У новій безпековій стратегії Україна стає важливим вузлом. Як переконує в тижневику «Країна» політичний аналітик Володимир Горбач, у НАТО переосмислили загрози. І усвідомили: співпрацювати з Києвом означає – мати перевагу над Кремлем. Втрата України – погіршення стратегічної безпекової ситуації для НАТО. Та можливість для подальшої російської інтервенції на Захід. Під загрозою опиняються Польща, Балкани, Румунія, Болгарія. Міцний союз з Україною посилює позиції НАТО. Чи наважиться Альянс офіційно прийняти Київ – поки невідомо. Якщо виникне вікно можливостей, коли інтеграція буде безболісною і для України, і для НАТО, цим скористаються. Аналітик переконує, що чим більше Кремль вестиме воєн і вкладатиме гроші в гонку озброєнь, то більше страждатиме російська економіка. Внутрішня криза там неминуча. Україна зможе скористатися моментом – вступити в НАТО та ЄС, повернути Крим і Донбас», – вважає політичний аналітик.
Тижневик «Країна» коментує нещодавні проплачені мітинги в кількох українських містах на підтримку вигаданого кандидата у президенти. Експерт видання психолог Лариса Волошина зазначає, що політики купують масовку, щоб створити враження великої народної підтримки. Вона вважає, що українські партії – це імітація. Їхні лідери – глави корпорацій. Винаймають першу п’ятірку у списках, щоб створити собі реноме. А далі – місця продають. Так триватиме, поки партії не почнуть формуватися знизу. Експерт вважає, що українці сприймають політику як спосіб заробити. Вони, як дівка з багатими залицяльниками. Чекають, хто подарує обручку, хто – кольє. Це самозапроданство. Люди, які за копійки продають державу, – це небезпека, наголошує психолог. І нагадує, що Іван Франко йшов від свого села у парламент Західноукраїнської республіки чотири рази. І програв, бо місцевий багатій купував голоси. Востаннє Франко так сподобався селянам, що його продали аж за 60 кілограмів ковбаси. Зараз ціна за голос вища. Люди усвідомлюють, що роблять, і все одно торгують країною. Політик, який вдався до такого, повинен отримати чорну мітку від суспільства. Причина не в бідності, а в розбещеності. Але суспільство це толерує, виправдовує. Українська традиція складається з поваги до чесно набутого добробуту. А ця терпимість до надуманого жебрацтва має бути викорінена. Бо так можна стати замовниками злочину.
Чому агрохолдинги називають «повільними вбивцями» українських сіл та настільки це твердження виправдане? – дізнавались журналісти газети «День». Видання пише, що серед селян дедалі популярнішою стає впевненість, що потужні орендарі-чужинці шкідливі й по-хижацькому експлуатують природні ресурси, попутно знищуючи село. Селяни звинувачують агрохолдинги в тому, що ті не дбають про соціальну сферу, руйнують дороги, не забезпечують місцеве населення роботою, працюють за бригадним принципом задля власного збагачення: засіяв –зібрав – поїхав – продав – пропав. Тобто їх цікавить лише земля, а люди з їхніми дріб’язковими клопотами – це питання десяте. До того ж агрохолдинги не лише знищують українське село, а й отруюють українські ґрунти. Докладніше йдеться в статті «Спасителі чи губителі».
Кабінет міністрів затвердив план з реалізації стратегії подолання бідності на цей рік. У планах чиновників – запустити держреєстр вакансій, субсидувати появу робочих місць на підприємствах і працевлаштувати сільське населення. Утім, як переконує експерт газети «Сегодня» економіст Олександр Охріменко, – така схема навряд чи спрацює в нинішніх умовах. «Подібний підхід міг спрацювати в Україні років 50-60 тому. У такого субсидування дуже високий ризик загрузнути в корупції. Краще не заважати ринку, створивши умови, при яких і українські, і зарубіжні інвестори будуть відкривати нові, навіть найменші підприємства. Економіст вважає, що у питанні боротьби з бідністю швидше спрацює така стратегія. Заголовок статті – «По бідності вдарять допомогою і реєстром».
