Кого бачать президентом жителі західних областей України

За кого віддадуть свої голоси жителі областей Західної України у цій президентській кампанії? Що стане визначальним у їхньому виборі – європейське майбутнє України чи соціальні обіцянки? На це запитання сьогодні не мають однозначної відповіді ані соціологи, ані політологи. Чимало галичан, за оцінками експертів, визначатиметься із кандидатурою за два-три тижні до 31 березня, коли всьоме Україна обиратиме президента. За останніми соціологічними даними Київського міжнародного інституту соціології, 41,7% виборців на Заході країни не визначились, кому віддадуть свій голос.

За кого голосувати? Це запитання можна почути на вулиці, у крамниці, на ринку, родинних забавах чи зустрівши знайомих. На численні білборди, з яких дивляться усміхнені і щасливі кандидати, люди не вельми реагують. Більшості прізвищ не знають, не кажучи про кандидатські програми. Дискусія про те, який кандидат гірший і кращий, активно перенеслась у Facebook, де вже утворились групи, які емоційно воюють між собою, не добираючи слів, хоча у повсякденному житті це добре знайомі люди, яким важливі українські цінності і європейське майбутнє України.

Студенти 3-го і 4-го курсів, які вивчають політологію в університеті імена Івана Франка у Львові, відстежують передвиборчу кампанію, від якої, кажуть, емоційно самі і їхні ровесники давно втомились, зауважують, що великий потік інформації дратує більшість людей. А ще молоді люди не бачать у великому списку кандидатів людини, не пов'язаної з олігархами, політичними інтригами, радянським минулим, за яку, не вагаючись, віддали б голос.

«Дуже часто мої друзі запитують, за кого я голосуватиму, а чому так. Приїжджаєш у рідне місто – і на кожному кроці те саме. Вже не знаєш, що відповідати. Або ж кажеш аргумент, але тебе не чують, щось знають своє суб’єктивне», – каже студентка 3-го курсу Соломія.

Наразі молоді люди, яких у розмові з Радіо Свобода взяло участь шестеро, не визначились однозначно, за кого проголосують на президентських виборах. А що вплине на їхній вибір?

«Молодь дізнається про вибори саме із соцмереж. Я дивлюсь центральні канали і бачу маніпуляцію. Дивлюсь, бо навчаюсь на політології і це цікаво аналізувати, але більшість молоді не дивиться телебачення. Вибір зробити складно, мені цікаво, як будуть поводитись кандидати в останній місяць, за три тижні до голосування визначусь, кому віддати голос», – говорить студент 4-го курсу Степан.

«В Україні люди звикли, що голосують не стільки «за», як «проти». Є певна категорія кандидатів, які мають високий антирейтинг. За таких галичани за жодних умов не проголосують. В областях Західної України люди будуть голосувати за тих, хто говорить про європейські цінності, які розмовляють українською, відстоюють українські цінності. Це для галичан важливо», – продовжує думку колеги студент-четвертокурсник Тарас.

Як голосували галичани від 1991 року

У цій президентській кампанії відсутнє протиставлення між заходом і сходом, як це було у попередні роки. Але цей фактор, за оцінками представників громадянської мережі «Опора», може бути використаний як чинник для мобілізації електорату. Виборці областей Західної України вирізняються високою явкою на дільниці. На Львівщині – зазвичай один із найвищих показників, і галичани можуть підняти рейтинг кандидата, якщо масово проголосують, кажуть в «Опорі».

«Ця кампанія нерівна, хвилеподібна. Була активна дочасна агітація, тобто ще до офіційного початку виборчого процесу. Далі у січні – помітне затишшя. І вже у лютому –активне пожвавлення виборчої кампанії. Особливість цих виборів, що вони переходять у парламентські. Хочу сподіватись, що під час вибору людей спрацюють не технології, а ідеї. Але виключати момент впливу технологій і агітації не можна. Для багатьох вибір буде полягати не за принципом «за кого», а «проти кого». Надто багато гравців ведуть кампанію, агітуючи не за себе, а критикуючи конкурентів. Не так багато виборців визначились із вибором, більшість поняття не має, за кого голосувати», – каже аналітик «Опори» Тарас Радь.

Згідно з результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, оприлюдненого 14 лютого 2019 року, в областях Західної України лідирує Петро Порошенко, а далі у рейтингу – Юлія Тимошенко і Володимир Зеленський. Однак 41,7% виборців ще не визначились, кому віддадуть свій голос. За спостереженнями «Опори», симпатики Петра Порошенка –переважно жителі великих міст, Юлії Тимошенко – сільської місцевості і районних міст. Саме на цього виборця і зосереджена агітація лідера «Батьківщини»: востаннє вона відвідала Самбір, Дрогобич, Стрий, каже Радь. Зрештою, сьогодні жоден кандидат не збере велику площу, вважає він, просто запросивши людей прийти.

«Не буде у галичан єдиного кандидата на цих виборах, як це був В’ячеслав Чорновіл, Леонід Кравчук, Леонід Кучма. Якщо говорити про вибори у минулі роки, то виборці Західної України, зокрема, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей голосували по-іншому, аніж вся Україна. Найбільш яскраво це прослідкувалось у 1991 році, тоді це було закономірно – Рух, «Просвіта», українські ідеї. Західна Україна голосувала за Чорновола одностайно як за представника антирадянщини, коли решта України обрала Леоніда Кравчука», – каже експерт громадянської мережі «Опора» Ольга Стрелюк.

Якщо у 1991 році галичани єдино голосували за дисидента В’ячеслава Чорновола, то у 1994 році їм довелось обирати між україномовним Леонідом Кравчуком, якого як комуніста не підтримали на попередніх виборах, і Леонідом Кучмою, якого вважали російськомовним «червоним директором». Симпатії жителів Західної України були на боці Кравчука.

Але за Леоніда Кучму галичани вже агітували у 1999 році, коли довелось визначатись між Кучмою і комуністом Петром Симоненком. Саме виборець західних областей вплинув на те, що Леонід Кучма вдруге очолив країну.

У 2004 році від 93% до 96% голосів електорат трьох областей на заході країни віддав за Віктора Ющенка. Тоді штучно посилили питання «схід-захід», лякали на Донбасі «бандерівцями», а на Львівщині – Росією. У 2010 році розчаровані у політиці президента Ющенка галичани були серед майже 4,5% «проти всіх», бо не хотіли обирати ані раніше судимого Віктора Януковича з проросійською політикою, ані Юлію Тимошенко, яку вже оцінили на посаді прем'єр-міністра, яка прагнула політичного союзу з регіоналами.

2014 рік подарував перемогу в першому турі Петрові Порошенку. За нього проголосували майже 70% виборців західних областей України. І явка виборця була найвища на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині. На цих виборах Петро Порошенко зробив ставку на місцевих багатіїв, вважає викладач політології університету «Львівська політехніка» Іван Матковський.

«Наразі багато громадян не визначилися зі своєю позицією на майбутніх виборах, тільки нещодавно закінчився процес реєстрації кандидатів. Чим цікавішою буде президентська кампанія, чим активнішими будуть кандидати, тим більшою мірою виборці будуть брати участь у виборах. Застосування адмінресурсу, застосування антитехнологій тощо спричинятимуть зневіру населення у результати виборів та посилюватимуть думку, що голос виборця нічого не значить. Це може понизити явку виборця. Проте кожен із кандидатів повинен закликати своїх прихильників прийти і проголосувати на виборах, взяти також із кандидатом відповідальність», – каже Матковський.

«Відсоток тих, хто ще не визначився, є доволі високим»

Громадські організації на Львівщині намагаються триматися осторонь виборчого процесу. Натомість громадські активісти, не прив’язуючись до інституцій, голосно заявляють власну позицію.

У Комітеті виборців України у Львівській області зауважують, що штаби на місцях проводять невеликі локальні акції (вулична агітація «з палаток», організація зустрічей кандидата з громадами міст, залучення нових агітаторів для відвідин житлових помешкань).

«Їхня роль залишається поки непомітною і більшість «меседжів» громадяни отримують з «централізованих джерел». Варто зазначити, що методи регіональних штабів повторюють діяльність центральних, тільки у менших масштабах (масова реклама на своїх сторінках «вірусних» відео тощо). Виборці поступово роблять свій вибір, хоча відсоток тих, хто ще не визначився, є доволі високим – від 20% до 23%, враховуючи різні соціологічні дослідження. Остаточне рішення люди ухвалюватимуть в останні два тижні перед виборами. Проте помітне і збільшення кількості людей, які не готові голосувати взагалі або ж не мають такого бажання», – каже представник КВУ у Львові Остап Мачинський.

За спостереженнями експертів, страх для виборця на заході країни може стати одним із вирішальних, коли у виборчій кабінці залишиться сам-на-сам із бюлетенем із численними прізвищами, страх, що країна розвернеться від тих позитивних змін, які вже стались, страх війни і страх миру будь-якою ціною.