(Рубрика «Точка зору»)
Не хочеться одягати на себе тогу пророка, але не так давно в одній зі статей про вибори на сайті Радіо Свобода я писав, що в Україні зараз існує чималий попит на нові обличчя в політиці. І хоча ще продовжують рахувати голоси, які були віддані під час першого туру президентських виборів, уже попередні результати свідчать: ця теза небезпідставна.
Особисто в мене не було сумнівів, що лідером перегонів (принаймні в першому турі цих виборів) стане Володимир Зеленський. Хтось тріумфує з цього приводу, хтось сприймає це майже як трагедію. Хоча це, радше, нагадує трагікомедію.
Але цікаво ще й таке: просто вражаючий результат продемонстрував Ігор Смешко – ще одне нове обличчя. І це при тому, що він «засвітився» порівняно недавно й не мав серйозної медійної «розкрутки».
Чому і хто голосував за Зеленського?
Схоже, Зеленського давно готували до президентських перегонів. І робили це фахово. Він постійно «світився» в передачах на каналі «1+1». Це й «95-й квартал», і «Розсміши коміка». Йому створили імідж «веселого й життєрадісного пацана», який користувався популярністю серед молоді. А ще був фільм «Слуга народу»… Останній явно готував Зеленського до нової ролі – ролі провідного політика.
Ці іміджеві напрацювання максимально використовувалися під час передвиборчої кампанії. На каналі «1+1» демонструвався й «Слуга народу», й з’явилися передачі, в яких розповідалося про Зеленського, про «95-й квартал». Це ніби й не була політична реклама. Але насправді вона працювала краще, ніж рекламні телеролики.
Левова частина виборців Зеленського – молодь. Молодь, яка виросла на передачах «95-й квартал» і «Розсміши коміка». Для такої молоді Зеленський – це «круто» й «прикольно». І хоча деякі популярні митці, наприклад Святослав Вакарчук, закликали голосувати «не по приколу», молоді люди не особливо на них звертали увагу.
Хоча не лише молодь голосувала за Зеленського. Голосували й старші люди – особливо ті, які «прикипіли» до телевізора, зокрема до популярних «Плюсів». Цей телеканал наочно продемонстрував, як можна «робити» велику українську політику.
Голосування за Зеленського – це не лише голосування за нове обличчя. Це також вияв протестних настроїв. Молоді та й старші люди, віддаючи голоси за нього, голосували проти «старих» політиків, які їм уже добряче надокучати і від яких вони не чекають чогось хорошого. Можна це сприймати і як голосування «проти всіх».
Зрештою, це голосування не «розумом», а «серцем». І хоча напередодні виборів з’явилися плакати із закликом «Думай!», сумнівно, що вони дуже допомогли. Народ у нас такий – «сердечний».
Виборці Зеленського не задумувалися над тим, що у випадку перемоги їхнього кумира в країні може настати політична нестабільність, яка дасть про себе знати і в сфері економічній. Принаймні гарантований конфлікт президентської й парламентської влад. А це не обіцяє нічого доброго. Зате цим виборцям хочеться змін. Правда, сумнівно, що в них є чітке уявлення, як то має змінюватися країна.
Цілком можливо, що перемога Зеленського на президентських виборах стане для нього і для тих людей, які за ним стоять, пірровою перемогою.
Неочікуваний Смешко
Та все ж виявляється, що серед протестного електорату є немала (!) частина людей, які голосують не «серцем», а «розумом». Ці люди часто голосували за Смешка. Під час передвиборчої кампанії він виступив із низкою інтерв’ю, де показав себе не лише як інтелектуала, але і як людину, що володіє чималою інформацією і здатна її використовувати (сподіваємося, на користь виборців).
Ресурси Смешка під час передвиборчої кампанії були досить обмежені. Принаймні він і близько не мав тієї медійної підтримки, як Зеленський і деякі кандидати. Не було в нього й численних пропагандистів, що розповсюджували агітаційні матеріали. Соціологи не зараховували його до «рейтингових кандидатів». Напевно, були такі виборці, які ладні були голосувати за Смешка, але не зробили цього, вважаючи його «непрохідним».
Однак, попри це, Смешко набрав близько 6 відсотків голосів. Це немало. І це є свідченням того, що в Україні є виборці, котрі ладні голосувати не за «прикольного кандидата в президенти», а за інтелектуала й конструктивного діяча.
Чи зуміє Смешко і його команда конвертувати свій успіх у політичний капітал? Якщо зараз вони почнуть грамотну підготовку до наступних парламентських виборів, залучивши для цього належні ресурси, то можуть отримати непоганий результат. І не виключено, що ця сила стане серйозним гравцем на політичному полі України.
А поки що нас чекає другий тур президентських виборів. Чекає багато чого цікавого і… складного. Схоже, Україна опинилася не просто перед вибором, а й викликом. І хотілося, щоб вона зуміла належно відповісти на цей виклик.
Петро Кралюк – проректор Острозької академії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
