(Рубрика «Точка зору»)
Ініціативна група «Першого грудня»
Ще раз про відповідальність політичних еліт
Дорогі співвітчизники!
На президентських перегонах сталося те, на що ми собі як народ сьогодні заслужили. Добре усвідомлюємо, що ставлення до результатів виборів буде строкатим. Але всі розуміємо, що чекає на нас велика суспільна турбулентність. Щодо нас, членів Ініціативної групи «Першого грудня», то ми лиш просимо Бога, щоб не справдилось пророцтво Тараса: «…Як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять».
Перед обома турами виборів ми декларували свою підтримку Петрові Порошенку й готові були розділити відповідальність за характер його другого терміну. Більшість виборців, однак, проголосувала інакше, і ми приймаємо цей вибір. Але тепер уже відповідальність за дії нового Президента мають нести передусім ті, хто його підтримав.
Ми складаємо велику вдячність чинному Президентові України, Петрові Олексійовичу Порошенкові, за всі його здобутки, які почали нарешті змінювати Україну. Він отримав від народу мандат зберегти нашу державу у час російської агресії – і він сприяв цьому. Він отримав від Майдану мандат зблизити Україну з Європою – і він сприяв такому зближенню. Він отримав від виборців мандат стати опорою для української ідентичності й національного порядку денного – і він сприяв цьому. А за сприяння у наданні Православній Церкві України томосу про автокефалію він вписав своє ім’я в тисячолітню історію нашої землі. Нарешті, він отримав від народу мандат зберегти демократію – і з його президентством асоціюватимуться досі найдемократичніші вибори, після яких він гідно віддав владу…
Ми вітаємо з перемогою новообраного Президента України Володимира Олександровича Зеленського. Ми будемо раді, якщо, опонуючи його кандидатурі, ми помилилися. Нам важить доля України, а не наше реноме. Проте ми будемо в опозиції до нього, якщо він спробує знівелювати ті здобутки, що перелічені в попередньому абзаці.
Володимир Зеленський розпочинає своє президентство в умовах виразного запиту на зміни й великих соціальних очікувань, на які він змушений буде відгукнутися. Важливо лише, щоб тлумачення президентською командою цих очікувань не суперечило засадничим цінностям та орієнтирам, за які народ заплатив уже дорогою ціною, зокрема:
– незмінності визначеного стратегічного євроатлантичного розвитку України, який не має залежати від особи кожного чергового Президента країни;
– забезпеченню справедливого миру й національних інтересів України, а не капітуляції її перед кремлівським режимом;
– сприянню, у межах своїх повноважень, перетворенню України на територію верховенства права, захищеної культурної й релігійної ідентичності та соціальної справедливості;
– налагодженню постійного діалогу з громадянським суспільством, захисту його інформаційної та духовної безпеки.
Результати президентських перегонів, звичайно ж, послужать великим струсом для українського політикуму. Уже ведуться перемовини про нові альянси та реконструкції. Однак, на нашу думку, всі ці важливі розмови слід почати з найнеобхіднішого: з покаяння українського політичного класу.
У час перегонів політтехнологам таки вдалося каналізувати суспільне невдоволення у бік однієї людини – історію ж обманути так легко не вдасться. Вотум недовіри винесено стилю української політики взагалі, оскільки кожне угруповання – владне чи опозиційне – грішило логікою політичної доцільності.
Саме в надрах української еліти зародилася та ненависть до свого політичного конкурента, яка стала навіть більшою за ненависть до прямого ворога і якою так легко було маніпулювати згодом. Саме тут виробився стиль: наступити на суперника, щоб вивищитись самому; встигнути зрадити свого партнера, перш ніж він зрадить тебе. Те, що в свідомості наших еліт носить назву «політична діяльність», викликає лише жалість та роздратування з боку розвинених демократій. Це нам не раз відкрито говорили іноземні дипломати – говорили навіть з трибуни Верховної Ради. Але практично з нульовим ефектом.
У діях нашої еліти добре прочитувався партійний чи особистий інтерес, але з великим трудом можна було побачити Україну.
Де сьогодні плоди того хитромудрого політикування? Чи й далі українські політики будуть звинувачувати всіх, крім самих себе? Звичайно, тепер зблиснула надія на парламентські вибори – мовляв, тут ми вже своє візьмем. Хай наші зболені слова остережуть бодай когось у цей фатальний для України рік!
За майже 4 місяці президентських перегонів українське суспільство пережило чимало стресів і виголосило «великих слов велику силу». Тепер настав час для задуми – не про минуле, яке вже не зміниш, а про майбутнє, в якому маємо взяти активну участь.
Ініціативна група «Першого грудня» була створена у двадцяту річницю референдуму і має на меті поширювати моральні цінності та сприяти встановлення в країні нових правил.
У тексті збережено правопис авторів
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
