Львів сумує через втрату відомого діяча, засновника Студентського братства, провідника «Революції на граніті» (1990 рік) Маркіяна Іващишина. 25 років тому він створив у Львові мистецьке об’єднання «Дзиґа», де формувалось культурне життя міста, творче середовище, яке дало вислід на загальноукраїнські процеси. Це була перша приватна мистецька галерея, де свої роботи безкоштовно презентували українські художники, концертували музиканти. Це було місце натхнення та ідей.
Фотографія Марека, бо саме так звертались до нього друзі, свічка, квіти за порожнім столиком, де любив сидіти Маркіян Іващишин. Кожен, хто заходив у «Дзиґу», вітався, перекидався з ним словом або засідав і починалось обговорення якогось мистецького проекту.
Один із найближчих друзів Ярослав Рущишин пригадує знайомство з Маркіяном Іващишиним, яке переросло у справжню дружбу і співпрацю.
Марек був просто рідною людиноюЯрослав Рущишин
«Ми познайомились у 1988 році. Тоді лише створювалось Студентське братство. Марек був просто рідною людиною. Просто рідна людина у всьому. Справді починаєш цінувати, коли людини нема», – говорить Ярослав Рущишин.
Маркіян Іващишин був одним із засновників Студентського братства у Львові 30 років тому. А у 1990 році – серед учасників «Революції на граніті» голодував у Києві. Студенти добились виконання їхніх основних вимог, продемонстрували свій потенціал.
Відтоді Маркіян Іващишин був активним учасником всіх важливих для України подій. Разом із колегами Студентського братства у 1993 році заснував мистецьке об’єднання «Дзиґа». Простір, який був цілком новим для Львова, не кажучи про Україну загалом. Тут художники презентували свої виставки, відбувались перші флеш-моби, демонструвались фільми,виступали музиканти. Тут звучав джаз, блюз, фольк, класика. У «Дзизі» завдяки Маркіяну Іващишину народились ідеї численних фестивалів: «Джаз без», «Флюгери Львова», «Тиждень актуального мистецтва», етнофестиваль «Підкамінь», міжнародний фестиваль «Фортмісія».
Він був чоловіком, який дивився набагато вперед і цим дуже дивувавВлодко Кауфман
«Марек займався серйозними культурними проблемами, і ми це усвідомлювали, що ми робимо, для кого, навіщо. Постійно була напружена тяжка робота з різними емоціями. Але без нього це не могло існувати. Він був чоловіком, який дивився набагато вперед, і цим дуже дивував. Людина, яка була рушієм. Тепер це відчуватимемо. Ще один проект не завершився, вже про новий говорив рушій у творчості», – згадує арт-керівник «Дзиґи» Влодко Кауфман.
«Дзиґа» була не просто улюбленим місцем, але й простором, де формувались гурти «Піккардійська терція», «Океан Ельзи», «Плач Єремії», «Мертвий півень», «Dzyga Jazz Quintet», «ShockolaD». Маркіян Іващишин умів створювати простір і атмосферу.
Український музикант, композитор, басист рок-гурту «Мертвий півень», «Клубу шанувальників чаю» Олег Сук (Джон) завдячує приятелеві, що підтримав його після завершення навчання.
Тоді Львів формував культурне середовищеОлег Сук
«Я закінчив Політехніку, не знав, куди податись. Йшов з гітарою по Академічній (проспект Шевченка), зустрів Марека, і він фактично дав мені роботу. Перший «Вивих», я якраз займався на цьому фестивалі музичними колективами. Потім був «Клуб шанувальників чаю». Тоді Львів формував культурне середовище. Вся найкраща музика в Україні була зі Львова», – кажу музикант.
«Дзиґа – це Марек»
Мистецький центр «Дзиґа» з Маркіяном Іващишиним провокував і надихав. Як та дзиґа, що крутиться і крутиться, так народжувались і крутились творчі задуми. А для Маркіяна Іващишина, як він сам говорив, був важливий творчий процес.
«Дзиґою» він живЮрко Вовкогон
«Велика, сильна людина, яка могла робити речі, щоб вони були, а не за гроші. «Дзиґа» – це і був Марек. Це його проект щодо зміни навколишнього світу на краще, це було його життя, він «Дзиґою» жив. «Га-га-га, ми завтра робимо те й те», – вигукнув, а ти догадуєшся по інтонаціях, що він мав на увазі. Пишеш, дивиться чернетку, щось не так і те, і те, а ось це – добре. Все, значить, ти вгадав і буде нова подія. Таким був Марек. Найважливіше, що він створив тут простір для спілкування людей, які бачать світ по-іншому, з більшим кутом зору. Основна властивість Марека, що в нього був широкий кут зору, не було ідей, яких неможливо було б реалізувати. Відчуття волі для думки, волі для мислення – це було найважливіше і давало простір для думки і віру в те, що можна це зробити», – говорить Юрко Вовкогон про Маркіяна Іващишина, з яким працював багато років.
Маркіян Іващишин помер 21 травня, маючи 52 роки. Його життя обірвалось миттєво, через тромб…
20 травня ввечері він ще написав на своїй сторінці у Facebook: «Цей світ – стрімкий… Сьогодні – інавгурація, завтра – ЗНО. Любіть дітей, рахуйтеся з підлітковим максималізмом. Матимемо не ущербних президентів».
Прощання з Маркіяном Іващишиним відбудеться у «Дзизі» сьогодні, 22 травня. А 23 травня його поховають на Личаківському цвинтарі у Львові.
