Сергій Хазов-Кассіа
Карл Шрек
На тлі повідомлень про зникнення та імовірні вбивства в Чечні чоловіків-гомосексуалістів Радіо Свобода провело власне розслідування справи Андрія Кобишева – жителя Волгоградської області, який зник ще понад два роки тому, але офіційному слідству так і не вдалося з’ясувати причин його зникнення і його подальшої долі.
48-річний Андрій Кобишев зник в середині березня 2017 року. 12 березня він подзвонив своєму родичу Петру Кравченко, щоб попросити телефон знайомого фельдшера – у нього боліли ноги. Петро номер відправив, але з Андрієм більше поговорити не вдалося: обидва його телефону були вимкнені.
Майже все життя Андрій безвиїзно жив в рідному селі Гончарівка Волгоградської області, працював ветеринарним техніком на місцевій фермі. Дві його сестри вийшли заміж і поїхали, брат помер, а Сергій сім'ї так і не завів: кажуть, була якась дівчина в юності, але не дочекалася його з армії. Андрій на питання про одруження віджартовувався, жив з мамою, займався великим сільським господарством.
Як розповів Радіо Свобода племінник Кобишева Сергій Титов, в 2014-му він вирішив заочно вивчитися на ветеринарного лікаря, але незрозуміло, чи то отримав диплом, то чи немає. З кінця 2015-го став їздити на заробітки в Москву, говорив, що працював охоронцем. Насправді як мінімум з листопада 2016 року він почав працювати масажистом в Грозному – спочатку при басейні, а потім при двох сірчаних лазнях, в одній з яких і жив – прямо в масажному кабінеті. Один з грозненських пацієнтів Кобишева сказав в інтерв’ю Радіо Свобода, що масаж той робив «від душі».
Про Чечні Андрій розповів тільки племіннику: «Працював він там спочатку при якомусь спортивному клубі єдиноборств. Там вони ж все ламаються, або отримують вивихи, і ось він там стіл придбав масажний,– розповів Сергій. – Він мене попереджав, що «ти нікому не говори, що я там працюю». Я кажу: «Ну ти знайшов, де працювати. Як з тобою щось станеться, ніхто тебе не знайде». – Ще зурочиш!». Втім, за словами Сергія, Чечня Кобишеву набридла, він просив його знайти йому роботу в Саратові, де живе Сергій, збирався тільки забрати з Грозного речі.
Невідомий пасажир
21 березня 2017 року матері Кобишева подзвонив незнайомий молодий чоловік – він знайшов мобільний телефон Андрія на багажній полиці поїзда Грозний-Москва. Самого Андрія в вагоні не було, рідні написали заяву в поліцію.
Оскільки пропав Кобишев на території Чеченської республіки, його пошуками зайнявся спочатку чеченське МВС, а потім чеченський Слідчий комітет. Виходячи з матеріалів справи, з якими вдалося ознайомитися кореспондентам Радіо Свобода, останній раз колеги бачили Андрія близько 11 ранку 13 березня: він поспіхом прийшов в одну з лазень, де працював, взяв щось зі своєї сумки і пішов.
«Він був чимось стурбований», – розповіли слідчому комітету його колеги, додавши, що і попередню ніч він в лазні не ночував. На наступний день Андрій не вийшов на роботу, додзвонитися до нього не змогли, інша колега написала йому повідомлення в Вотсапі, він відповів, що поїхав до одного знайомого в Хасавюрт, забувши попередити. Більше ніхто із знайомих з ним не спілкувався.
З матеріалів випливає, що чеченські слідчі затягували розслідування. Справу за ст. 105 КК РФ (вбивство) порушили тільки 31 жовтня, поговорили з колегами Кобишева, але бланк обліку пасажирів з вагона, де знайшли телефон Андрія, запросили більше ніж через рік – в травні 2018го. Чеченська філія російської залізниці відповіла, що дана інформація зберігається тільки 9 місяців. Провідниця Кобишева згадати не змогла, сідав чи Кобишев на цей поїзд або хтось інший підкинув його попередньо заряджений телефон, невідомо.
За словами родича Кобишева, в середині серпня 2017 го рідним подзвонили з чеченського МВС: «Питають, ну що, Андрій повернувся? – згадує Петро Кравченко. – Він у вас вже, що ви нас мучите?» Виявилося, що ще 18 червня хтось купив квиток на ім'я Кобишева на станції Сальск в Ростовській області, в 500 км від Грозного і 250 від Гончарівки. Квиток був куплений за паспортом в касі, а через 25 хвилин після відправлення поїзда його здали – в тій же касі, при цьому касир чомусь не викликала поліцію, хоча Кобишев повинен був знаходитися в розшуку.
Після дзвінка з МВС рідні Андрія тут же поїхали в Сальськ, але з’ясувати нічого не змогли. За словами Петра Кравченка, вони кілька разів просили слідчого запросити записи з камер зовнішнього спостереження з Сальського вокзалу, камери запросили, але тільки в грудні, тоді ж допитали касира (нічого не пам’ятає) і начальника вокзалу, вона пояснила, що записи з камер зберігаються всього тридцять днів.
7 червня 2018 року розслідування призупинили.
Шукайте у себе
У січні 2019 року Максим Лапунов, єдиний з постраждалих від кампанії проти геїв в Чечні, хто погодився розкрити своє ім’я і написати заяву в поліцію, побачив оголошення про зникнення Кобишева і зрозумів, що той сидів з ним в одному грозненському підвалі – Управління карного розшуку по Чеченській Республіці. За словами постраждалих, масові затримання і катування геїв в Чечні почалися в грудні 2016 року, проте відомо про це стало лише в квітні 2017 го, якраз через два тижні після зникнення Кобишева. Сам Лапунов стверджує, що його з 15 по 28 березня незаконно утримували в підвалі Кримінального розшуку через його гомосексуальну орієнтацію, катували, вимагаючи видати контакти знайомих геїв-чеченців.
Як розповів Лапунов «Новой газете», разом з ним в підвалі УКР по ЧР були десятки затриманих, частина з них – тому що підозрювалися в гомосексуальності. Як зазначає «Новая», законно там ніхто перебувати не міг, в будівлі Кримінального розшуку офіційно немає приміщень для позбавлення волі.
З кореспондентом Радіо Свобода на цю тему Лапунов говорити відмовився, в поясненнях, даних юристу «Комітету проти тортур» Володимиру Смирнову в лютому (є в розпорядженні редакції, – ред), він стверджував, що на 100% впевнений: одним із затриманих був Андрій Кобишев, він навіть одягнений був в той же темно-синій светр, як на оголошенні про зникнення. Лапунов розповідав про Андрія ще в своїх перших показаннях, тільки прізвище переплутав. За його словами, в один із днів вони з Кобишева мили підлогу в підвалі і змогли поспілкуватися.
Кобишев розповів Лапунову, що працював масажистом, родом з Волгограда, затримали його в ті ж дні і теж сильно били: Лапунов зауважив синці на шиї, спині і попереку. «Крім того, я запитав у Кобишева: «Тебе теж затримали, тому що ти гей?» – Він сказав: «Угу». Лапунов стверджує, що чув, як Кобишев переконував співробітників, що у нього в Волгограді залишилися дружина і діти, але, швидше за все, робив це, щоб виправдатися.
За словами Лапунова, Кобишев майже нічого не пив і не їв, їжу з його камери часто виносили недоторканою, а потім переселили в камеру поруч з туалетом. Він каже, що останній раз бачив Кобишева 27 березня в ніч перед власним звільненням: Кобишев йшов в туалет, за час утримання він сильно схуд. Цікаво, що телефон Кобишева виїхав до Москви ще 21 березня.
Чеченські органи чомусь не поспішали цікавитися, що відбувалося з телефоном зниклого: дані про його перебування і телефонні з’єднання запросили тільки в листопаді 2017 року, отримали – і забули про них: 22 січня, після того як справу було призупинено і знову порушено, заступник керівника СВ Ленінського району Грозного М. Абдулаєв раптом написав розпорядження з вимогою негайно витребувати деталізацію дзвінків по телефону Кобишева. Виписка вже була в СК, на наступний день її долучили до справи, і вона – ще один доказ того, що Кобишев, або як мінімум його телефон, довгий час знаходився поруч з місцем, де, як стверджує Лапунов, їх разом утримували.
Виписка починається 8 березня, коли Кобишев дзвонив своїм родичкам і колегам і вітав усіх з Міжнародним жіночим днем. Його телефон постійно світився в різних місцях Грозного, в тому числі поряд з місцями його роботи. Але вже з 14 березня, коли, за словами колеги, він не вийшов на суботник, його телефон протягом 15 годин поспіль реєструвався на базовій станції на Гвардійській вулиці в Грозному – в 250 м від УКР по Чечні. З телефону виходили в інтернет, але нікуди не дзвонили і не відправляли СМС, тільки 15 березня з телефону Кобишева подзвонили на мобільний номер в Чеченській Республіці, через пару годин хтось передзвонив з цього номера Кобишева.
Кореспондент Радіо Свобода через інтернет знайшов, що на цей номер давали оголошення про продаж автомобіля, власник – чоловік. Більше з’ясувати не вдалося, телефон не відповідає. За розповідями Лапунова і інших імовірних жертв чеченських силових структур, багатьох з них змушували дзвонити знайомим геям і виманювати їх на зустріч. З вечора 16 березня телефон Кобишева був вимкнений протягом п’яти днів, а потім раптом з’єднався з базовою станцією поруч з Республіканським лікувально-діагностичним центром на вул. Мамсурова (ГАУ "РЛДРО").
Місцеві органи охорони здоров’я на запити чеченського СК відповіли, що пацієнт з такими даними в грозненські лікарні не потрапляв, втім, саме в ГАУ «РЛДРО» слідчі не писали. Як тільки телефон включився поруч з лікарнею, на нього обрушився потік СМС-повідомлень від родичів і знайомих, але ні на одне з них Андрій не відповів. Після цього телефон помандрував від Грозного до Воронежа разом з молодим чоловіком, кий його знайшов, а потім опинився в Волгоградської області у рідних. За їхніми словами, на телефоні були відео порнографічного змісту: «Бридота всяка», вони передали його слідству. За словами Петра Кравченка, слідчий прокоментував справу коротко: «Він у вас не мужик».
Омбудсмен на гальмах
Юрист «Комітету проти тортур» Володимир Смирнов повідомив кореспонденту Радіо Свобода, що 1 березня цього року він особисто вручив свідчення Лапунова про Кобишева уповноваженому з прав людини в Росії Тетяні Москальковій. 18 березня офіс омбудсмена повідомив, що вони були передані заступнику голови слідчого комітету Ігорю Краснову.
За словами Смирнова, Москалькова сказала, що не бачить причини об’єднувати справи Кобишева і Лапунова в одну справу. За заявою Лапунова справу так і не було порушено, а чеченська влада з самого початку заперечувала навіть саме існування гомосексуалів в республіці. За словами Володимира Смирнова, слідчі навіть не змогли отримати список співробітників, які працювали в УКР по ЧР в ті дні, коли, за словами Лапунова, він перебував в підвалі будівлі. Слідство не давало запиту даних і про місцеперебування телефону Лапунова, які, можливо, показали б, що він був поруч з Кобишевим в той самий час.
«Справа Кобишева – це справа про вбивство. Реальне, порушено справу про вбивство, – сказав Смирнов в інтерв’ю Радіо Свобода. – І ось, ми вказуємо на свідка, Максима, який говорить, що бачив Андрія в останні дні. Але російське слідство не робить по цього приводу просто нічого. Не тільки «спускає на гальмах» справу самого Максима Лапунова, а й у справі про вбивство Кобишева відмовляється що-небудь в цьому зв’язку зробити».
Після зустрічі Смирнова і Москалькової на сторінках декількох регіональних слідчих комітетів з’явилися повідомлення про розшук Кобишева. Можливо, слідство у справі його зникнення все ж було відновлено. Радіо Свобода направило запити до Слідчого комітету і в МВС по Чечні, а також Тетяні Москальковій з проханням підтвердити дану інформацію і повідомити, чи розглядається як нова версія викрадення Кобишева співробітниками чеченських правоохоронних органів. Чеченський Слідчий комітет у відповідь запропонував Радіо Свобода звернутися до центрального апарату Слідчого комітету. Відповіді МВС і омбудсмена протягом визначених законом семи днів не надійшли.
