У Молдові 24 лютого відбулися парламентські вибори. Жодній з партій не вдалося отримати вирішальної більшості голосів. Тому наступний необхідний крок – формування коаліції. Якщо цього не станеться – державу очікуватимуть перевибори. Все це – в умовах політичного протистояння між прозахідними та прокремлівськими політичними силами.
Попередні результати
- 35 місць у парламенті з загалом 101 може отримати Партія соціалістів, яку раніше очолював чинний президент Молдови Ігор Додон;
- 30 – владна нині Демократична партія Молдови (олігарха Володимира Плахотнюка);
- 26 – проєвропейська коаліція ACUM («Зараз») на чолі з колишнім міністром освіти Майєю Санду і лідером протестів Андреєм Нестасе;
- 7 – популістська партія «Шор» підприємця і політика Ілана Шора;
- 3 місця – незалежні кандидати.
Але це не кінець
- Тим не менш, жодна з політичних сил не отримує вирішальної більшості голосів;
- Якщо новий парламент не сформує владну коаліцію протягом 45 днів після оголошення результатів, президент повинен розпустити його і оголосити нові вибори.
Нова система
- Вибори 24 лютого відбувалися за новою виборчою системою: 50 депутатів обирали за партійними списками і 51 – в одномандатних округах.
- Раніше ж вибори відбувалися тільки за партійними списками.
Комуністи не пройшли до парламенту
- Партія комуністів, яка була присутня в парламенті з 1998-го, не потрапила в законодавчий орган. На чолі з Володимиром Вороніним комуністи набрали лише 3,7%.
- Також не пройшла проєвропейська Ліберальна партія.
Голова комітету у закордонних справах Верховної Ради України Ганна Гопко під час виборів у Молдові:
Чого чекати?
- Результати парламентських виборів у Молдові призвели до ситуації, яка ризикує створити в країні тривалий період нестабільності і призвести до можливих нових виборів, якщо «не буде досягнута формула уряду» – так коментує ситуацію політичний аналітик Владімір Сокор із Фонду Джеймстауна в коментарі для Молдовської служби Радіо Свобода.
Коаліція: хто є хто?
- Президент Молдови Ігор Додон – фактичний лідер соціалістів. Він називає себе «промолдовським, а не проросійським політиком», проте вважається дружнім до Кремля;
- Влад Плахотнюк – шукає підтримки у Вашингтоні. Він, як вважають, фактично контролює ключові державні інституції, генеральну прокуратуру, суди, фінансові потоки і ЗМІ, мовилося в статті аналітика Балажа Ярабіка та експерта-міжнародника Леоніда Лютри з Центру «Нова Європа» на сайті Європейського центру Карнеґі;
- Проєвропейський альянс «Зараз» не зацікавлений приєднуватись до коаліції з Плахотнюком після років його нападок на опозицію, а відносини між Плахотнюком і Додоном у найкращому разі можна назвати вимушеною співпрацею з певною обопільною вигодою, кажуть автори.
- «Партія Плахотнюка є антитезою цінностей виборчого блоку ACUM («Зараз»). Коаліція між ними була б абсолютно неприродною: ті, хто закликає блок ACUM до такої коаліції, і я думаю, перш за все, про уряд у Бухаресті, …практично закликають до політичного самогубства. І в цій гіпотезі виборчий блок ACUM залишив би власних виборців. Сама мета існування виборчого блоку ACUM – принести повну зміну, радикальну зміну, подолати нинішню катастрофу. Коаліція з катастрофою залучить до катастрофи й тих, хто вступає в такий альянс. …Імператив сьогоднішнього моменту полягає в тому, щоб зміцнити блок ACUM», – коментує Владімір Сокор.
- Брюссель перемозі соціалістів Додона навряд чи радітиме, хоча й Додон навряд чи здійснить значну переорієнтацію Молдови на Росію, як дехто припускає. Додон нині публічно говорить те, про що раніше говорили пошепки в Брюсселі, – що він поважатиме Угоду про асоціацію з ЄС, мовилося у статті Фонду Джеймстауна.
Що кажуть міжнародні спостерігачі
- Міжнародні спостерігачі з ОБСЄ у попередніх висновках вказали, що вибори були конкурентними і основних прав на них дотримувалися, але кампанія була затьмарена «сильними ознаками купівлі голосів» і зловживаннями щодо державних ресурсів.
- «Це була активна, різка і поляризована кампанія на загалом добре організованих виборах», – сказав Ґіорґі Церетелі, лідер короткострокової місії спостерігачів ОБСЄ.
- Але Клод Керн, голова делегації ПАРЄ, сказав, що нова виборча система підтвердила «відсутність ефективних механізмів для запобігання неправомірного впливу заможних бізнесменів, у поєднанні з поганою системою нагляду за фінансуванням партій та кандидатів і неадекватними санкціями».
- Моніторингова група Міжпарламентської асамблеї СНД підсумувала, що «на більшості охоплених моніторингом виборчих дільниць процес голосування був організований на досить високому рівні».
- «Разом із тим членами моніторингової групи МПА СНД було виявлено і зафіксовано низку порушень і технічних недоліків процесу голосування, які, тим не менш, не вчинили істотного впливу на результати виборів», – мовиться на сайті установи.
Звинувачення у шахрайстві
- ЦВК Молдови заявила, що голосування пройшло без серйозних інцидентів, але як прозахідні, так і просхідні політичні сили звинуватили демократів у масовому шахрайстві;
- Прем’єр-міністр Павел Філіп і спікер парламенту Адріан Канду, зі свого боку, похвалили «прозорість» виборів, їхній «вільний і демократичний характер».
- Лідер блоку ACUM Майя Санду водночас заявила, що вибори не були ні чесними, ні вільними. Ба більше, вона вважає їх найменш демократичними в історії Молдови.
- Санду зазначила, що протягом дня були численні факти підвезення жителів Придністров’я на правий берег Дністра для участі в голосуванні за гроші.
Роль Росії
- Спікер парламенту Молдови Андріан Канду, проголосувавши 24 лютого, звинуватив Росію у спробах вплинути на результат голосування.
- Він нагадав, що за два дні до виборів в МВС Росії заявили про кримінальну справу проти Плахотнюка. Крім того, низка домовленостей, яких Росія досягла з президентом Молдови Ігорем Додоном напередодні виборів – наприклад, про скасування мит на поставки сільгосппродукції, – за словами спікера, теж мали політичний характер.
- Владімір Сокор із Фонду Джеймстауна загалом оцінює мету Росії як обмежену. Вона полягає у підтримці нестабільності в Молдові і закріпленні Молдови у постійній «сірій зоні», в постійній історичній стагнації.
- «Інша мета Росії пов’язана з середньостроковою перспективою, а саме – створення політичної псевдорозв’язки придністровського конфлікту, що стане моделлю для вирішення в Україні, а саме через відомий рецепт – федералізацію, що називається сьогодні «особливий статус», і постійну нейтралізацію держави – це той рецепт, який Росія хоче відчути в Республіці Молдова, а потім використовувати як прецедент проти України».
Явка на виборах склала 49,21% – проголосували понад 1 мільйон 452 тисячі виборців із 3,2 мільйона, включених у списки. За перебігом голосування стежили понад 4 тисячі спостерігачів, 776 міжнародних. Жінки виявилися більш активними виборцями, ніж чоловіки (53% на 47%). Вік найбільш активних виборців – 56–70 років, а явка молоді віком від 18 до 25 років була низькою – лише 8,5%.
