Віталій Циганков
Дослідницький центр Інституту приватизації і менеджменту (ІПМ) провів масштабне дослідження цінностей населення Білорусі. Кілька висновків цього дослідження:
- Чим молодші люди, тим ширші і сучасніші їхні погляди.
- 55 відсотків чоловіків відчувають себе в безпеці. І тільки 28 відсотків жінок.
- Значна частина населення розуміє, що так, як зараз, бути не повинно, має бути по-іншому, і починає сама собі створювати це «по-іншому».
Кореспондент Білоруської служби Радіо Свобода запросив до розмови соціолога (ІПМ) Дарію Урбан і поцікавився, чи можна виділити якусь конкретну сферу, в якій найбільш яскраво спостерігається зміна в цінностях білорусів за останні роки?
Дарія Урбан: Можна порівнювати дані тільки в тому випадку, якщо збігається методологія. Тому я не можу оцінити всі сфери, які ми вивчали – культурні цінності, релігійні, сімейні, довіру, почуття безпеки і багато іншого. Оскільки ми не проводили раніше дослідження саме цих цінностей, то порівнювати тут я не можу.
Але ми порівнювали економічні цінності, ставлення до ринкової економіки. І тут спостерігається помітна різниця з тим, що було в 2008–2010 роках. Ми бачимо, що білоруси набагато більше зараз схиляються до ринкових реформ. Одночасно з цим вони набагато менш схильні до цінностей державного регулювання економіки.
– У вашому дослідженні мовиться, що дедалі більше білорусів віддають перевагу – в якості найкращої роботи – недержавним білоруським і закордонним підприємствам, а «рейтинг» державних підприємств сильно впав.
– Тут різні причини. Різниця в зарплатах, умовах праці (на державних потрібно «відсидіти» на роботі 8 годин, на приватних більш гнучкий графік). Багато державних [підприємств] зараз перебувають у занепаді, людям комфортніше працювати в більш успішних сферах. Але якогось різкого стрибка у перевагах не спостерігається. І багато чого залежить від регіону. У Гомельській області, наприклад, досі найбільш привабливими для населення є державні підприємства.
Вибір робиться не на основі того, державне чи ні, – а на основі того, де цікавіше і краще працювати, де краще заплатять.
– Вік і доходи – та межа, яка розділяє білорусів у їхніх оцінках ринкової економіки. Чим молодша людина і чим більший дохід – тим більше вони поділяють ринкові цінності, тим менше в них патерналізму. Чи дає це вам певний оптимізм?
– Гадаю, так, це позитивна тенденція. З усього дослідження видно, що чим молодші люди, тим ширші і сучасніші в них погляди. Це може бути пов’язано з широким розповсюдженням інформації з різних джерел. Але, знову-таки, з жодних питань ми не спостерігаємо якоїсь драматичної різниці.
– Для вас як громадянки і соціолога яка цифра була найбільш неочікуваною і сенсаційною?
– По кожній темі є результат, який сильно дивує. Для мене дуже важливим був результат, як населення в Білорусі оцінює рівень безпеки. В цілому – досить високо, але ми спостерігаємо велику різницю в тому, як відповідають чоловіки і жінки. 55 відсотків чоловіків відчувають себе в безпеці. І тільки 28 відсотків жінок.
Цікаві результати вийшли щодо того, які якості потрібно виховувати в дітях. У пріоритеті виявилися традиційні якості – працьовитість, слухняність, відповідальність. А ось свобода думки, ініціативність, уява набрали менше балів.
Цікаво, як люди ставляться до роботи. Тут пріоритет – висока оплата, а не інтерес роботи.
Рівень гордості за свою країну дуже високий
– На питання, чи пишаються вони Білоруссю, позитивно відповіли 85 відсотків респондентів. У цьому ви не бачите якоїсь сенсаційності чи несподіванки?
– Це досить складне питання, його окремо розглядати не варто. Якщо запитуєш «у чоло», чи пишаєтеся ви країною – то люди відповідають «так». Тож треба порівнювати його з іншими запитаннями. Наприклад, із тим, чи будете ви боротися за свою країну, якщо буде війна. Ті ж 85 відсотків відповіли, що готові боротися за свою країну. При цьому ми бачимо, що не так багато людей розмовляють білоруською мовою.
– У дослідженні мовиться, що на переконання 86 відсотків, білоруська мова – «це найважливіша частина нашої культури, яка повинна зберегтися».
– Так і є. В цілому рівень лояльності людей до Білорусі дуже високий. Рівень гордості за свою країну теж дуже високий.
– У вашому дослідженні немає питання про міграцію. Але ви, напевно, бачили результати інших соціологічних центрів, згідно з якими досить значний відсоток білорусів заявляє, що хотіли б емігрувати. Як це співставляється з вашими даними про патріотизм і гордість за країну?
– Це ті речі, які цілком уживаються одна з одною. Адже гордість за країну – це не тільки гордість за якісь політичні та економічні досягнення, це в цілому гордість за свій дім. Ми ставили відкрите запитання, з чим у вас асоціюється Білорусь. І там найчастіша асоціація – це дім. Асоціюючи Білорусь із домом і батьківщиною, вони пишаються насамперед цим.
Що стосується того, чому вони хочуть виїхати... Можна скільки завгодно пишатися, але якщо тут немає роботи... Наприклад, нанохімік. У Білорусі немає лабораторії нанохімії – і він змушений шукати роботу деінде. Може бути багато причин, які впливають на бажання виїхати. І, як ви знаєте, можна любити батьківщину на відстані.
– Суспільство може мати свої цінності, але нинішня влада [Білорусі] проводить свою лінію, яка іноді може не збігатися з настроями людей. Чи можна зробити висновок, що білоруське суспільство в своїй прогресивності і ринковості переросло владу? Чи, все ж, дії влади поки що відповідають настроям більшості білорусів?
– Складне питання, і відповідь на нього дуже сильно залежить від того, про кого ми говоримо. Коли ми говоримо про сільських жителів, відповідь буде одна. Молоді люди – інша відповідь, жителі Мінська – ще одна. У багатьох великих містах є така тенденція, коли люди самі собі організовують те, чого їм не вистачає, чого влада не забезпечує. Самі собі відкривають школи, проводять виставки, лекції.
У якомусь сенсі зараз існують два паралельні світи. В одному – звичайні школи, в іншому – приватні. Ми бачимо, як сильно розвивається вся ця недержавна інфраструктура. Люди готові йти вперед і роблять це. Якщо ж справа стосується якихось державних ініціатив – вони є. Але вони іншого характеру. Тому мені здається, що є розрив між тим, чого люди чекають від держави, і тим, що держава робить – і це показало наше опитування.
Політика й економіка мають сильний вплив на цінності. Зміни можуть відбуватися зверху, коли еліти вирішують змінити ситуацію. Але можуть відбуватися і знизу, коли люди самі доросли до того, що змінилася їхня ціннісна система. І вони починають рухатися не в тому напрямку, в якому йде політична система.
Зараз у Білорусі, як мені здається, відбувається щось таке, коли значна частина населення розуміє, що так бути не повинно, має бути по-іншому, і починає сама собі створювати це «по-іншому».
Оригінал публікації на сайті Білоруської служби Радіо Свобода
