Новообраний президент України Володимир Зеленський може мати сильний вплив на ОРДЛО та низку пострадянських держав. Про це йдеться у статті аналітичного центру Atlantic Council. А видання The Globe and Mail публікує матеріал з поясненням, чому Зеленський – набагато більше, ніж просто актор, який зіграв президента у комедійному серіалі та переміг на виборах. Але що про Україну говорить перемога Зеленського на виборах? На це запитання відповідає стаття на сайті аналітичного центру Сhatham House.
Потенціал впливу «м’якої сили» України під час президентства Володимира Зеленського на людей в Росії та інших пострадянських держав не має меж. Про це розмірковує директор з розвитку фонду «Вільна Росія» Григорій Фролов у статті для американського аналітичного центру Atlantic Council.
Поза межами України перемогу Зеленського розцінили як надію. Молодий аутсайдер переміг стару політичну еліту на чесних виборах. Тож ця подія знайшла відгук у людей, які б хотіли побачити також і відставку президента Білорусі чи Росії. Команда Зеленського намагалася показати, що її політична боротьба – це боротьба нового покоління проти радянської спадщини та олігархів, пояснює Фролов.
Тож перемога Зеленського, відомого своїм серіалом також і в інших державах, викликала чималий інтерес людей за кордоном. Так, він не має досвіду, а його політика не чітко визначена. Проте він знає, як залучити публіку через інноваційні комунікації, мовиться у статті.
Зеленський, на думку автора, може використати свої навички для того, щоб змінити ситуацію на сході України, де конфлікт зайшов в глухий кут. Якщо він, наприклад, покличе людей в так званих «народних республіках» переїхати в Україну, цілком можливо, що багато хто так і зробить, переконаний автор.
Справа в тому, що, на відміну від Придністров’я або Південної Осетії, Донбас має досить велике населення. Мова йде про близько 2,5 мільйона людей, які живуть там і платять податки «фейковому окупаційному локальному режиму, який виживає лише завдяки підтримці Москви». Але якщо Україні вдасться повернути значну кількість людей, вона отримає величезний вплив на процес ведення переговорів, переконаний автор.
«Кремль розуміє, що вплив Зеленського на громадську думку в так званих «ДНР» і «ЛНР» буде величезним. Рішення Путіна спростити отримання російського громадянства для українців, які живуть на окупованих територіях, може бути випереджувальним ударом», – пише автор.
Але чи використає Зеленський свій потенціал «м’якої сили», коли обійме посаду президента? Він якось казав, що хоче створити міжнародний російськомовний канал. На думку автора, цілком можливо, що ця заява була не просто порожньою обіцянкою. Але враховуючи те, що Зеленський чудово розуміється на телебаченні і має команду професіоналів, він може розробити безпрограшну стратегію для президента і суспільства.
Україна з її потужним громадянським суспільством та культурою ніколи не намагалася конкурувати з Росією, але, на думку автора, вона має можливість експортувати їх за кордон та позмагатися за російськомовних мігрантів з пострадянського простору. А Зеленський, якщо він справді вважає себе лідером нового покоління, має подбати про те, щоб включити перераховані аспекти у свій порядок денний, вважає автор.
Тарас Кузьо: «Старе вино у новій пляшці: якщо Зеленський підтримує український націоналістичний експорт кольорових революцій в Росію та інші євразійські авторитарні держави, він повинен розуміти, що ціною буде невдача його передвиборної обіцянки поліпшити українсько-російські відносини».
Володимир Зеленський – набагато більше, ніж просто актор, який зіграв президента у комедійному серіалі «Слуга народу» та переміг на президентських виборах. Про це мова йде в статті канадського видання The Globe and Mail.
Зеленський – мільйонер та бізнесмен. Якщо говорити бізнесовими термінами, він «невеличка риба, яка плаває в морі, де домінують кілька олігархічних акул, що ковтають рибок залпом». Тож якщо він хоче бути успішним на своїй новій посаді, він потребуватиме чимало жорстокості та політичної майстерності, переконаний автор.
Як і будь-який політик, Зеленський створив команду, яка буде забезпечувати його порадами. В ній і досвідчений колишній міністр економічного розвитку, і реформатори, і опортуністи, і військовий «реформатор» сумнівного походження, і «залишки» Партії регіонів. Але іншими словами – це суміш, яку можна побачити навколо будь-якого світового лідера. Тепер треба почекати кілька днів або тижнів, щоб дізнатися, які з них отримують державні посади, а разом з ними і вплив.
На думку автора, Зеленський стикатиметься як із зовнішнім впливом, так і з внутрішнім, і це триматиме його на реформаторському шляху. Зовнішній – це МВФ, ЄС та Економічний банк реконструкції та розвитку. Внутрішній – громадянське суспільство. Щоправда, на думку автора, у таких сферах, як медицина, все ж може статися «відкат» назад. Радник Зеленського розкритикував позитивні зміни в сфері охорони здоров’я під керівництвом Уляни Супрун.
Але загалом українці можуть пишатися прозорими та вільними виборами, які вони провели. «Зеленський може бути ще певним політичним шифром, але його перемога вже показала позитивні причини для оптимізму – а він навіть офіційно ще не став президентом. Це може бути найбільш комедійною частиною всього цього», – переконаний автор.
Що про Україну говорить перемога Володимира Зеленського на виборах? На це питання відповідає співробітниця британського Королівського інституту міжнародних відносин Сhatham House у Лондоні Орися Луцевич та експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» Сергій Герасимчук.
Ця перемога свідчить про те, що переважна кількість українців віддала свій голос за зміни. Але вона також свідчить про вразливість України та дефіцит реформ. Виборці Зеленського об’єдналися проти старої системи, замість того, щоб згуртуватися навколо плану, як здійснити зміни, переконані автори.
Перемога Зеленського викриває недоліки української політичної системи. «Не маючи жодних ідеологічно структурованих партій чи злиття інтересів і політики, приватні ЗМІ стали інструментом політичної помсти, а не джерелом інформації. Зеленський зламав цю систему. Крах прореформістських партій внаслідок непопулярності реформ, які вони просували, разом з дезінформацією з боку Росії, залишили двері широко відкритими для Зеленського», – мовиться у статті.
Його кампанія відрізнялася від усіх інших. Зеленський не порушував питання, які могли б роз’єднати його електорат. Українці ж обрали президентом людину, яка є абсолютно непередбачуваною. Неясність в його позиціях була б ризикованою для будь-якої політичної системи, що вже й казати про крихку українську демократію, якій загрожує російська агресія та сильні антиреформістські групи, зпзначає Орися Луцевич.
Вона також нагадує, що Україна – парламентсько президентська республіка, тож найближчими місяцями новий президент та його опоненти фокусуватимуть увагу на парламентських виборах, що мають відбутися у жовтні.
Але, щоб ефективно керувати, президентові потрібна коаліція однодумців. Для того, щоб створити більш рівноправні умови для нових політичних реформістських партій та обмежити вплив корупційних грошей, нагальною є реформа виборчого процесу, вважає автор. Саме пропорційна партійна система ускладнить олігархам купівлю голосів та маніпуляцію громадською думкою, йдеться у статті.
Тим часом найефективніші реформи були здійснені у сферах децентралізації уряду, охорони здоров’я, у банківському секторі, новій антикорупційній інфраструктурі та реформуванні державної служби. Але люди не відчули покращення на індивідуальному рівні життя. Це означає, що українська економіка відчайдушно потребує підйому. Бідність зможуть подолати макроекономічна стабільність у поєднанні з поліпшенням інвестиційного клімату, підтримкою малих і середніх підприємств, дерегуляція та притік доступного капіталу внаслідок посилення верховенства права.
