Прага – В Сенаті Чеської республіки (верхній палаті парламенту) відбулись слухання з приводу визнання Голодомору 1932-33 років в Україні геноцидом. Під час слухань промовці наголошували, що Голодомор в Україні – це справа, яка стосується не тільки України, а є трагедією, яка зачіпає всю Центральну та Східну Європу. Наразі Чехія не визнала офіційно Голодомор геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом на початку тридцятих років минулого століття.
Як би не намагалася комуністична та сучасна кремлівська влада приховати минулі злочини сталінських репресій – значна частина історичних матеріалів і в Україні, і в інших країнах колишнього пострадянського простору, все ж таки зберіглася.
Про Голодомор в Україні багато років не говорилиВойтєх Пікал
«Сьогоднішня конференція нам дає можливість замислитися про всіх, хто перебував під тиском диктаторських ідеологій протягом всієї історії. Про Голодомор в Україні багато років не говорили. Підпорядкування інтересів одного народу інтересам іншого та перекручування фактів на користь ідеологічним злочинам – це, на жаль, триває і сьогодні. Я радий, що Сенат Чехії, демократичної країни має можливість надавати громадянам правдиву та фактичну інформацію, яка є основою вільного громадського суспільства», – зазначив у своїй промові заступник голови Палати депутатів Войтєх Пікала, який минулого року взяв участь у Києві в меморіальних заходах до 85-ої річниці Голодомору.
Про причини Голодомору, наслідки страшної реальності, які українці продовжують усвідомлювати досі, і те, як «морили голодом» українське населення розповідав чеській аудиторії українській дослідник Голодомору, заступник Голови Інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак.
«Для України 1933 рік став роком національної катастрофи, наслідки якої ми відчуваємо і сьогодні. Голодомор в Україні – це злочин, спеціально спланований комуністичним режимом, метою якого було знищити українців як національну групу, націю, яка була готова за сприятливих умов оголосити свою незалежність», – сказав у виступі Тиліщак.
Інструментом цього злочину, за словами історика, було обрано вбивство голодом. А саме, для найбільш численної на той час частини нації – селянства. І це здійснювалось одночасно з репресіями проти української інтелігенції, значну частину якої також знищував сталінський режим.
Метою Сталіна було перетворити СРСР на військову фортецю з дисциплінованим населенням, що мало за першим наказом партії кинутись на завоювання світуВолодимир Тиліщак
«Метою Сталіна було перетворення Країни рад на військову фортецю з дисциплінованим населенням, що мало за першим наказом партії, без будь яких роздумів і запитань, кинутись на завоювання світу для встановлення комунізму у світі. Імперія розпочала масштабну індустріалізацію, на яку були спрямовані основні потужності заводів, що спішно будувалися. Одночасно режим посилює тиск на духовенство та різні групи інтелектуалів, в яких він вбачає потенційних організаторів спротиву проти експериментів (режиму)», – пояснив чеській аудиторії історик Тиліщак.
Одночасні репресії проти інтелігенції та духовенства
Упродовж 1928-1930 років, проти членів української інтелектуальної еліти під приводом вигаданих справ про «підпільні організації», в багатьох регіонах України прокотилась хвиля сфабрикованих політичних процесів.
Імперія Сталіна індустріалізувалася, а її населення зубожіло. СРСР переходить на карткову системуВолодимир Тиліщак
Апогеєм цієї кампанії, за словами Тиліщака, стала сфабрикована справа проти СВУ («Союзу визволення України»). Підсудними були 45 осіб, в більшості представники наукової і духовної еліти та колишні діячі УНР. Саме ця частина населення українських інтелектуалів могла б потенційно очолити боротьбу проти сталінського режиму, пояснював український історик чеській аудиторії.
«Сталінська форсована індустріалізація вимагала величезних ресурсів – людських і фінансових. А єдиним джерелом тих ресурсів для Сталіна були власні громадяни. Тож імперія Сталіна індустріалізувалася, а її населення зубожіло. З’являється дефіцит. Радянський Союз фактично переходить на карткову систему. Головним об’єктом визиску стали селяни, які на той час становили більшість населення. Для того, щоб уможливити безперешкодний визиск села влада бере курс на суцільну колективізацію селянських господарств. Селяни були позбавлені права вільно розпоряджатися результатами своєї праці», – пояснює історик.
Кампанія колективізації з припиненням політики українізації була антиукраїнською. Сталін зрежисирував геноцидДаніела Коленовська
Такий підхід, за словами історика з Інституту новітньої історії Чехії Даніели Коленовської, спричинив бурхливе невдоволення населення в різних регіонах СРСР, зокрема найгостріший спротив чинився в Україні, яка мала досвід власної державності в 1917-20 роках. Українці не поспішали вступати в колгоспи, а наявність української інтелектуальної еліти, яка ставила питання про свій особливий шлях – все це переконувало Сталіна, що ситуація в Україні є критичною.
«Кампанія колективізації з припиненням політики українізації була антиукраїнською. І Сталін зрежисирував геноцид проти чотирьох мільйонів людей», – підкреслила чеська дослідниця.
Нереальні плани хлібозаготівель
Для тих, хто не вступав в колгоспи, були створені достатньо нестерпні умови для господарювання. Наприкінці 1931 року понад 70% українських господарств України були змушені увійти до колгоспів. Свідомо закладені нереальні плани хлібозаготівель з одного боку дозволяли Сталіну забрати все вирощене, а з іншого, створювали ґрунт для майбутніх звинувачень українців у саботажі та шкідництві, переконані дослідники.
Як наслідок, навесні 1932 року в Україні почався масовий голод.
За оцінками вчених впродовж весняних місяців померло до 200 тис. людей. Виникли протести, які показали що за перших 7 місяців 1932 року понад 50% всіх масових протестів у СРСР припадало саме на Україну.
«Голодування мало навчити українських селян «уму-розуму», – цитує керівника компартії України Станіслава Косіора історик Тиліщак.
Організований Голодомор був спланованою і ретельно замаскованою каральною операцієюВолодимир Тиліщак
«Якогось одного документу по винищенню українського народу, в якому був би зафіксований план, – звичайно ж, не існує. Але усі подальші кроки кремлівського керівництва засвідчують, що діяли вони саме за ретельно розробленим планом. Організований Голодомор був фактично спеціально спланованою і ретельно замаскованою каральною операцією», – додає він.
«Мало знаємо про історію»
У Чехії сучасна молодь погано знається у власній історії, не кажучи вже про історичні події інших держав Центрально-Східної Європи. На думку чеського історика та україніста Богдана Зілинського про Голодомор в Україні знало і небагато чехословацьких сучасників тих подій, а відтак вони не могли на них відреагувати.
Окрім кількох політичних прихильників до України, серед яких був і великий приятель України перший президент Чехословаччини Томаш Ґарік Масарик, існував брак знань і інформації про українські події того часу. На думку Зілинського, на це було декілька причин.
Новини про Голодомор не могли зрівнятися з жодною катастрофою в історії ЧехословаччиниБогдан Зілинський
«Тоді Україна офіційно не була визнаним політичним суб’єктом. Територія сучасної України була поділена між чотирьома країнами – СРСР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Розділення України та еміграція української політичної еліти, не сприяли діалогу між Чехословаччиною та радянським керівництвом України. Іншою причиною є відсутність у чехословаків подібного історичного досвіду. Новини про Голодомор, які надходили з радянської України – не могли зрівнятися ні з чим подібним, з жодною подібною катастрофою, в історії Чехословаччини», – пояснив під час слухань в чеському Сенаті Богдан Зілинський.
Вважалося що це внутрішні проблеми СРСР, в які не слід було втручатисяБогдан Зілинський
«Більше того, вважалося що це внутрішні проблеми Радянського Союзу, в які не слід було втручатися», – додав Зілинський.
Ще одним фактором, який гальмував бажання чехословацьких політиків цікавитися темою Голодомору в Україні, історик Зілинський назвав не менш трагічні обставини – зародження нацизму в Центральній Європі та прихід Гітлера до влади в Німеччині. На відміну від Голодомору в Україні, який відбувався «десь далеко», нацизм, що швидко набирав обертів, перебував в безпосередній близькості.
«Слід вважати актом геноциду»
Попри дискусії та думки істориків, що розходяться, чеський історик Давід Cвобода з Інституту дослідження тоталітарних режимів вважає, що Голодомор в Україні 1930-х років слід вважати актом геноциду українського народу.
Голодомор в Україні – це дійсно витончене, продумане масове вбивство, яке безперечно мало геноцидні наслідкиДавід Свобода
«Не думаю, що між сталінською українофобією та рішенням взяти голодом частину України вів прямий шлях. Однак достеменно можу сказати, що ця українофобія була частиною цілого комплексу мотивів. Тож геноцид виник як наслідок цих мотивів. Неважливо, чи були ці мотиви результатом ідеологічних або параноїдальних роздумів Сталіна. Фактом залишається те, що українці як етнічна група від цього постраждали з усіх радянських народів найбільше. Голодомор в Україні – це дійсно витончене, продумане масове вбивство, яке безперечно мало геноцидні наслідки», – переконаний Свобода.
Чехія хоч і вшанувала офіційно на державному рівні пам'ять жертв Голодомору у 2007 році, однак Голодомор в Україні 1932-1933 років актом геноциду ще не визнала.
Голодомор 1932-33 років визнано геноцидом українського нарорду понад 20-ма країнами світу і майже 20 штатів у США також вже визнали Голодомор геноцидом.
