Нелегальний видобуток вугілля був бідою Донбасу і до 2014 року. Тепер копанки легалізувати просто – достатньо лише платити угрупованню «ЛНР» або «ДНР». Однак за українським законодавством це все одно незаконний видобуток, адже ані ліцензій у Держгеонадрах, ані права землекористування ці підприємства не отримували.
Понад 60 підприємств отримали дозвіл на видобуток вугілля у «міністерстві палива, енергетики й вугільної промисловості ЛНР».
Останнім часом ватажок угруповання «ЛНР» Леонід Пасічник не раз казав, що розбудова малих вугільних підприємств – це просто-таки надія «економіки ЛНР».
Видобуток на «малих вугільних підприємствах» не можна порівняти з обсягом, який видають на-гора «націоналізовані» вугільні об’єднання. Тим не менш пограбування українських надр на окупованих територіях набирає обертів.
Спосіб взяти під контроль нелегалів
Копанки – це, по-перше, мільйони «тіньових» гривень повз бюджет. По-друге, нелегали не переймаються рекультивацією земель – степ спотворюють гігантські кратери й гори вийнятого ґрунту. Нарешті, поклади вугілля біля поверхні з радянських часів спеціально лишали як недоторканий запас на випадок війни, стихійного лиха тощо.
Інколи копанками називають кар’єри.
До 2014 року на Луганщині періодично розгортали боротьбу із копанками, та подолати їх не виходило. Вилучена нібито техніка знов і знов поверталася до нелегальних розробок.
Так само, як це відбувається й тепер на підконтрольній урядові території Донбасу.
У ОРЛО боротьба з незаконними копанками та гірничо-збагачувальними фабриками триває. Точніше, «поліція» змушує їхніх власників «легалізуватися» і платити данину терористичному угрупованню (хоча «легальний» з точки зору «ЛНР» видобуток – теж поза українським законом).
Наприклад, у 2017 році «МВС ЛНР» виявила нелегальну діяльність ООО «Фірма Галактика» , а в 2018 це підприємство вже є в реєстрі «Мінпалива ЛНР».
«Мінішахти» під ковпаком
Реєстр підприємств, яким угруповання «ЛНР» дозволило працювати у паливно-енергетичній сфері, затверджений постановою «ради міністрів» на початку грудня 2018. У розділі «Користування надрами» – 65 підприємств.
Серед них є великі об’єднання – «націоналізовані» вугільні підприємства, які раніше належали державі Україна (ГУП «Центруголь» – колишнє ДП «Луганськвугілля», ГУП «Донбассантрацит» – колишнє однойменне ДП) та приватним компаніям (філія №2 ЗАТ «Внешторгсервис» – це колишні «ДТЕК Свердловантрацит», «ДТЕК Ровенькиантрацит», «Краснодонвугілля»). Але переважна більшість в реєстрі – саме «малі підприємства».
В «гірничому законі ЛНР» копанки називають «артілі». Цікаво, що спочатку мінімальна кількість співробітників для «артілей» була 12 працівників. А з серпня 2018 працевлаштованими на копанках мають бути не менше 50 людей. Мовляв, власники «артілей» уникали «податків», не оформлюючи більшість працівників.
Після того інформаційного приводу засоби масової пропаганди в «республіці» копанки не згадували. Однак протягом останнього тижня малі вугільні підприємства повертаються в інформаційний простір ОРЛО.
Ватажок угруповання «ЛНР» Леонід Пасічник зараз по черзі зустрічається з керівниками окупаційних адміністрацій міст та районів ОРЛО. «Артілі» обговорювали принаймні на трьох зустрічах.
Понад 80 «артілей» на старті
Про зростання видобутку на таких «легальних» копанках звітував голова «адміністрації» Краснодонського району Сергій Козенко 11 лютого.
На території Свердловського району (декомунізована назва – Довжанський) ведуть видобуток близько 10 малих вугільних підприємств, розповів голова «адміністрації» району Андрій Сухачов 8 лютого.
Ще два тільки збираються вгризатися в землю – вони націлилися на поклади вугілля під землями сільськогосподарського призначення.
Очікуються «інвестиції на 170 мільйонів рублів» та «до 250 робочих місць».
В Антрацитівському районі наразі «законно» працюють 20 малих вугільних підприємств, повідомляє голова місцевої окупаційної адміністрації. А ще понад 80 «артілей» ніби перебувають у стані консервації й чекають на «легалізацію», яка «дозволила б створити до 2,5 тис. робочих місць».
«Буде розглянуто питання внутрішньої «республіканської» кооперації. Запуск малих вугільних підприємств дасть не тільки робочі місця, а дозволить забезпечити роботою текстильну промисловість, ремонтні заводи, що ще більш ефективно позначиться на наповненні бюджету», – пояснює ватажок «ЛНР» Пасічник.
Це пояснення не виглядає переконливим. Адже завантажити текстильників і ремонтників можна було б і замовленнями від великих вугільних підприємств – та цього не стається.
Навіщо окупаційній адміністрації копанки?
Масштаби видобутку в «артілях» неспівставні з видобутком великих вугільних об’єднань. У повідомленнях про виявлені копанки – цифри переважно від 2,5 тонн до кількох десятків тонн гірничої маси. А лише одне віджате об’єднання «Краснодонвугілля» за 2018 рік видало на-гора 2 млн тонн вугілля.
Та велика шахта – великі витрати. А видобуток вугілля у копанках або у відкритий спосіб потребує значно менших вкладень, ніж потрібно на підтримку в робочому стані справжньої шахти. Це швидкі гроші з мінімальними витратами на організацію видобутку, навіть враховуючи купівлю «ліцензії» й сплату «податків». Отже бажаючих копати вугілля «артілями» вистачає.
Якщо «малих вугільних підприємств» буде досить багато, це дасть відчутне збільшення надходжень до «держбюджету ЛНР». Відповідно, дещо знизиться навантаження на Російську Федерацію, яка досі дотує «республіки».
З огляду на це можна передбачити, що копанок в «ЛНР» буде все більше. І після повернення ОРЛО під українську юрисдикцію замість цілинних степів держава отримає місячний ландшафт та випатрані надра.