняла його і не збиралася підтримувати. Навпаки, я будувала моторошні плани: ми жили на той момент в Полтаві і я шукала людей, які допоможуть його змінити, вилікувати, щось з ним зробити, щоб поміняти але, вчасно прочитала, що це не виправляється», – каже Олена Глоба.
Для чого проводять прайд?
У 2012-му Олена Глоба стала однією з перших мам, які взяли активну участь у створенні «Терго». Вона ділиться з іншими батьками своїм досвідом, допомагає їм прийняти своїх дітей і зрозуміти, що ЛГБТ суспільство повинно мати такі ж права, як і гетеросексуальное.
Олена пояснює для чого потрібний прайд.
Прайд потрібен для того, щоб заявити країні, суспільству, уряду про те, що ЛГБТ-спільнота, ЛГБТ громадяни є в Україні
«Прайд потрібен для того, щоб заявити країні, суспільству, уряду про те, що ЛГБТ-спільнота, ЛГБТ громадяни є в Україні і вони потребують певному наборі прав. Хто згадає що у вас є співробітник, у якого і у нього стоїть фотографія коханого хлопця або дівчина, а у неї на столі стоїть фотографія коханої дівчини. Хто може згадати такого знайомого або співробітника? Так ніхто, – каже Олена.
Сини Анни і Олени неодноразово піддавалися агресії і нападам в Україні і були змушені виїхати з країни.
Тепер, їхні мами впевнені, що чим швидше самі батьки почнуть приймати дітей з гомосексуальною орієнтацією, тим швидше вони нададуть їм підтримку. І як наслідок – все суспільство зможе бути менш агресивним.
На Марші рівності в Києві 23 червня порушень не було, нікого в ході акції не затримували, заявив голова Національної поліції Сергій Князєв.
«На сьогоднішніх заходах жодного повідомлення в поліції про порушення не зафіксовано, значить їх не було. Поліція спільно з Нацгвардією забезпечувала достатню кількість сил і засобів, що порушень взагалі не було. Тобто і жодної особи, затриманої під час проведення заходів, не було», – сказав Князєв на брифінгу в центрі Києва після завершення Маршу рівності.
За його словами, затримання осіб, підозрюваних у підготовці провокацій, про які повідомляла поліція, відбулися напередодні маршу в рамках «попереджувальних заходів». Коли саме були затримані ці особи, Князєв не уточнив.
Щодо кількості учасників сьогоднішньої ходи, то в поліції наразі таку інформацію не надають. Організатори заявляли, що на Марш рівності мають намір прийти 10 тисяч людей.
На свою акцію 23 червня також вийшли противники Маршу рівності. Їх і учасників марш розділяли правоохоронці.
У центрі Києва був частково обмежений дорожній рух і рух транспорту, зокрема й метро.
