Минають п’яті роковини трагічних подій Революції гідності – подій, що залишили глибокий слід в українській історії. Після втечі колишнього президента Віктора Януковича Україна обрала проєвропейський вектор розвитку і задекларувала своє прагнення до демократії. Щоб вшанувати пам’ять героїв, полеглих тієї зими на Майдані, український уряд ініціював створення меморіалу і музею Героїв Небесної сотні. Тендер на його будівництво оголосили ще минулого року – і вже навіть обрали переможця. «Схеми» з’ясували, яким буде цей меморіал і хто саме будуватиме його за півтори сотні бюджетних мільйонів.
У лютому 2018-го на архітектурному конкурсі, де обирали найкращий проект меморіалу Героїв Небесної сотні, серед майже семи десятків конкурсних заявок із 12 країн світу міжнародне журі відзначило проект нідерландсько-українського архітектурного бюро MI-studio – архітекторів Ірини Волинець і Марії Процик.
За задумом, Меморіал зберігатиме пам’ять українців про боротьбу за свободу, за гідність, за права людини, за демократію в новітній історії держави – тобто, як мінімум, під час Революції на граніті, Помаранчевої революції і Революції гідності.
Але це – не єдина його місія, відзначає співавторка проекту меморіалу Героїв Небесної сотні Ірина Волинець.
«Основна функція меморіалізації – це вшанування пам’яті. Але є також і рекреаційна – це створення парку, паркової алеї в центрі Києва», – зауважує вона.
Відповідно до проекту, меморіальний комплекс складатиметься з двох частин. Із боку майдану Незалежності і Хрещатика буде меморіальна стела, яка аркою врізатиметься в пагорб. Вона складатиметься зі 107 плит із іменами кожного з Героїв Небесної сотні – які становитимуть суцільну стіну. А міст над алеєю Героїв Небесної сотні стане умовною межею нового простору – паркової зони, яка з’явиться замість дороги. Обабіч алеї планують висадити липи.
Водночас, підкреслює директор музею Революції гідності Ігор Пошивайло, майбутній меморіал буде принципово не схожим на радянські музеї.
«Більшість радянських музеїв створювалися, щоб зберегти певні культурні історичні цінності. Але їхня основна функція була – служити певній ідеології. Наш новітній меморіальний комплекс не задуманий як обслуговування певної ідеології. Його завдання – максимально об’єктивно зафіксувати реалії, події. З різних точок зору», – розповів Пошивайло.
Шукати підрядника, який втілить цей проект у життя, почали ще восени 2018-го. А вартість будівництва меморіалу оцінили у 154 мільйони гривень – із державного бюджету. Однак перший тендер так і не відбувся – бо заявку подала лише одна компанія.
«Це була загроза для нас, бо бюджетні кошти на це виділяються на рік», – зазначив директор музею Революції гідності.
Зрештою, тендер відбувся з другої спроби – коли на нього прийшли вже чотири компанії. Найвигіднішою виявилася пропозиція компанії «Північно-український будівельний альянс», яка запропонувала виконати проект за 143 мільйони гривень – тобто найдешевше з усіх учасників.
«Схеми» вже розповідали про цю компанію раніше – вона на непрозорому тендері виграла право за 600 мільйонів гривень реконструювати Шулявську розв’язку в центрі Києва. Журналісти виявили, що ця компанія наближена до народного депутата і відомого столичного забудовника Максима Микитася, який улітку 2017 року літав приватним чартером із мером Києва Віталієм Кличком.
Але із «Альянсом» контракт так і не підписали.
«Будівельна компанія, яка запропонувала найнижчу ціну і відповідно до всіх критеріїв стала переможцем – на жаль, не врахувала важливих складових проекту, і через це вона об’єктивно була відхилена» – так пояснив директор музею Революції гідності Ігор Пошивайло.
Тож новим переможцем конкурсу стала фірма з довгою назвою «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація».
Що ж це за компанія?
Аналіз «Схем» виявив факти, які можуть свідчити: меморіал Героїв Небесної сотні зводитиме компанія, опосередковано пов’язана з фірмами родини Андрія Кравця. За попередньої влади він керував Державним управлінням справами при адміністрації президента, за що його часто називали «завгоспом Януковича».
Зв’язки з минулого
Реставраційний бізнес, який у 2018 році виборов підряд майже на 150 бюджетних мільйонів, бере початок у Гостиному дворі на Подолі – в історичному серці Києва.
За час свого існування Гостиний двір пережив чимало: в ньому спалахували пожежі, кілька разів його реконструювали і навіть намагалися перетворити на торговельно-розважальний комплекс.
І лише після Революції гідності занедбану будівлю почали доводити до ладу – через суд повернули її й землю під нею у власність держави.
Ще у 1994 році Гостиний двір і землю під ним площею в гектар, що на той час належав державі, отримала в оренду приватна структура – ПАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація».
Протягом десятків років там розміщувалася унікальна архітектурна бібліотека і Театр на Подолі.
Але із приходом Януковича до влади доля будівлі докорінно змінилась. У 2011 році Кабінет міністрів Миколи Азарова виключив Гостиний двір із переліку пам’яток архітектури. А згодом, через рік, Київрада надає «Укрреставрації» дозвіл на розробку проекту землеустрою для реконструкції будівлі під торговельно-офісний центр. Активісти забили на сполох.
Протягом 2011–2016 років керував «Укрреставрацією» Дмитро Ярич. Завдяки йому з’ясувалося, в чиїх інтересах Гостиний двір намагалися перетворити на торговельно-офісний центр.
Ярич – давній компаньйон родини Андрія Кравця. Того, що очолював Державне управління справами в часи Віктора Януковича. Після втечі екс-президента Кравець також залишив Україну – щоправда, потім повернувся.
«Державне управління справами на той момент повністю займалося обслуговуванням конкретно президента Януковича, – згадує журналіст програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» Максим Опанасенко, який вивчав діяльність Кравця. – Будь-яке його бажання виконувалося безпосередньо Державним управлінням справами і паном Кравцем».
Журналіст зауважує, що Гостиний двір – не єдиний відомий об’єкт, до відчуження якого доклався екс-голова «ДУСі». У 2014 році після втечі Віктора Януковича журналісти знаходили документи щодо будівництва «Межигір’я», і там виявили сліди і фірм, у тому числі, Марини Пелих, дружини Андрія Кравця. «Тобто людина доклала рук до відчуження і будівництва легендарного об’єкту Януковича», – підсумовує Опанасенко.
У часи, коли Кравець був народним депутатом, Ярич працював його помічником. Потім став бізнес-партнером його дружини – Марини Пелих. Спільно вони заснували компанію «Київ-Арт». Крім того, Ярич працював юристом у столичному кінотеатрі «Зоряний», який очолювала дружина Кравця і в якому проводилися з’їзди Партії регіонів.
Проте перетворенню Гостиного двору на ТРЦ усе ж вдалося запобігти – зусиллями громадських активістів. А з приходом нової влади будівлю поступово почали повертати у власність держави: через суд скасували рішення Кабміну, повернули їй статус пам’ятки архітектури і, нарешті, у лютому цього року вона остаточно перейшла у власність Фонду державного майна.
Щоправда, у вкрай занедбаному стані.
Про його погіршення активісти неодноразово повідомляли в прокуратуру. У 2013 році там відкрили кримінальне провадження за фактом незаконних будівельних робіт і руйнування культурної спадщини.
Яка ж зараз доля цієї справи?
«Схеми» звернулись із цим питанням до управління Нацполіції Подільського району Києва, яка розслідує цю історію під процесуальним керівництвом столичної прокуратури, але відповіді на момент публікації там так і не надали.
Вивчивши історію з Гостиним двором, «Схеми» звернули увагу на те, що всі компанії, які ведуть до колишнього орендаря цієї будівлі, крім схожих назв, мають дещо спільне – адресу, за якою від початку вони були зареєстровані.
Це – Контрактова площа, будинок номер 4. І це – адреса Гостиного двору. Тут прописалася «Укрреставрація», пов’язана з Андрієм Кравцем. Крім того, тут же була заснована «Україна-Реставрація» – майстерня, яка і будуватиме меморіал Героїв Небесної сотні.
Іще один зв’язок із очільником Державного управління справами за часів Януковича Кравцем – через Дмитра Ярича, вже згаданого давнього бізнес-партнера родини і його екс-помічника.
Після Революції гідності і після того, як Гостиний двір забрали в «Укрреставрації» і повернули у державну власність, Дмитро Ярич продовжив працювати у цій структурі.
Тільки тепер – як міноритарний акціонер. «Укрреставрація» є співзасновником товариства «Реставратор». А його другий співзасновник – ПрАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація».
Його директор – Василь Гайдей. І він же керує майстернею «Україна-Реставрація». Саме ту, яка і виграла право на зведення меморіалу Героїв Небесної сотні.
«Це – не перший наш об’єкт, – розповів телефоном директор компанії-підрядника Василь Гайдей журналістам. – Усі архітектурні пам’ятки по Україні наші, починаючи від Києво-Печерської лаври, Михайлівського, Софії Київської, Одеського оперного – і пішло далі. Мистецький арсенал…»
А от на питання, чи не його спеціалісти займалися реконструкцією Гостиного двору, Василь Гайдей відповідати вже не захотів: «Вибачте, інтерв’ю більше не даю, на все добре».
А що про це думає колишній чиновник часів Януковича Андрій Кравець?
«Схемам» вдалось поспілкуватись із ним коротко телефоном.
– Ви впливаєте на діяльність «Майстерні «Україна-Реставрація», яка будуватиме меморіал Героїв Небесної сотні?
– Ні, я про це нічого не знаю.
– А чи зберігаєте ви контроль над «Укрреставрацією» – тією, яка займалась Гостиним двором?
– Не треба мене навіть турбувати з цього приводу. Я не займаюсь нічим.
– А з Дмитром Яричем ви спілкуєтеся?
– Дуже дякую за інтерв’ю. Ну, ніби я все, що хотів, вам відповів. До побачення. Я не займаюсь нічим в Україні. Дякую.
Так само і колишній його помічник і нинішній міноритарний акціонер «Укрреставрації» Дмитро Ярич заперечив свій зв’язок як із будівництвом меморіалу Героїв Небесної сотні, так і з ТОВ «Майстерня «Україна-Реставрація» взагалі. А ось на питання про те, чи підтримує він зв’язок із Кравцем, однозначної відповіді він не дав.
«Я багато з ким спілкуюся у Києві. Це не означає, що я маю комусь розповідати, особливо те, чому і на які теми я спілкуюсь», – відказав Ярич журналістам.
Окремо «Схеми» звернулися до Міністерства культури України як до розпорядника державних коштів на будівництво пам’ятного меморіалу – із запитанням, що їм відомо про «Майстерню «Україна-Реставрація».
«Вперше чую. Я в ці справи не втручаюсь, є конкретно створена дирекція з будівництва, вони проводили тендери, я навіть не знаю назв», – відповів на це міністр культури України Євген Нищук.
Директор музею Революції гідності Ігор Пошивайло підкреслює: обрана компанія перемогла законно.
«Навіть якби ми керувалися моральними нормами – юридично це було б неможливо. Оскільки учасник виграв на законних підставах, він би це все оскаржував у судах, – пояснив він. – На жаль, майже всі будівельні компанії мають сумну історію».
Побудувати Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної сотні планували цьогоріч – до Дня Незалежності. Та поки важлива для багатьох українців подія може відкластися – через необхідність проведення слідчих дій. Адже і досі не завершене слідство щодо розстрілів 20 лютого 2014 року.
«Чотири роки ми як звичайні громадяни чекали якихось результатів слідства. Щось ніби відбувалося, але минулого року, коли зрушилася справа зі спорудженням меморіалу, ми дізналися, що на цьому місці на алеї Героїв Небесної сотні досі не завершені слідчі експерименти, – додає директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. – У будь-якому разі ми вважаємо, що для суспільства є однаково важливим і справедливість, тобто результати слідства, і пам’ять».
Уточнення: У сюжеті «Хто побудує меморіал Героїв Небесної Сотні?» від 21 лютого 2019 року були поширені відомості про те, що директором ПрАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство «Укрреставрація» з 2011 по 2016 роки був Дмитро Ярич. Хоча насправді Дмитро Ярич був директором цього підприємства до 11 липня 2014 року. Редакція приносить вибачення за фактологічну помилку. Водночас, це не впливає на суть розслідування.
