Той, хто програє вибори, ймовірно не визнає результат і на українців можуть очікувати нові потрясіння. Про це, а також про останні виборчі тенденції в газеті «День» розповідає керівник департаменту виборчих технологій Агентства моделювання ситуацій Валерій Гончарук. Він зазначає, що частина кандидатів – технічні, які мають відібрати голоси у лідерів. Це ще робиться і для того, щоб завести побільше контрольованих членів виборчих комісій. Тоді через «свого» голову, заступника чи секретаря і взагалі членів комісії можна зірвати невигідний для себе результат. З організаційної точки зору також ситуація буде нелегкою. Адже коли кожен із 44 кандидатів дасть свого члена комісії, плюс українські і міжнародні спостерігачі, то навіть фізично розмістити всіх цих людей буде складно. На попередніх виборах було певне обмеження кількості членів виборчих комісій, коли їх визначали шляхом жеребкування. І те, що відмовилися від формування виборчих комісій шляхом представників партій, які представлені у Верховній Раді, плюс жеребкування, це велика помилка, вважає експерт. Це ускладнює процес і можуть бути зірвані вибори на певних виборчих дільницях.
«На Донбасі загострилися обстріли» – у статті під таким заголовком «Газета по-українськи» пише, що ескалація конфлікту на Донбасі триватиме, оскільки може використовуватися Росією з метою вплинути на українські вибори. Обстріли використовують як «гібридний» елемент тиску на ситуацію в Україні, вважає експерт центру «Інформаційний опір» Костянтин Машовець. Він переконує, що активні дії бойовиків можуть бути також реакцією на застосування українськими військами з початку лютого керованих ракетних комплексів. За останні 10 днів відбулися кілька ефективних операцій, пов’язаних зі знищенням ворожої військової техніки. Тому це – відповідна реакція військових з окупаційних сил. Вони починають використовувати весь наявний арсенал, щоб вразити ЗСУ. Адже застосування високоточної зброї зводить нанівець наявність бронетехніки на першій лінії оборони сил противника.
Яким має бути парламентський контроль за спеціальними службами, аналізують в газеті «День» військові експерти Валентин Бадрак і Петро Гаращук. Вони зазначають, що з одного боку, Україна послідовно впроваджує систему цінностей демократичного світу та чітко заявляє про долучення до його системи координат. З іншого – Україна де-факто здійснює опір, в тому числі із застосуванням сили, ворожій Росії, що взяла курс на знищення держави. При цьому Росія ще задовго до початку війни проти України створила на її території свої потужні агентурні мережі та постійно активно підживлює будь-які промосковські настрої в усіх прошарках суспільства – від дрібного бізнесу до впливових кіл політиків. За таких умов ризики проникнення представників цих мереж до таємної інформації є досить високими та створюють реальну загрозу результативності та й власне життєдіяльності українських спецслужб. Тому потрібен баланс між різними гілками влади – не тільки для уникнення непрофесійної роботи або зловживань у роботі спецслужб, але й унеможливлення обслуговування спецслужбами та правоохоронними органами України окремих політичних сил. Докладніше йдеться в статті «Нагляд чи управління?»
Революція гідності переінакшила імперські плани росіян щодо України, – стверджує в «Газеті по-українськи» політичний експерт Євген Магда. Вони планували окупувати Крим 2015 року під час президентських виборів в Україні. Це мали бути вибори холодного протистояння між проросійським електоратом і проєвропейським. Потім повинна була б виникнути якась іскорка в Криму, яка і спричинила б «добровільне входження» півострова в склад Росії. Політолог вважає, що ще в 2012–2013 роках російська влада на тлі падіння своєї економіки від здешевлення нафти відчувала гостру потребу в перемогах, які підбадьорили б виборців Путіна. Після розстрілу Небесної сотні вирішили застосувати свій план. Атаку Росії на Україну спровокувала перемога української демократії, – переконаний експерт газети. – Росіяни могли не нападати. А створити дипломатичну групу з врегулювання ситуації в Україні, через півроку отримали б таку підтримку Росії, як була в 2010-2012 роках. Забезпечили б собі перемогу на виборах якогось проросійського кандидата. Але через неадекватність і гарячковість Путіна пішли на окупацію, якою викликали ще більший патріотизм в Україні.