Чи зустрінеться новий президент України сам-на-сам із Путіним?

Очікується, що інавгурація президента України Володимира Зеленського відбудеться на початку червня. На тижні, що минає, українські експерти обговорювали, як у період його президентства будуть складатися українсько-російські відносини. Чи будуть в Україні дострокові парламентські вибори? І якщо ні, то як Зеленський буде будувати співпрацю з нинішньою Верховною Радою і урядом? Якою буде зовнішня політика нового президента України?

На брифінгу в ніч виборів, говорячи про відносини з Росією, Володимир Зеленський заявив, що першочерговим завданням вважає необхідність домогтися повернення додому українських в’язнів, включаючи і затриманих у Керченській протоці двадцяти чотирьох українських військових моряків.

«Природно, для нас зараз завдання, я вважаю, номер один – повернути наших усіх ув’язнених, усіх полонених, усіх військовополонених моряків – це наше перше завдання. Не знаю, чи маю я право, сьогодні немає в мене цього статусу ще, офіційно немає статусу президента України, але я спілкувався з батьками… І неможливо спокійно реагувати на це, я спілкувався з матерями наших моряків, і я зроблю все, щоб їх повернути. Я не можу вам обіцяти, але зроблю все, щоб повернути наших хлопців додому», – сказав він.

Як зазначають експерти, Зеленський виграв вибори, бо більшість українців голосували не за шоумена, а проти його суперника – чинного президента країни Петра Порошенка, якому не вдалося ні зупинити війну на сході України, ні істотно поліпшити життя громадян. Зеленський отримав рекордні в українській історії понад сімдесят відсотків голосів, збільшивши відрив від Порошенка майже втричі.

«Цей розрив між завищеними очікуваннями і реальними можливостями нового президента, а також з урахуванням браку його досвіду – фактично відсутності політичного досвіду, – з урахуванням того, що команда тільки формується, звичайно ж, йому буде вкрай складно відповісти на ці очікування. Тому неминуче зниження популярності Зеленського», – прогнозує політолог Володимир Фесенко.

Петро Порошенко вже 21 квітня визнав свою поразку, привітав Зеленського з перемогою телефоном і повідомив про свою готовність стати лідером сильної опозиції. Хоча офіційних результатів голосування Центральна виборча комісія досі не оголосила, Зеленського вже всі сприймають як нового голову держави – його привітали лідери багатьох країн.

Путін задає тон імовірних переговорів із Зеленським

Одним із головних викликів для нового президента України стане втручання Росії в українську політику. На третій день після перемоги на виборах Володимира Зеленського, 24 квітня, президент Росії Володимир Путін підписав указ, яким спростив отримання російського громадянства жителям окупованих частин Донбасу. Офіційний Київ заявив, що видача російських паспортів суперечить зобов’язанням Росії в рамках мінських домовленостей про вирішення конфлікту в Донбасі, і закликав Захід посилити економічні санкції проти Росії. «Кремль свідомо і цинічно порушує міжнародне право… Мета Росії очевидна: це обнулити мінські домовленості… і позбутися санкцій, …легітимізувати військову присутність Росії на окупованій частині українського Донбасу», – впевнений Петро Порошенко. А в команді Зеленського назвали рішення Путіна «наочним підтвердженням для світової спільноти справжньої ролі Росії як держави-агресора».

Керівник Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» Андрій Єрмолаєв вважає, що видачу паспортів жителям окупованих територій Донбасу слід розглядати як тиск Володимира Путіна на новообраного президента України напередодні можливих переговорів із ним.

«Думаю, що, по-перше, російська влада піднімає планку перед можливими переговорами. І тут є і ігровий момент, тому що і рішення Росії щодо обмеження поставок нафти і нафтопродуктів, вугілля в Україну, і щодо видачі російських паспортів радикально змінюють порядок переговорів. По суті, ці питання загострюють проблему якоїсь нової перехідної договірної бази між Україною і Росією і в громадянському полі, і в економічному полі, і для нової влади, яка ще не сформувалася, поряд зі вже відомим нам порядком денним Мінського процесу, пов’язаного з урегулюванням конфлікту і припиненням воєнних дій на території Донбасу. Тепер виникає нова ситуація і взагалі у відносинах із Росією, тому що, незалежно від миротворчого процесу, який або може бути зупинений, або, навпаки, може отримати нове дихання, все залежить від позиції Зеленського, – питання, пов’язані з новим паспортним режимом, торгівлею, по суті, ставлять у порядок денний те, на якій підставі і як Україна і Росія будуватимуть відносини далі. Другий момент – це, безсумнівно, реакція на ту позицію, яку транслюють новообраний президент і його команда стосовно Росії. Якщо згадати інтерв’ю Зеленського агентству «РБК-Україна», його позицію на публічних майданчиках перед виборами, де він виступав зі своєю командою, позиція була досить твердою. І щодо очікуваних рецептів із приводу миротворчого процесу він висловився проти амністії сепаратистам, проти надання Донбасові автономного статусу в будь-якій іпостасі, і він говорив про нову інформаційну війну, яка може бути організована Україною у зв’язку з війною на Донбасі. І природно, все це, мені здається, каталізувало ситуацію в Кремлі, і вони виставили нові планки. Я не виключаю, що нова позиція Росії істотно змінить і внутрішньополітичну ситуацію в Україні, тому що за Зеленського голосували як прихильники, так і противники Росії, як прихильники припинення війни, так і прихильники радикальних дій для звільнення Донбасу. І у зв’язку з цим, у міру того, як Зеленський буде займати більш чітку позицію, можливий як електорально-ідеологічний розкол, так і новий політичний розкол», – каже політолог.

Кум російського президента, голова політради партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Медведчук одразу після виборів різко розкритикував позицію Зеленського, в тому числі і в питанні Донбасу.

Андрій Єрмолаєв продовжує: «Пан Медведчук відреагував на післявиборчу позицію Зеленського і сказав, що не бачить тут нових миротворчих ініціатив і не готовий зараз допомагати порадами <команді Зеленського>. Розглядаю це як нове позиціонування старої опозиції і думаю, що найближчим часом активізуються і радикальні націоналістичні сили, зокрема ті, хто орієнтований на Порошенка. Тому що для цих сил позиція Росії – аргумент продовження політики, яку я називаю політикою «коду Порошенка»: західний вибір, продовження війни, захист західних економічних санкцій щодо Росії і так далі. Ось такий клубок склався у зв’язку з рішеннями Кремля. Якщо ж говорити про перспективу, то, на мій погляд, лінія російської влади на створення нових інтеграційних проектів, зокрема, на зміцнення інститутів союзної держави, на створення нових механізмів взаємодії з периферією, зокрема, з анклавними невизнаними так званими «ДНР» і «ЛНР» (підтримуваними і спрямовуваними Росією незаконними збройними сепаратистськими угрупованнями, визнаними в Україні терористичними, які у складі російських гібридних сил захопили частину території Донецької і Луганської областей і, маючи у своїх назвах слово «республіка», претендують на якийсь квазідержавний статус окупованих територій – ред.), супроводжується ось такими інструментами. Поява сотень тисяч громадян Росії, які проживають на території невизнаних «республік», дає нові можливості і сфери впливу для російської влади і на Кавказі, і на Донбасі, і не будемо забувати, що є ще такий котел, як Придністров’я, не вирішений до кінця. Думаю, що це закладання фундаменту вже для нової геополітичної лінії Росії, яка, можливо, розгорнеться з 2020 року. Хочу звернути увагу на найважливіше: на жаль, дійсно, в команди новообраного президента України немає чітко окресленої стратегічної лінії, занадто абстрактний вигляд мають загальні побажання і відчувається неготовність нової команди швидко реагувати на нові ситуації, що виникають. Вони ще живуть у виборах, а політика – це події, рішення, ініціативи і дії кожен день. До цього вони виявилися не готові і, плюс до всього, судячи з ситуації, яка зараз розгортається навколо Зеленського і його команди, відчуття таке, що їх «підганяють» – величезна кількість дзвінків, зобов’язань, формулюються певні відповіді, які створюють коридор можливостей і обмежень для Зеленського задовго до його вступу на посаду в діапазоні від кадрової політики, формулювання можливих корупційних справ, внутрішньополітичних завдань на найближчий час навколо парламентських виборів, партійності і так далі. Все це говорить про те, що слабка, легка команда Зеленського зараз виявляється в чужому порядку денному. Не вона формує порядок денний, а їй його задають. Одним із елементів цього зовнішнього порядку денного, який задається, стає тепер і активна позиція російської влади, яка ускладнює ситуацію на Донбасі, створює нові можливості для впливу через розповсюдження паспортів, а значить, це будуть і нові аргументи про право Росії захищати інтереси своїх нових громадян, в тому числі і в таких питаннях, як військова і гуманітарна безпека».

Від відповідей Володимира Зеленського на головні питання Кремля, очевидно, буде залежати і можливість введення в Донбас міжнародної миротворчої місії, каже аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.

«Якщо українська сторона не погодиться на російський варіант, модель введення цих миротворців, то тоді росіяни просто легалізують у своєму ж російському законодавстві свою присутність на українській території. Тоді, думаю, про миротворців мова вже не йтиме, а буде відбуватися легалізація окупації», – вважає він.

Указ Путіна про видачу російських паспортів жителям непідконтрольних Києву районів Донбасу Володимир Горбач називає початком залякування Зеленського.

«Рішення можна пояснити тільки спробою впливати, тиснути на свого майбутнього візаві на переговорах, тобто, в принципі, це початок залякування президента Зеленського. І, з іншого боку, можливо, це говорить про зміну стратегії або тактики Кремля щодо Донбасу, тобто від стратегії «впхнути» цю територію з населенням, контрольованим Росією, в політичний простір України і таким чином впливати на Україну зсередини, – можливо, від такої стратегії відмовляються і будуть давати російське громадянство, щоб визнати наявність російських військ на Донбасі, які будуть охороняти, як сказав Путін, права людини. Напевно, права російської людини», – каже аналітик.

Чи зможе Зеленський розпустити Верховну Раду?

30 квітня Центральна виборча комісія України збирається оголосити офіційні результати президентських виборів, а інавгурація Зеленського повинна відбутися, як вважають, не пізніше ніж 3 червня. В середині тижня Зеленський звинуватив ЦВК у зволіканні з підбиттям підсумків виборів, у свою чергу, в Центрвиборчкомі нагадали, що на цей процес, згідно із законодавством, відводиться 10 днів. Очевидно, в команді Зеленського хотіли б провести інавгурацію до 27 травня, коли закінчується передбачений у Конституції термін можливості розпуску головою держави Верховної Ради – за півроку до припинення її повноважень. Втім, деякі юристи стверджують, що повноваження чинної Верховної Ради можуть тривати і до 14 грудня, і таким чином, розпустити парламент новий президент зможе до 14 червня. Але більшість аналітиків припускає, що Зеленський змушений буде працювати з нинішніми Верховною Радою і урядом до парламентських виборів, що мають відбутися наприкінці жовтня. Спікер парламенту Андрій Парубій цього тижня заявив, що немає ні політичних, ні юридичних підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради.

Малоймовірним вважає запуск сценарію дострокових виборів представник парламентської фракції «Блок Петра Порошенка» Олексій Мушак.

«У президента Зеленського буде 226 голосів (необхідний мінімум для ухвалення рішень у Верховній Раді – ред.) за якісь певні закони і постанови, але постійно в нього цих голосів не буде. Дострокові вибори, на мою думку, малоймовірні. У бенефіціарів такого потенційного рішення є обмежена кількість партій. Умовно кажучи, три партії виступають за розпуск Ради, а решта проти, а цього недостатньо. З урядом у Зеленського будуть, скажімо так, нейтрально-ніжні відносини. Уряд не буде виступати проти президента. А в президента іншого варіанту, окрім як знайти компроміс у роботі з Кабінетом міністрів, не буде», – вважає він.

25 квітня Верховна рада звернулася до світової спільноти із закликом не визнавати паспорти Росії на території Донбасу. Як у Верховній Раді розцінюють «паспортний» указ російського президента і що очікують від імовірних переговорів Зеленського і Путіна?

«Ми чудово розуміємо, що підготували цей указ набагато раніше, і зараз, коли влада переходить від колишнього президента до нового і спостерігається слабкість української влади, Путін скористався цим періодом. Зустрічі Зеленського і Путіна поки в графіку немає. Вона відбудеться, коли буде якийсь предмет для розмови. Предметом розмови, ймовірно, може бути питання про звільнення з ув’язнення в Росії українських військових моряків. Рішення в принципі про їхнє звільнення ухвалене. Але як це буде піднесено, це вже стане ясно після переговорів», – каже депутат.

Інших важливих рішень і проривів за підсумками можливої зустрічі Зеленського і Путіна очікувати не варто, переконаний Олексій Мушак. Депутат підкреслює, що будь-які можливі домовленості двох президентів не вдасться реалізувати без схвалення українського парламенту.

«У будь-якому разі, останнє слово в ухваленні будь-яких рішень за Верховною Радою, – чи йде мова про зміну якогось закону, про надання більших прав або про щось інше. А в Зеленського однозначно з цих питань більшості не буде. Навіть у президента Порошенка були певні проблеми з депутатськими голосами, незважаючи на те, що в нього найбільша фракція. У президента Зеленського до обрання наступного парламенту точно не буде можливості якісь свої домовленості з Путіним реалізувати через нинішню Верховну Раду», – каже Мушак.

На думку політолога Володимира Фесенка, новообраному президентові доведеться рахуватися з патріотичними настроями українців, які виступають проти будь-яких компромісів із Росією.

«У нас дуже сильні войовничі, патріотичні настрої, зокрема, настрою такого плану: ніяких компромісів із Росією. І йому хоч-не-хоч доведеться з цими настроями рахуватися. Йому доведеться шукати баланс інтересів між тими, хто хоче миру за будь-яку ціну, і тими, хто проти будь-яких угод із Росією. Це буде дуже непросте завдання і для нього, і для його команди – знайти якийсь гнучкий компроміс, який би влаштував українське суспільство. Тим більше компроміс, на який би погодилася і Росія», – підкреслює Володимир Фесенко.

У яку з європейських столиць здійснить перший візит новий президент України?

26 квітня Володимир Зеленський полетів до Туреччини. «Домовлялись бути відкритими. Так ось. Вилітаємо до Туреччини. Відвожу дітей на щорічний фестиваль «Весело». А сам за 2 дні назад. За 4 місяці … перші вихідні», – написав Зеленський у фейсбуці.

А журналісти і політики тим часом намагаються спрогнозувати, куди здійснить свій перший офіційний візит шостий президент України: в Берлін, Варшаву або Париж. Слово представникові команди Зеленського, експертові з питань міжнародних відносин і народовладдя Олександрові Мережку:

– Пропонувалася, наприклад, Варшава. Візит до столиці Польщі був би досить символічним. Зрозуміло, що перший візит повинен підкреслювати, хто є нашим стратегічним партнером. Я вважаю, що непоганим варіантом був би Вашингтон, наприклад, бо Сполучені Штати – головний союзник і друг України. І це повинно бути однією з основ нашої зовнішньополітичної доктрини. Тобто може бути Вашингтон або Варшава, бо Польща дуже активно підтримувала і продовжує підтримувати Україну на міжнародній арені. Останнім часом були якісь непорозуміння в українсько-польських відносинах, тому такий візит підкреслив би те, що Україна цінує стратегічні зв’язки з Польщею і готова до подальшої тісної взаємодії. Можливий Берлін, і я б не виключав Париж. Все-таки візит Володимира Зеленського перед другим туром у статусі кандидата в президенти був саме у столицю Франції і, наскільки я розумію, у нього склалися непогані відносини з Емманюелем Макроном.

– Президент Петро Порошенко, який програв ці вибори, заявив про готовність очолити сильну опозицію, щоб захистити закріплений в Конституції курс на членство України в НАТО і ЄС. Але ж Володимир Зеленський, судячи з його інтерв’ю напередодні другого туру виборів агентству «РБК-Україна», заявив, що дотримуватиметься прозахідного курсу.

– Це один із міфів, який поширювався недоброзичливцями нового президента. Насправді проєвропейський, пронатовський курс зберігається. Навіть реалізація цього курсу стане інтенсивнішою і водночас, можливо, більш прагматичною. Я особисто виступаю за те, щоб Україна, безумовно, стала членом Євросоюзу і членом НАТО. Але питання в іншому: чи готові в НАТО прийняти нас? Припустімо, що завтра Україна звертається із заявкою про вступ до Північноатлантичного союзу. Тут у чому проблема: мені здається, що треба бути реалістом. До речі, Порошенко не говорив усієї правди з цього огляду. Уявіть себе на місці НАТО. Україна збирається і готова стати членом цього військово-політичного блоку. Чи прийме нас НАТО з урахуванням того, що частина нашої території анексована Росією, а частина перебуває під військовою окупацією, російські війська, по суті кажучи, розташовані на нашій території? Для НАТО було б проблематичним прийняти нас у члени своєї організації зараз, бо це може привести до прямого збройного зіткнення між альянсом і Росією. Про це теж треба говорити, і це дуже складне і серйозне питання. Аналогічна ситуація з Грузією. Грузія навіть референдум провела про вступ в НАТО, але НАТО не особливо поспішає прийняти Грузію, ймовірно, з таких прагматичних військових міркувань. Необхідно, щоб була сказана вся правда: які наші перспективи вступу в НАТО? Це по-перше. А по-друге, ми розуміємо, що якась частина населення в Україні не підтримує ідею вступу в альянс. Необхідно проводити просвітницьку, роз’яснювальну роботу, щоб збільшити число прихильників приєднання України до НАТО. Навіть закріплення в Конституції курсу на членство в ЄС і НАТО аж ніяк не означає, що такий крок якось вплине на рішення про прийняття нас у НАТО або ЄС. Можна ж навіть ухвалити закон, що Україна – член НАТО, що також не вплине на реальність. Багато що залежить від позиції самого Північноатлантичного союзу.

– Російський президент цього тижня підписав указ щодо спрощеного надання громадянства жителям ОРДЛО. Чи можливі після цього прямі переговори Володимира Зеленського і Володимира Путіна, які раніше не виключали в команді новообраного президента?

– Моя точка зору: будь-які переговори треба вести. Тим більше з урахуванням того, що Україна і Росія перебувають у стані війни, і Росія є нашим ворогом. Це абсолютно очевидно для всіх. Останні дії Путіна особисто в мене як у юриста-міжнародника викликають колосальне занепокоєння, тому що це крок у бік анексії частини території Донбасу. І Україна зобов’язана на це реагувати найсуворішим чином. Повторюся: дійсно, це крок у напрямку анексії. І звичайно, новий президент буде враховувати таке рішення Кремля у своїй зовнішній політиці. Але мені здається, що, перш ніж визначитися з питанням про прямі переговори з Путіним, необхідно все-таки провести консультації з нашими союзниками. І тільки після цих консультацій можна буде дати остаточну відповідь, що робити далі і як діяти далі. Слід зазначити, що одна річ, коли це кандидат у президенти України, він не володіє повною картиною зовнішньополітичних реалій, тобто ситуації, в якій перебуває Україна. Лише тільки коли він стане повноправним президентом і увійде в курс справи, в тому числі йому буде надана вся необхідна інформація, іноді, знаєте, інформація має конфіденційний характер, після зустрічей із представниками наших союзників і наших друзів – тільки тоді у президента сформується повна картина зовнішньополітичної реальності. І тоді можна буде ухвалювати рішення з приводу того, як, у якому форматі, в якій формі проводити переговори з Путіним.

– Одним із перших із перемогою на виборах Володимира Зеленського привітав президент США Дональд Трамп. Як будуватимуться відносини Києва з Вашингтоном за президентства Зеленського і як ви ставитеся до закликів українських парламентарів про необхідність укладення зі США договору про оборону (який передбачає надання військової допомоги Україні в захисті від зовнішньої агресії, такі договори у США є з Південною Кореєю і Японією)?

– Ну, по-перше, ми були і залишаємося стратегічними партнерами і союзниками. Сполучені Штати насправді дійсно гарант безпеки України. Це, мабуть, єдина держава, яка всебічно підтримує Україну, її незалежність, суверенітет. І я вважаю, що український народ має бути дуже вдячний США і американського народу за ту допомогу, яку Америка вже надала нам у боротьбі проти російської агресії. Незалежно від того, хто є президентом США або України, відносини стратегічні, партнерські між двома країнами будуть зберігатися, і впевнений, що будуть тільки міцніти, тут немає ніяких сумнівів. США завжди відігравали конструктивну роль. Вони не кажуть українському народові, хто повинен, а хто не повинен бути президентом. Вони поважають вибір українського народу. А те, що стосується договору, мені здається, це мало реалістично. США надають всебічну підтримку Україні, але чи готові вони укласти такий міжнародний договір, який може їх змусити опинитися в ситуації війни з Росією – я в цьому глибоко сумніваюся. Вважаю, що США проводять дуже правильну, прагматичну і обережну політику. І врешті-решт ця політика спрямована на мир, на стабілізацію міждержавних відносин.

* * *

Володимир Зеленський не збирається зустрічатися з Володимиром Путіним сам-на-сам, їхні переговори можуть відбутися тільки в «нормандському форматі» (тобто разом з канцлером Німеччини Анґелою Меркель і президентом Франції Емманюелем Макроном), повідомило агентство «Укрінформ» із посиланням на колишнього президента Польщі Александра Кваснєвського, який зустрічався із Зеленським за тиждень до другого туру виборів. Разом із тим, як пише газета «Дзеркало тижня. Україна», в команді Зеленського вже сформулювали питання, які слід обговорювати на переговорах із Росією. Перше – припинення збройної агресії на сході України. Друге – припинення там вогню, відведення військ від «зони зіткнення». Третє – повернення військовополонених і політичних заручників Кремля. І четверте – виконання Росією своїх зобов’язань як країни-окупанта.