Зеленський має серйозні недоліки, виборці ризикують, що комік розчарує їх (світова преса)

Британський щоденник ділових кіл The Financial Times бачить серйозні недоліки провідного нині кандидата на президентських виборах в Україні Володимира Зеленського – про це газета пише в редакційній статті. Інший аналіз у цьому ж виданні детальніше зосереджується на кандидатурі Зеленського і на ризиках, які тягне його можливе обрання. А французький щоденник Le Monde змальовує, як за «спектаклем» українських виборів спостерігають у Москві.

Британський щоденник ділових кіл The Financial Times відгукнувся на ймовірність перемоги на президентських виборах в Україні Володимира Зеленського кількома статтями.

Зокрема, в редакційній статті The Financial Times звертає увагу, що «Володимир Зеленський, нове обличчя України, має серйозні недоліки». «Виборці мають обирати між приємним новачком і досвідченим ветераном», – пише газета.

Для 45-мільйонної країни, яка все ще перебуває у стані неоголошеної війни з Росією, ставки навряд чи можуть бути вищі, застерігає видання.

У редакційній статті зазначено, що чинний президент Петро Порошенко останнім часом набирає на рейтингу, але йому ще треба перекрити великий розрив. Він потерпає частково від втоми виборців, яку часто бачимо і в інших країнах, що пройшли через швидкі і важкі реформи, пише газета.

Стаття звертає увагу, що за президентства Порошенка, попри численні невдачі і політичні махінації, було здійснено більше успішних структурних реформ, ніж за будь-який інший період від часу незалежності України 1991 року – в енергетиці, податковій системі, державних закупках і навіть у боротьбі з корупцією. Він відбудував армію України і втримав оборону на лінії фактичної російської окупації на сході, не давши втягнути себе в авантюру зі спробою відвоювати ці території воєнною силою.

Але Порошенко уособлює розмиту лінію між бізнесом і політикою, що давно є слабкістю України, пише британський щоденник у редакційній статті. Його звинувачували в тому, що він зробив недостатньо, щоб відокремити себе від своїх бізнес-інтересів і від наближених осіб, яких підозрюють у тому, що вони наживалися завдяки цій наближеності.

У Зеленському ж дехто бачить нове обличчя, не заплямоване політикою «старої» України. Його здатність розсмішити людей зіграла на емоціях людей.

Але кандидатура Зеленського викликає серйозні занепокоєння, наголошує видання в редакційній статті. Одне з них – через повну відсутність політичного досвіду. Він «плаває», коли йому доводиться відповідати на запитання без підготовки, він уникає інтерв’ю з пресою, так що дехто порушує питання, чи він дійсно сподівався перемогти – і чи він справді хоче цього.

Іще одне занепокоєння – через його зв’язки з олігархом Ігорем Коломойським, телеканали якого транслюють шоу Зеленського, котрі зробили його відносно багатим. Шоумен заперечує, що є ставлеником Коломойського, – але в разі обрання за ним спостерігатимуть значно ретельніше, щоб виявити ознаки маніпуляції, мовиться у статті.

Крім того, президент України має вести переговори з західними партнерами й МВФ і також вести дипломатію з президентом Росії Володимиром Путіним. «Порошенко довів, що досить добре вправляється і з тим, і з іншим. Як поведеться телешоумен, можна лише здогадуватися», – звертає увагу щоденник.

У разі перемоги Порошенка, який іще має шанс перегнати суперника, українці і західні партнери можуть сподіватися, що він врешті у другому терміні зміниться з лідера олігархів на національного державного діяча, мовиться у статті.

Якщо ж переможе Зеленський, прозахідні прихильники реформ в Україні і різноманітні іноземні радники мали б виступити на його підтримку. Вони можуть домогтися, щоб політичний новачок дотримався своєї позірно розважливої програми і не став жертвою олігархічних інтересів. «Як і вся Україна, Зеленський потребуватиме всієї можливої підтримки», – наголошує в редакційній статті британське видання.

Іще одна стаття в The Financial Times має заголовок «Зеленський з України має багато форми, але мало змісту». Виборці, які сподіваються на зміни, ризикують, що комік, який веде перед, розчарує їх, застерігає автор статті, дослідник британського доброчинного «Інституту державного управління» Дейвід Кларк.

Він звертає увагу, що Зеленський нині випливає на тій самій хвилі популізму, яка вже спричинила низку розчарувань на виборах чи референдумах в інших частинах світу. Але, на відміну від низки західних прикладів, кампанія Зеленського – це не багаторічне нарощування своєї бази активістів і електоральної підтримки, які поставали «з низів», а переважно результат боротьби за владу й інтриг в українській еліті, і сам він – «популіст за формою, але не за змістом», пише автор.

Особливо відомий Зеленський своєю залежністю від опіки олігарха Ігоря Коломойського, мовиться у статті. Це і трансляції на телеканалі Коломойського «1+1» шоу Зеленського і його нинішньої кампанії, і те, що чільним радником Зеленського є особистий юрист Коломойського Андрій Богдан, і 13 поїздок Зеленського за останні два роки, часто в супроводі Богдана, до Женеви і Тель-Авіва, коли там жив у вигнанні Коломойський. У статті зазначено, що і Зеленський, і Коломойський заперечують, що мають будь-які зв’язки поза своїми контактами у зв’язку з телепередачами.

Мотиви підтримки Зеленського Коломойським навряд чи відповідають заявленим цілям кандидата, звертає увагу автор. Коломойський не зацікавлений очистити українську політику чи дати владу народові, він не хоче зламати олігархічну систему в Україні, бо сам є її частиною, і хотів би домінувати в цій системі на свою персональну користь, мовиться у статті.

І Зеленський може – теоретично – стати засобом досягнення цих цілей. Він не має цілісної програми, самі лише популістські гасла і бажання вирішувати все через референдуми. Якщо ж він захоче втілити на посаді свої власні ідеї, йому забракне ресурсів, необхідних для того, щоб стати справді незалежним президентом.

Як мовиться у статті, він не має політичної інфраструктури і може залежати від Коломойського, щоб отримати позитивне висвітлення в засобах інформації. Він не має власної парламентської партії і може потребувати Коломойського й інших, щоб отримати голоси дружніх до них депутатів для того, щоб ухвалювати закони і схвалювати бюджет.

Але Зеленський усе одно може врешті стати президентом. Адже українські виборці мають багато підстав для невдоволення і розчарування. Хоча президента Петра Порошенка можна високо оцінити за стабілізацію економіки, що була на межі колапсу, і здійснення частини таких необхідних реформ, сподівання Майдану 2014 року не здійснилися повністю. Темпи змін надто повільні, корупція залишається величезною проблемою. І привабливість кандидата, який закликав розірвати з минулим, була незаперечна.

На думку автора, проблема в тому, що є великий ризик: президентство Зеленського замість того, щоб розблокувати реформи, може врешті розвернути назад і той обмежений поступ, що вже досягнений.

Він досяг успіху, виступивши проти системи. Насправді ж сили, що згуртувалися навколо Зеленського, становлять одні з найгірших елементів цієї системи. Порошенко ж, за всіх його провалів, забезпечив стабільне лідерство і поступові реформи. «Порошенко переміг на виборах п’ять років тому через те, що, як сказав мені тоді з ентузіазмом один український приятель, він був найкращим вибором із тих, хто був, – пише британський аналітик. – Можливо, багато українців не хотіли б цього чути, але, мабуть, це й зараз саме так».

«Москва з ентузіазмом спостерігає за спектаклем українських президентських виборів», – пише французький щоденник Le Monde. Адже, на відміну від російських виборів, що зрежисовані Кремлем і в яких немає ніякої невизначеності, протистояння другого туру українських виборів інтригує, пише кореспондент видання Ніколя Рюїссо.

Росіяни, сумніваючись у результаті, але захоплюючись, палко відгукуються про вибори в Україні. І після першого туру, в якому комік Володимир Зеленський значно випередив чинного президента Петра Порошенка, московська преса «єдиним фронтом» змальовує ситуацію напередодні другого туру, мовиться у статті.

На російському телебаченні ток-шоу аж палають, подаючи дуель кандидатів в Україні як цирк із сумнівною легітимністю і як новий приклад хаосу, що, за їхніми твердженнями, запанував в українських сусідів, відколи вони наважилися усунути свого проросійського президента Віктора Януковича в лютому 2014 року, пише автор.

«Порошенко не може виграти без фальсифікацій», – попереджають відразу три газети, наближені до російської влади, «Ізвестія», «Нєзавісімая газета» і «Россійская газета». Вони висловлюють підозру – але не подають ніяких доказів, – що президент залучить «важку артилерію» і вдасться до «найбрудніших методів».

На телебаченні, яке переважно контрольоване Кремлем, розігрують дуже палкі псевдодебати, які дискредитують українські вибори, що їх російські депутати наперед назвали нелегітимними, а націоналіст Володимир Жириновський навіть закликав не визнавати їхніх результатів, пише французький журналіст.

Іще один сигнал, який поширюють на телебаченні, – що остаточний результат виборів усе одно визначать американці. Інші російські коментатори твердять, що самого поняття незалежної України не існує, а будь-яку протилежну думку пов’язують із нацизмом, пише газета.

На думку неназваного європейського дипломата в Москві, якого цитує кореспондент, хоча Кремль мало або й нічого не говорить про українські вибори, він диригує цим «інформаційним шумом», щоб донести свій сигнал – що, як каже інший європейський дипломат, спрямований проти Порошенка: «Вони абсолютно хочуть його поразки, …щоб показати світові, що всі революції, всі антиросійські позиції ведуть до поразки, а Путін залишається завжди».

Автор нагадує, що в Москві в Зеленському бачать більшу відкритість до діалогу, ніж у Порошенка, чи готовність загальмувати політику «українізації» публічного простору, яку веде чинний президент.

Також у статті наведено думки російських політологів про українські вибори.

Зокрема, Андрій Кортунов, гендиректор прокремлівської Російської ради міжнародних справ, каже, що Кремль не може просунутися вперед у відносинах із Порошенком, із яким він має стільки конфліктів на всіх фронтах, а нова політична динаміка може початися, якщо «з відходом Порошенка зруйнується його система в Києві і буде перегорнута сторінка конфронтації».

А Федір Лук’янов, головний редактор журналу «Росія у глобальній політиці», наближеного до Кремля, і член керівництва Російської ради міжнародних справ, вважає, що бачити Порошенка у скруті є джерелом задоволення для російської влади. «Але якщо переможе Зеленський, то, кажуть, ним буде маніпулювати українська олігархія. Все буде залежати від парламентських виборів цієї осені. А тим часом Москва ні на що особливе не сподівається», – каже він. І вдовольняється тим, що отримує задоволення від спектаклю, додає автор статті.