Центрвиборчком завершив прийом документів на президентські вибори. Серед кандидатів, як переконує «Газета по-українськи», багато кандидатів – це політтехнологія, щоб внести хаос. Скаламутити інформаційний простір так, щоб найупізнаваніші мали найбільше шансів. Експерт видання політолог Микола Давидюк стверджує, що значна кількість зареєстрованих політиків мають проблеми із законом. На них є справи у НАБУ чи Генпрокуратурі. На цьому тлі п’ять кандидатів із найвищими рейтингами виглядають більш-менш інтелігентно. Якщо поставити їх на тлі вчителів або лікарів – стануть найбільшими корупціонерами. У переважній більшості вони представники системи. Фінансуються трьома-чотирма олігархами, зокрема й Путіним. Тому велика кількість – це не якість. Технічні кандидати відтягуватимуть голоси, викидатимуть компромат. Фаворити боротимуться з високим рівнем недовіри. Для Зеленського проблемою буде некомпетентність і несприйняття його міжнародною спільнотою, переконаний експерт. Він вважає, що Порошенко особисто нікого не атакуватиме. Це робитимуть прихильні до нього лідери думок. Тимошенко критикуватиме президента. Зеленський нападатиме на всіх, показуючи, що він людина із поза системи. Проросійські Бойко і Вілкул говоритимуть, що все європейське – це погано, а московське – добре. Решта кандидатів випадають із порядку денного. Навіть такі, як Гриценко і Садовий. Їхньому об’єднанню завадила самозакоханість, переконаний політолог.
Газета «День» пропонує поради – як має діяти розумний виборець. А також розповідає про три основні загрози, проти яких потрібно виставити «фільтри». Видання констатує, що український виборець стоїть перед великим випробуванням – зробити правильний вибір у складних умовах. Адже в сучасному світі багато різних технологій та інструментів, які спрямовані на те, щоб нав’язувати цей «правильний вибір» щодо певних кандидатів чи партій. Причому використовують їх як «свої» політики, так і Кремль, який не втрачає будь-якої нагоди, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні. Тобто українські виборці – під подвійним ковпаком маніпуляцій. Експерти видання переконані, що деяким лідерам політичних партій необхідно «розкрутитися» й набрати хоча б п’ять відсотків, щоб на парламентських виборах мати більше шансів на успіх. Ті, хто не є лідерами партій, але при цьому можуть набрати хоча б по два відсотки, прагнуть потрапити до тих чи інших політичних сил та проектів. Є і такі кандидати, які просто грубо працюватимуть проти конкретного кандидата. Тут може бути багато маніпуляцій. На виборах можуть бути вирішальними долі відсотків. Утім, експерт видання соціолог Ірина Бекешкіна радить не забувати, що політика відображає образ самого суспільства. Суспільство, яке здатне вестися на популістські гасла та обіцянки, саме не створює відповідного запиту для серйозних передвиборчих програм. Пропозиція зрештою залежить від попиту.
А в публікації «Битва за...» газета «День» розповідає – що цікавить глобальних світових гравців в Україні? Автор статті історик-міжнародник Руслан Гарбар переконує, що Росія прагне за будь-яку ціну відновити контроль над територіями колишньої Російської (Радянської) імперії. В першу чергу це – Україна, Білорусь, а якщо Захід промовчить – то й країни Балтії, можливо, й Північний Казахстан. Незалежна Україна – це рана на репутації Росії, а також на репутації особисто Путіна. Історик нагадує, що вся історія Росії – це збільшення її розмірів. Це – запорука її існування. Інакше доведеться займатися внутрішніми проблемами від Санкт-Петербурга до Владивостока. А Європейський союз Україна цікавить насамперед, як Східна Європа, на якій відбувається військовий конфлікт, що порушує комфортний стан європейської бюрократії, що склався в повоєнний період. Вона ще не усвідомлює, що залишити територію найбільшої країни Європи як зону миру і спокою, а не як джерело напруження, вимагає не тільки малодієвих резолюцій, а й реальних кроків. Зростаюча агресія Росії «сприяє» радикалізації Європи. Для США далека Україна цікава насамперед, як поле протистояння Росії, яка визнана одним із найбільших викликів на сьогодні для США. І як територія, яка безпосередньо межує з непередбачуваним агресором, і яка може бути використана для конкретних кроків щодо його стримування.
«Словом і зброєю» – у публікації під таким заголовком дописувач газети «Україна молода» Богдан Червак нагадує, що 90 років тому на Першому конгресі (Великому зборі) було створено Організацію українських націоналістів. Він наголошує, що в історії українського національно-визвольного руху діяльність ОУН посідає особливе місце. Це один із найорганізованіших і наймасовіших етапів боротьби українського народу за власну державність. Врешті історія ОУН – це цілий етап самостійницьких домагань українського народу, який мав величезний вплив на процес усамостійнення України на початку дев’яностих років.
