Достеменно не відомо, чи є життя після смерті. Але судова практика в підприємств, які лишилися на окупованій території Донбасу, існує, і різноманітна. Велику частку процесів становлять спроби кредиторів повернути гроші, позичені фірмам перед війною. У деяких випадках – успішні, але переважно – не надто.
На повноту стаття не претендує – досліджувалися судові справи переважно великих підприємств, які продовжують працювати в Луганську. Але навіть такий погляд дозволяє уявити загальну картину.
Як «А.В.К.» втратила луганську фабрику в суді
Мабуть, найбільший борг мала луганська кондитерська фабрика «А.В.К.». У грудні 2013 року ПрАТ «АВК» отримало від «Райффайзен Банк Аваль» кредит у півтора десятка мільйонів доларів. На забезпечення боргу були укладені договори іпотеки і застави між банком і Публічним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика А.В.К. м. Луганськ».
Заставою стала уся луганська фабрика – від цукеркового цеху, складів сировини і спиртосховища до паркану і автонавантажувачів. У разі неповернення грошей банк отримував право виставити усе це майно фабрики на продаж.
Не отримавши грошей, банк звернувся до суду. Станом на вересень 2015 року заборгованість ПрАТ «АВК» (третя особа) за кредитом і процентами, як зазначалося в позові, становила 15 410 417,50 доларів США.
Процес був складним, представники відповідача билися як леви, вказуючи на масу обставин, які, на їхню думку, мали запобігти стягненню. Наприклад, вони просили суд призначити будівельно-оціночну товарознавчу і транспортно-товарознавчу експертизи заставного майна, яке розташоване в окупованому Луганську, доручивши їх Київському НДІ судових експертиз.
Врешті в липні 2016 року Господарський суд Луганської області задовольнив позовні вимоги повністю. Апеляційна інстанція відмовила «АВК». Отже, «Райффайзен Банк Аваль» отримав право продати кондитерську фабрику в Луганську – хоч цілком, хоч вроздріб. Та поки що це неможливо.
Тим часом кондитерська фабрика в Луганську продовжує працювати, змінивши назву з «А.В.К.» на ТОВ «Лаконд-Л». В компанії «АВК» заперечують причетність до господарчої діяльності на непідконтрольній урядові території.
Гороховські мільйони
Понад 15 мільйонів гривень не можуть отримати два банки від двох споріднених компаній – Луганського заводу трубопровідної арматури «Маршал» і Дочірнього підприємства «Арматура». Останнє, згідно з даними аналітичної системи YouControl, є одним із засновників ТОВ «ЛЗТА «Маршал», а власне ДП «Арматура» було засноване «Міжнародною арматурною компанією», якою, в свою чергу, володіє Сергій Горохов, співзасновник «Маршала».
Горохов – колишній народний депутат від Партії регіонів, він зараз очолює луганську філію ЗАТ «Внєшторгсервіс», якому в «зовнішнє управління» окупаційна адміністрація передала «віджаті» вугільні підприємства «ДТЕК Свердловантрацит», «ДТЕК Ровенькиантрацит» і «Краснодонвугілля».
У січні 2016 року Господарчий суд Луганської області задовольнив позов до ДП «Арматура» з боку Державного ощадного банку України. Прострочений борг по кредиту становить 2,5 мільйони, а з відсотками та інфляційними нарахуваннями сума позову склала 4,08 мільйона гривень.
Раніше, у квітні 2015 року, Дніпровський районний суд Києва видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Третейського суду при Асоціації українських банків за заявою ПАТ «Креді Агріколь банк». Йому ДП «Арматура» й ТОВ «ЛЗТА «Маршал» заборгували понад 29 мільйонів 513 тисяч російських рублів (стягнення призначене у національній валюті – 11,525 мільйона гривень).
Грошей банки досі не отримали. Тим часом «Маршал» намагався врятувати своє майно на підконтрольній урядові території попри подвійний арешт і заборону відчуження в рамках виконавчого провадження.
Два нежитлові приміщення в містах Сєвєродонецьку і Рубіжному «ЛЗТА «Маршал» передав спорідненій фірмі – ТОВ «Спецохоронсистема». Вона належала нині покійному співзасновникові «Маршала» Миколі Зеленцю, а керівником «Спецохоронсистеми» є його рідний брат, Володимир Зеленець.
За позовом «Креді Агріколь банк» Луганський окружний адміністративний суд визнав протиправним і скасував рішення реєстратора про передачу нерухомості.
Хитрі та чесні
Деякі підприємства, які хочуть працювати на підконтрольній урядові території і не бажають сплачувати борги, чинять так, як луганське ТОВ «СП «Колумб».
Виробник геральдичної та сувенірної продукції заборгував Державному експортно-імпортному банкові України за кредитом 2,721 мільйона гривень. Господарський суд Луганської області задовольнив вимоги банку і постановив стягнути з «СП «Колумб» 4,4 мільйона гривень (разом з відсотками та інфляційними нарахуваннями).
Боржник довго домагався скасування рішення й відстрочки до закінчення АТО. Йому відмовили в апеляційній і касаційній інстанціях. Потім був зустрічний позов до «Укрексімбанку» з тими самими вимогами й посиланнями на обставини непереборної сили. Суди усіх інстанцій відмовили, вказавши, що «СП «Колумб» веде активну господарчу діяльність, зокрема, у 2015 році укладало контракти на мільйони гривень.
Тепер замість цього СП ту саму продукцію на тому самому сайті пропонує зареєстроване в Києві ТОВ «СР «Колумб», яке формально жодним чином не пов’язане з луганським «Колумбом».
Утім, існують й інші приклади. Так, Донецький апеляційний господарчий суд зобов’язав споріднені підприємства «Луганськмлин» і «Луганськ-Нива» виплатити кредиторові, «Укрексімбанку», понад 35 мільйонів 124 тисячі гривень і 494 тисячі євро. І, судячи з даних аналітичної системи YouControl, це виконавче провадження завершене. Тобто гроші банк отримав.
