Від «річки-смердючки» – до модного місця відпочинку. Київська пара придумала облаштувати одну із старовинних київських річок. Навіщо? Ми поїхали подивитися на власні очі.
«Був у нас тут великий дуб, і його зрізали. Питаю нашого двірника, а він – так а що, гілки ж на машини падають! А те, що дубу 400 років, нікого не цікавить. Прийшло розуміння, що громада наша зовсім...», – розказує, як став екоактивістом, житель київського району Пріорка Віктор Шевченко. Разом із дружиною Марією він вирішив рятувати місцеву природну «фішку» – річку Коноплянку.
Це не просто канава, а одна із малих київських річок
«Я живу прямо тут поряд, двісті метрів від цієї річки. Хочу привернути увагу, що це не просто канава, а одна із малих київських річок», – каже він.
Прямо у парку, де ми розмовляємо, і справді тече невеликий струмок. Затиснена бетонним укріпленням з одного боку, річка жваво тече повз гаражі кудись за бетонний паркан.
«Скверів і парків у Києві – хоча і зменшується їхня кількість – але все одно достатньо. А от річок стала кількість, і більше їх точно не стане. Будь-яка річка – це родзинка міста, і у всьому світі є тренд на ревіталізацію таких річок», – переконано говорить Віктор.
| Ревіталізація – повернення до життя, відновлення. Цей термін активісти використовують на позначення процесу очищення річок, а інколи й звільнення їх із колекторів. |
За його словами, Коноплянку вперше зафіксували як річку іще у 1894 році на карті видавництва друкаря Стефана Кульженка. Вона вважається правою притокою майже зниклої річки Почайни, де, за легендою, князь Володимир хрестив киян. Коноплянка – одна із 22-х повновправних київських річок – таких, як нині затиснена в бетон Либідь чи взагалі забиті під землю Хрещатик і Глибочиця (комунальники тепер називають їх «колекторами» чи «системами»).
«Тут поруч великий парк, який раніше називався парком Крістера (нині – парк «Гірка Крістера» – ред.). Крістер був дуже успішним агропідприємцем. Там є каскад озер, які утворюються ось цією річкою. Якщо на них подивитися, розумієш, що в цьому струмочку є сила», — каже Віктор.
Але поки це – те, що в народі називають «річкою-смердючкою». Щоби привернути увагу сусідів до цього струмка, Віктор та Марія придумали, розписали та узгодили із балансоутримувачем річки, «Київзеленбудом», два проекти та подалися на Громадський бюджет Києва. Перший – це освітлення парку навколо Коноплянки, завдяки якому він міг би стати популярним і модним серед мешканців Пріорки. Другий – встановлення інформаційного стенду про історію річки, флору та фауну навколо неї.
Недавно у річці три черепахи знайшли
«Тут природа пишна, багато цікавих птахів – дятли, сойки – у центрі міста таких не зустрінеш, – розповідає Марія. Прямо позаду неї в цей час у річці дійсно купаються якісь нетипові для міста пташки. – А ще недавно у річці три черепахи знайшли».
«Можна буде шкільні гуртки водити», – додає Віктор.
Також цей проект передбачає прибирання території та очищення річища (що, можливо, зробить річку більш повноводною), підживлення двох опалених багаттями дубів (500 та 400 років), що стоять прямо на березі річки, встановлення велопарковки, а також облаштування «фотозони» на міні-острові посеред струмка – як місце для «інстаграму».
«Думаємо зробити тут щось надсучасне. Можливо, якісь бетонні конструкції – а потім річка повертається у дику природу, – описує Віктор. – Усе це буде антивандальним».
Віктор та Марія ходили на спеціальні курси, де їм підказали просити якомога менше грошей на проекти, щоби вони могли зібрати потрібні голоси. «Система така: ми є авторами проекту, а розпорядником грошей є балансоутримувач цієї території – «Зеленбуд», вони цим займаються. Якщо нам щось не сподобається, ми як автори, згідно з положенням конкурсу, зможемо втрутитися та щось підкорегувати», – пояснює екоативіст.
Що таке Громадський бюджет?
«Про таку можливість я, напевно, дізнався через «Либідь Є!» (громадська ініціатива, що займається відродженням річки Либідь та створенням громадського простору навколо неї – ред.), коли вони три роки тому подавалися на Громадський бюджет, – розповідає Віктор. – Я тоді за них голосував, ну і пішов тим самим шляхом тепер».
Сподіваємось, що це надихне інших
Громадський бюджет або Бюджет участі – акція, що проводиться в столиці вже вчетверте, надихнута аналогічними демократичними процедурами розподілу коштів у містах Західної Європи. Ідея в тому, щоби шляхом голосування «розіграти» серед бажаючих можливість втілити свій проект. Виграє той, хто отримає потрібну кількість голосів киян, яка залежить від розміру заявленого бюджету. Проект має пройти експертну оцінку, і заради цього ретельно опрацьовується авторами. Головна вимога – результати проекту (спортмайданчик, парк, освітлення тощо) має бути відкритим для всіх жителів Києва.
Голосувати за проекти можуть усі жителі Києва із київською реєстрацією або ті, хто навчається, працює чи живе у столиці. Для цього треба авторизуватися у системі через один із банків або Картку киянина. Проголосувати можна за 5 проектів одночасно з 15 травня до 5 червня.
«Сподіваємось, що це надихне інших. Наприклад, мій знайомий живе біля річки Сирець і каже, що наступного року буде нею займатися», – каже Віктор.
