Про те, чому результати президентських виборів не означають запиту суспільства на зміну курсу країни, аналізує «Український тиждень». Видання стверджує, що настрої українського суспільства унеможливлюють прихід (а тим більше тривале утримання влади) політика чи політсили, які відверто виступали б за розворот у бік Москви. Останнім часом помітне усвідомлення цього факту і в оточенні новообраного президента. Маючи серед своїх виборців прихильників різних векторів розвитку країни, Зеленський усе ж таки змушений чіткіше декларувати свою антиросійську позицію, створюючи передумови для кооперації з негативно налаштованими щодо Росії політичними силами та опертя на виборців із відповідними настроями. Потенційні втрати радикальних прихильників «перезавантаження» і «замирення» з країною-агресором та її маріонетками на Донбасі, вочевидь, бачаться в команді новообраного президента меншим злом із погляду утвердження при владі в Україні. Конкретніше йдеться в статті «Розворот заборонено».
Зміна президента України для одних пов’язана з великими сподіваннями, а для інших – із великими тривогами. Найбільше занепокоєння викликає перспектива реваншу проросійських, антиреформістських сил, що були усунуті від влади після Майдану, констатує «Український тиждень». За певних обставин Володимир Зеленський справді може стати драйвером реваншу: з огляду на його риторику, а також творчість у форматі «Кварталу 95», жодного морального обов’язку перед Майданом він не відчуває, а приголомшливий результат на виборах додає йому (само)впевненості. До того ж в аморфній команді Зеленського є люди, пов’язані з екс-регіоналами. Також немає певності і щодо того, чи стане осередком реваншу Верховна Рада. Наразі реваншистські ініціативи екс-регіоналів скидаються радше на загравання з власним електоратом. Тижневик наголошує, що нереформована судова влада сама по собі була гальмом для розвитку України, але тепер вона може стати потужним інструментом реваншу. Якщо проросійським та антиреформістським силам не вдасться утворити більшість у Верховній Раді, боротьбу можна перенести із сесійної зали до судової. А заангажований суд здатен завдати не набагато менше шкоди, ніж реваншистський уряд. Слідом за справою щодо націоналізації «Приватбанку» суд може не лише оголосити незаконною люстрацію певного посадовця, а й скасувати мовні квоти, декомунізацію, блокування російських соцмереж і далі за списком. Та й Конституційний суд уже відзначився скасуванням статті Кримінального кодексу про незаконне збагачення. Таким чином, загроза реваншу є цілком реальною. І як їй протистояти, поки що незрозуміло, зазначає видання.
У парламент йдуть нові великі гравці, здатні різко змінити нинішній політичний статус-кво в країні, констатує тижневик «Новое время». Екс-чемпіон світу з боксу Володимир Кличко. Прем'єр Володимир Гройсман. Музикант Святослав Вакарчук. Колишній голова СБУ Ігор Смешко. Хлопці з найближчого оточення екс-шоумена Володимира Зеленського. Всі ці люди раніше могли б зустрітися хіба що на якійсь телепередачі або благодійній вечірці. Але, як прогнозує тижневик, восени 2019 року ці політики можуть зійтись в дещо несподіваному для подібної різношерстої компанії місці – в сесійній залі Верховної Ради. Всі ці різнопланові структури спробують осідлати ту ж хвилю, на якій до тріумфального успіху на президентських виборах прокотився сам Зеленський, – прагнення електорату бачити в політиці кардинально нових людей і нові проекти. Однак перегони для новачків будуть непрості: частина парламентських гравців – БПП-«Солідарність» Порошенка, «Батьківщина» Юлії Тимошенко і «Оппоплатформа – «За життя» Юрія Бойка – мають надійний електорат, відвоювати який буде досить складно. У «Слуги народу» шанси також непогані. За інформацією тижневика, партія планує в мажоритарних округах отримати 100-120 мандатів. Це приблизно половина від того, що потрібно для формування більшості, здатної провести через парламент прем'єра і Кабмін, і підтримати ініціативи глави держави.
Шостий президент України отримує з рук п'ятого країну з невеликим, але стабільним економічним зростанням і ще більш стабільною корупцією. Уражені цією недугою суди і силовики пережили п'ять президентів і поблажливо дивляться на шостого, зазначає в тижневику «Новое время» Олександр Пасхавер. Із 2016-го українська економіка, вперше за останні п'ять років, після дворічного стояння і дворічного падіння, почала в повільному темпі, з середньою швидкістю 3% в рік, рости. Це ще ніяк не могло компенсувати загальний спад економіки, але тренд змінився. Фактично, Порошенко отримав країну з економікою, що падає на 3-4% в рік, тоді як Зеленський – що зростає на 2-3% в рік. До дня інавгурації Зеленського на єдиному казначейському рахунку накопичилося майже 37 мільярдів гривень. Це найбільший залишок з грудня 2017-го. Навівши й іншу позитивну статистику, тижневик пише, що шостий президент України повинен зробити те, що не вдалося першим п'яти, – обнулити корупцію в силових і судових органах. Позбавити олігархів будь-якого політичного впливу і монопольного становища в ключових сферах економіки.
