(Рубрика «Точка зору»)
Президентські вибори 2019 року в Україні увійдуть до її історії, як прогнозована несподіваність. Адже, як би там не було, Петро Порошенко усі п’ять років свого президенства готував країну саме до такого результату. Професійний дипломат Порошенко показав себе блискучим стратегом на міжнародній арені. Чому підтвердженням є безвізовий режим із Європейським союзом і довгоочікуваний томос для Православної церкви України. Але його, як політика, не дуже хвилювало те, що після знецінення втричі гривні і диспропорційного зміщення цін на товари першої необхідності, велика частина українських громадян опинилася нижче від межі бідності.
Якщо говорити про історичний вимір президентської діяльності, то тут він все робив майже правильно.
Проте пересічні громадяни України живуть у теперішньому часі, і поставивши їх на грань виживання, Порошенко відвернув від себе багатьох потенційних прихильників.
Про дуже «специфічну» кадрову політику діючого президента й годі говорити.
Хоча усе те, що він вважав тут нормальним і прийнятним, думаючи, що все спишеться на екстремальні умови гібридної війни Росії з Україною, вилилося на виборах критичним «недорахуванням» голосів.
Не можна винести наслідки виборів президента за рамки війни України з Росією
Втім, попри те, що напружена боротьба за президентську посаду показала світу, що в Україні можливі чесні і незаангажовані вибори, це, мабуть, один із позитивів цього політичного дійства.
Оскільки в жодному разі не можна винести наслідки виборів президента за рамки протистояння України з Росією.
У Кремлі вважають ці вибори відправною точкою для вироблення політики щодо України.
Тому варто розглянути всі варіанти можливої поведінки Москви.
Якщо перемогу отримає Петро Порошенко
Якщо після другого туру президентом України знову стане Петро Порошенко, то це не знімає загрози ескалації військових дій на Донбаському фронті.
Але Порошенко перебуває на посту верховного головнокомандувача ЗСУ вже п’ять років. Тут він має беззаперечний досвід і можливості оперативно зв’язуватись з провідними світовими політиками у разі нарощення військової конфронтації, чи російського вторгнення на нових напрямках.
Також Петру Порошенку вдалося встановити довірливі взаємини зі значною частиною американського політикуму, керівництвом Європейського союзу та західно- і східноєвропейським політичним істеблішментом.
Що, в разі нарощення військової агресії Кремлем, дозволить отримати летальну зброю для української армії. А, можливо, й обмежену військову допомогу.
Адже, попри усі недоліки правління Порошенка, він показав, що в критичні для своєї країни моменти він вміє домовлятися з союзниками України.
А в разі потреби, йти на компроміси, для того, щоб забезпечити обороноздатність і стійкість держави, за яку несе безпосередню відповідальність.
Не просто спрогнозувати, на що може наважитися Путін, якщо Петро Порошенко залишиться президентом на другий термін.
Але не можна виключати того, що він спробує організувати нові гарячі точки по периметру російсько-українського кордону.
І саме там, де це найменш очікувано. Наприклад, в Чернігівській області.
Офіційним приводом для цього може стати твердження Москви, що з боку України «екстремісти» почали обстрілювати російську територію.
Тому, мовляв, у Кремлі не можуть заплющувати очі на протиправні дії з боку українських «терористів», і просто таки змушені дати на це відповідь.
Так само, цього не можна виключати на кордоні Росії з Сумською або Харківською областю.
Очевидно, що у Порошенка розуміють загрозу ескалації військових дій на цих вразливих напрямках кордону і, в разі, виникнення небезпеки вторгнення, готові перекинути туди наявні резервні сили.
Тому можна зробити висновок: повторене президенство Петра Порошенка, звичайно, несе ризики нового військового вторгнення з боку Росії.
Проте набутий ним досвід на посту президента і діюча управлінська структура дає Україні шанс відбити російську агресію та дочекатися допомоги з боку союзників.
Якщо перемогу отримає Володимир Зеленський
В разі, якщо перемогу отримає Володимир Зеленський, то спочатку Кремль спробує з ним домовлятися.
Враховуючи той факт, що той неодноразово заявляв, що прагне припинити війну з Росією.
Але тут Зеленський мав би усвідомлювати те, що усі п’ять років війни Росія була готова домовлятися тільки виключно на своїх умовах.
Це може висловлюватися дещо іншими словами, але зміст цих російських вимог постійно залишається один: федералізація України, надання російській мові статусу офіційної мови, визнання автономії Донбасу і децентралізація за московськими лекалами.
Що у підсумку означатиме не що інше, як початок демонтажу України, як незалежної держави.
Якщо Володимир Зеленський поведеться на обговорення усіх цих вимог Кремля, то це здатне стати початком кінця його політичної кар’єри. Яка так і не встигне розпочатися.
Оскільки на сьогодні в Україні налічуються кілька сотень тисяч фронтовиків, які пройшли неймовірні випробування в окопах війни з Росією.
І які ніколи не погодяться на будь-який варіант капітуляції перед ворогом України.
Якщо ж Зеленський не піде на вимоги Путіна, то і тут на Україну може чекати нарощення військової конфронтації з боку Росії.
Адже в Кремлі давно прорахували всі мінуси Володимира Зеленського, як «зеленого управлінця».
Й тому робитимуть усе можливе, щоб поставити Україну на коліна до того, як він утвердиться як президент, котрий не тільки ухвалює рішення, а й готовий нести за них усю відповідальність.
Порошенко має шанс дати реальні гарантії українцям
Якщо ж говорити про найбільший позитив виборчої кампанії в Україні, то він полягає в тому, що під час цих виборів зняте табу на критику Петра Порошенка.
І в разі його перемоги, він вже не перебуватиме в тій комфортній для себе «зоні позакритики», яка стала наслідком війни з Росією.
Наразі у Порошенка залишається трохи більше від двох тижнів, щоб довести українському народу, що, в разі його нового обрання, Україна побачить зовсім іншого нового президента.
Він мав би дати реальні гарантії українцям.
Перше: що він зрозумів проблеми пересічних українців, котрі змушені не жити, а виживати в умовах постійно падаючого рівня життя.
Друге: нарешті відбудеться не імітаційна, а справжня судова реформа та будуть реформовані правоохоронні органи.
Третє: почнеться демонтаж олігархічної матриці, яка виявилася для українців не менш жорстокою, ніж репресивне панування комуністів, яке забрало життя мільйонів українців.
Четверте: українці отримають свободу дій. Що дасть можливість безперешкодно розвиватися малому і середньому бізнесу і стрімко збільшить надходження до державного бюджету.
П’яте: пенсіонери будуть отримувати пенсію, котра не може бути меншою прожиткового рівня.
Шосте: олігархи мають втратити свою монополію контролю над головними промисловими галузями і стануть просто багатими підприємцями.
Сьоме: усі винні у розстрілі героїв Майдану в 2014 році мають бути невідворотно покарані.
Таким чином, до 21 квітня в Петра Порошенка є шанс підписати суспільний договір з українським народом.
І тільки від нього залежить, чи зможе він цим шансом скористатися…
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
