Ірина Ромалійська
Мер Дніпра, мільйонер Борис Філатов довгий час працював юристом у команді олігарха Ігоря Коломойського, а коли останній був призначений головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації, став його заступником. У 2014-му Філатов був обраний до Верховної Ради за мажоритарним округом, а в 2015 році став мером четвертого за чисельністю населення міста України.
Він близько десяти років знайомий із президентом України Володимиром Зеленським та, за його словами, називає його Володею (а Зеленський його – Борею). Також він чудово знайомий із нинішнім главою адміністрації Зеленського Андрієм Богданом.
Що становлять собою Зеленський і Коломойський в особистому спілкуванні? Скільки партія «Слуга народу» може отримати на виборах у Верховну Раду і чи можна називати нового президента України «маріонеткою Коломойського»? Про все це Філатов розповів у великому інтерв’ю журналістці «Настоящего времени» – проекту Радіо Свобода за участі «Голосу Америки».
Ми подаємо деякі уривки цієї розмови, яка відбувалася наприкінці минулого тижня у штаб-квартирі Радіо Свобода у Празі.
«Коломойський – це людина-війна»
– Ви були дуже близькі з олігархом Ігорем Коломойським, який повернувся нещодавно в Україну, і працювали у нього адвокатом.
– Так. Я дуже багато чому навчився у нього – і хорошого, і, напевно, поганого. Я завжди говорив, що він геній. Для когось він добрий геній, а для когось – злий.
– А для України він добрий чи злий геній?
– Можна, я залишу це запитання без коментарів? Негоже говорити в такому ключі про людину, з якою ти разом був 15 чи навіть 20 років. Я ніколи не буду відхрещуватися від нашого спільного життєвого досвіду, але я ніколи не був його співробітником, не працював у «ПриватБанку». У нас були різні періоди: ми сварилися, мирилися, працювали довго, розходилися.
– А чому ви півтора року не спілкуєтеся з Коломойським?
– Я називаю це так: у нас сталася сімейна сварка (сміється). В один момент ми просто стерли номери один одного з мобільних телефонів. Хоча у нас не було скандалу, не було з’ясування відносин тощо.
– А в чому була причина сварки?
– Причина, напевно, в тому, що хлопчик Боря виріс із дитячих штанців. Подивимося, що буде з іншими.
– Він хотів керувати вами?
– Я не можу сказати, що він хотів мною керувати. Але у мене було своє бачення, як я повинен вибудовувати відносини з правлячим істеблішментом, розумієте? Сидячи в кріслі мера, ти не можеш посваритися з прем’єр-міністром, президентом, генеральним прокурором. Не тому, що я їх боюся, а тому, що тоді просто не буде ефективної роботи.
Відео сайту «Настоящее время»
Ігор Валерійович – це людина-війна. Людина, яка бачить мету і не бачить перешкодБорис Філатов
А Ігор Валерійович – це людина-війна. Людина, яка бачить мету і не бачить перешкод. І в той період я б не хотів бути його солдатом в його з’ясуванні стосунків із правлячим режимом. Тому ми просто припинили спілкуватися.
Але у мене жодних образ немає, я зла на нього не тримаю. Гадаю, що мине якийсь час і, може, ми будемо спілкуватися. А може, не будемо.
– Як ви оцінюєте висловлювання Коломойського про те, що Україна повинна оголосити дефолт?
– Я оцінюю її негативно. Тому що він мислить із вершини якоїсь зрозумілої йому системи. Може, коли він говорить про дефолт, він десь у мізках тримає борги «ПриватБанку» у себе в голові. Але для людей це буде дуже погано. Тому я повинен думати – як міський голова, в першу чергу – про інтереси людей, а не про інтереси великих систем. Тому я вважаю, що ця ідея досить контроверсійна.
– В інтерв’ю телеведучому Дмитру Гордону в 2017 році ви сказали про Коломойського: «Він людина із комірки, такий собі Карабас-Барабас, який смикає всіх за ниточки».
– Це так.
– Новий президент України в цьому випадку Арлекін?
– Ні, я думаю, що це спрощення. У Ігоря Валерійовича завжди така була роль: сидіти в комірці і смикати всіх за ниточки. Насправді дуже дивно зараз виглядає те, що він вийшов у паблік, всюди виступає, роздає інтерв’ю.
– Це нетипова для нього роль. Зазвичай він не давав стільки інтерв’ю.
– Так. Чому він змінив свою парадигму – я не знаю. Але, думаю, що він як гросмейстер цим чогось домагається.
– Зеленський підконтрольний йому?
– Як на мене, ні. Гадаю, що Володимир Олександрович абсолютно самостійна людина, і у нього свій шлях. Не можна заперечувати те, що вони знайомі, що у них були спільні бізнес-проекти. Але я впевнений, що непідконтрольний.
«Зеленський абсолютно нормальна, земна людина»
– Ви ж із новим президентом давно знайомі, так?
– Років десять, напевно.
– Зустрічалися напевно на якихось корпоративах, говорили йому «Володю, привіт». Він до вас, до речі, як звертався?
– Борю.
– А який він у цих компаніях?
– Та слухайте, він абсолютно нормальна, земна людина. Але місце сидіння визначає точку зору. І мені б, звичайно, найменше хотілося, щоб нормальна, абсолютно приземлена, позитивна людина на ім’я Володя, забронзовіла, розумієте?
– А є передумови для цього?
– Ці передумови залежать від самої роботи: від кабінету, де ти перебуваєш, і від оточення. Коли до тебе весь час приходять і увесь час шепочуть на вухо або якісь папірці підсовують.
– Наші експерти умовно розділилися на два табори. Одні вважають, що Зеленський повністю підконтрольний Коломойському, інші вважають, що сам Коломойський хоче створити видимість цього контролю.
Те, що хоче створити Коломойський, знає тільки він один. Він гросмейстер. Він грає на величезній кількості шахівниць
– Я вже сказав, що Зеленський непідконтрольний Коломойському. А те, що хоче створити Коломойський, знає тільки він один. Він гросмейстер. Він грає на величезній кількості шахівниць. Чого він домагається – я думаю, що тільки він один це знає.
– За межами України, особливо на пострадянському просторі, часто порівнюють пару «Коломойський і Зеленський» із парою «Березовський і Путін». Власне, Березовський стверджував, що привів до влади Путіна. Ви згодні з такою аналогією?
– Я тоді у Москву їздив по роботі. Я пам’ятаю, відкриваєш «Московський комсомолець» – а там стаття «Путізовський або Берепутін». Але я, як історик за першою освітою, вважаю, що історія не терпить аналогій. Напевно, можна якісь проводити паралелі, але диявол переважно криється в деталях. Це різні історії, різні люди, різні долі, різні історичні періоди.
– Як ви вважаєте, що або хто взагалі може змінити олігархічний лад, який десятиліттями існує в Україні? Олігархи фактично формують партії, мають сфери свого впливу в уряді.
Є така приказка, що правлять не царі, а правлять часи... Зеленський – це ж віяння часу
– Є така добра приказка, я не пам’ятаю її на латині, про те, що правлять не царі, а правлять часи. Це можуть змінити тільки часи. Ми зараз перебуваємо на порозі цих тектонічних змін у мізках людей. Я думаю, що ми відійдемо від олігархічного капіталізму в «силу того», що зміняться часи. І Зеленський – це ж віяння часу. Дочекаємося. Я гадаю, що на нашій пам’яті це буде точно.
– А як ви оцінюєте взагалі Зеленського-президента?
– Я можу оцінювати Володимира Олександровича сьогодні (і тоді Володю) як порядну людину, яка хоче зробити щось добре, увійти в історію, в якої є благі наміри. І я б дуже не хотів, щоб ці благі наміри повторили приказку «Благими намірами вистелена дорога до пекла». Цього я боюся.
«Богдан – це людина Богдана. Дуже грамотний, дуже чіпкий, дуже ефективний»
– Ви працювали адвокатом Коломойського, як і нинішній глава Адміністрації президента Андрій Богдан?
– Ми разом із Богданом працювали адвокатами Коломойського.
– Тобто теоретично ви зараз могли очолити Адміністрацію президента?
– Я думаю, ні. Давайте не дивитися сильно лінійно. Андрій мій товариш, хоча ми з ним посварилися. Але він, я думаю, все-таки став керівником адміністрації не тому, що він адвокат Коломойського, а тому, що у нього дуже близькі стосунки з Володимиром Олександровичем. Володимир Олександрович, наскільки я розумію, ухвалює остаточне рішення самостійно.
– А Богдан – людина Коломойського чи людина Зеленського?
– Я думаю, Богдан – це людина Богдана. Він дуже грамотний, дуже чіпкий, дуже ефективний, людина з великими амбіціями. І, знаєте, я б хотів, щоб у Андрія вийшло.
– А Коломойський буде впливати на нього?
– Мені сказати важко. Чи може Коломойський, наприклад, вплинути на мене? З урахуванням того, що ми вже півтора року не спілкуємося, напевно не може. З іншого боку, з урахуванням мого бекграунду, він все одно в моєму житті незримо присутній і все одно якось впливає. У нас є спільні друзі, знайомі, ми живемо в одному місті. Тому, напевно, так, він може на мене впливати. Точно так само, як він може впливати на Андрія. Життя – дуже складна річ.
«Система завжди переможе анархію»
– Уже двічі парламент України не підтримав ініціативи Зеленського: провалив його законопроект щодо зміни виборчого права і не відправив у відставку прем’єра Гройсмана. Це явне протистояння між новою командою і давно сформованою політичною елітою.
– Розумієте, Зеленський повинен відповідати сподіванням людей, які за нього голосували. І він, напевно, думає, що діє у правильній парадигмі. Але чи дасть ця парадигма потрібний результат – велике питання. Якщо ти йдеш із контр-елітарним порядком, то ти повинен очікувати, що рано чи пізно еліта об’єднається проти тебе. Але мене більше бентежить те, що країна йде в бік якогось неконтрольованого хаосу. Дай Боже, щоб я помилявся.
– Що ви маєте на увазі?
– Я завжди намагаюся свій життєвий шлях екстраполювати. Я зловив себе на думці, що я теж прийшов на хайпі, я теж намагався зламати раду (міська рада Дніпра – ред.), рада намагалася зламати мене. Ми дуже багато лаялися, я погрожував її розпустити, рада мені хотіла висловити імпічмент, бійки були постійні в залі, рубали кабелі, мінували будинок, проводили виїзні сесії.
І в один момент, коли вже, в принципі, я переміг, я упіймав себе на думці, що людям це набридло. Тобто люди рано чи пізно скажуть: «Послухайте, ми відправили вас працювати, а ви займаєтеся тільки тим, що оголошуєте вибори, перевибори, розпускаєте, розбігаєтеся, тікаєте. А результат де?» Система завжди переможе анархію.
[***]
– Ви – людина, яка була і в бізнесі, і у владі, ви знаєте, що однієї мотивації недостатньо. Потрібно мати системне бачення, професіоналізм, сильну команду.
– Зеленський намагається вчитися. І хоче вчитися, і він вчиться. Чи вийде у нього – я не знаю. Але я бажаю йому тільки успіхів. Не тому, що він президент, а тому, що його успіх – це наш успіх, успіх країни. Його неуспіх – це неуспіх країни. І це мене дуже сильно лякає. Якщо він піде шляхом позасистемних дій – це може розбалансувати систему, тому що будь-яка система завжди перемагає анархію.
[***]
– Ви, напевно, маєте внутрішню соціологію. Які ваші прогнози на парламентські вибори в Україні?
Можна мавпу зловити в зоопарку, і вона зможе балотуватися від «Слуги народу» і отримати добрий результат
– Зараз у партії «Слуга народу», якої насправді не існує, в якій немає ні структури, ні кандидатів, ні програми, рейтинг у Дніпрі, напевно, 35%. Тобто, перепрошую, можна мавпу зловити в зоопарку, і вона зможе балотуватися від «Слуги народу» і отримати добрий результат.
Але є й інша історія – «об’єднана опозиція». Як на мене, вся справа йде до того, що «Опоблок» і «За життя» об’єднаються. У них теж ростуть рейтинги, і їхній електорат кристалізується. І вони теж можуть набрати 20%, а то й більше, по всій країні, не кажучи вже про південний схід.
– По мажоритарних округах у Дніпрі хто буде йти від «Слуги народу» і які у нього шанси?
– Я вам відкрию таємницю: навіть вони не розуміють, хто буде йти. Тобто вони оголошують якісь збори в інтернеті, на них ходять якісь люди і кажуть, що ми будемо йти. Поки ніхто не розуміє.
– Ви будете йти на парламентські вибори?
– Ні, однозначно ні. Я поспостерігаю осторонь. Це було моє усвідомлене рішення. Хоча мені чотири партії пропонували.
– Які?
– Не буду казати. Це було б просто не дуже коректно щодо колег. Навіщо? Я бажаю їм усім успіху, але сам я не піду.
– А вас кликали у «партію мерів», яку організовують Кернес і Труханов?
– Скажу так: здогадайтеся самі. Я ж казав, що не буду говорити, але, напевно, було б логічно, якби мене кликали. Тим більше, що у мене з «поганими Генами» досить добрі стосунки – і особисті, і людські. Але я не коментую колег, не коментую їхніх політичних закликів і життєвого шляху. Але скажу, що і один, і другий як сіті-менеджери непогані. І мені є чому у них повчитися. Вже у Кернеса так точно.
Розширену версію інтерв’ю читайте на сайті «Настоящего времени».
