Лондон – Британський прем'єр Тереза Мей оголосила про свою відставку. Цього моменту чекали ще від учора, і стисла, нетипово емоційна, заява Мей стала певним полегшенням для британського політикуму, який глибоко загруз у кризі, пов’язаній із виходом Британії із Європейського союзу. Мей повідомила, що залишиться у «перехідній ролі» керівника до 7 червня. Однак, її оголошення про відставку запустило на повну змагання як за лідерство у Консервативній партії, так і за посаду прем’єр-міністра Великої Британії.
Багатостраждальний британський прем’єр Тереза Мей не могла стримати доволі гірких сліз, роблячи 24 травня 2019 року заяву перед 10 годиною ранку за лондонським часом у традиційній резиденції британських прем’єр-міністрів на затишній вулиці центру британської столиці – Давнінґ Стріт, 10.
Рішення про відставку було ухвалено після зустрічі з головою комітету «1922» депутатів-консерваторів, так званих «бакбенчерів», або ж парламентарів-консерваторів, які не мають урядових посад, Сером Ґрегемом Брейді. Саме Сер Ґрегем дав Терезі Мей чітко зрозуміти, що вона не має жодних шансів здобути парламентську підтримку її плану «розлучення» із Євросоюзом. Ба більше, Сер Ґрегем відверто заявив, що члени Консервативної партії втратили довіру до Терези Мей.
Колишній голова державної служби Британії Ґас О’Доннелл доволі промовисто визначив ситуацію навколо Терези Мей, як класичний випадок, коли консервативні «важковаговики» просто «приставили пістолет» до голови прем’єр-міністра, не залишивши Терезі Мей жодних інших варіантів, окрім як подати у відставку.
Провідні міністри уряду Мей під проводом міністра закордонних справ Джеремі Ганта заявили прем’єрові, що не підтримають її план виходу з ЄС на четвертих парламентських слухань, оскільки цей план містив можливість другого референдуму.
Попри все, у своїй промові Мей зазначила, що вважає правильною свою тактику на посаді прем’єра, коли вона просувала свій курс до кінця, попри складні умови і розбіжності у думках навіть із власними однопартійцями.
Але, за її словами, саме з огляду на інтереси країни, вона вирішила, що мусить залишити прем’єрську посаду і дати можливість новому керівникові держави здійснювати подальші кроки на цій посаді.
«Я вважаю, що з мого боку було правильним наполегливо вести свій курс, навіть коли шанси на успіх були незначними. Але саме тепер мені стало цілком очевидно, що з огляду на інтереси країни, наспів час для нового прем’єр-міністра повести нашу країну уперед», – заявила прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей.
Хто основний кандидат?
Відставка Мей широко відкрила двері для нового прем’єра провадити далі процес Brexit і здійснювати зусилля для об’єднання доволі строкатої політичної структури, якою нині є Консервативна партія.
У своїй палкій промові Тереза Мей також повідомила, що піде з посади лідера британських консерваторів у п’ятницю 7 червня.
Це, у свою чергу, запустило на повну двигун змагання за лідерство у Консервативній партії, у якому вже є свій одноосібний лідер. Йдеться про колишнього мера Лондона і екс-міністра закордонних справ, доволі специфічного британського політика-консерватора Бориса Джонсона.
Він загальновідомий своєї затятістю у напрямку втілення Brexit у життя. До речі, на посаді керівника зовнішньої політики Великої Британії Джонсон неодноразово приїздив в Україну і вважається доволі вірним другом і прихильником Києва.
«Дуже гідна заява про відставку Терези Мей. Дякую за Вашу стоїчну службу нашій країні і Консервативній партії. Наспів час зробити те, до чого вона закликала: згуртуватися і втілити Brexit у життя», – написав Джонсон.
Тож, у карколомних реаліях сучасної британської політики, у цих перегонах за лідерство, можливі будь-які неочікувані ходи і можуть виринати доволі цікаві постаті.
Кого ще розглядають як потенційних лідерів?
Не варто випускати з уваги також і Домініка Рааба, колишнього міністра з питань Brexit, який свого часу подав у відставку з причини незгоди з курсом Терези Мей, або ж екс-лідера Палати Громад британського парламенту Андреа Ледсом, відставка якої у середу, власне, стала каталізатором майже негайної відставки британського прем’єра.
Загалом перелік кандидатів на посаду лідера британських консерваторів і прем’єр-міністра Сполученого Королівства може бути довгим, а розвиток подій обіцяє бути надзвичайно захопливим і повним несподіванок.
