Гості програми «Ваша Свобода»: Катерина Одарченко, політтехнолог; Юрій Лісничий, політичний експерт, директор «Інституту аналізу і прогнозування»; Андрій Магера, колишній заступник голови ЦВК; Олексій Кошель, голова Комітету виборців України.
Три дні залишилося до кінця подання документів на реєстрацію кандидатів у президенти. На сьогодні маємо вже 26 офіційних кандидатів. Тим часом соціологи оприлюднили нові результати опитувань на тему, за кого збираються голосувати українці.
Віталій Портников: Почнемо розмову з останніх рейтингів кандидатів на посаду президента. Свіже опитування СОЦИС, КМІС і Центру Разумкова за 16-29 січня 2019 року.
Ми взяли першу п'ятірку:
І ще одне опитування – соціологічної групи «Рейтинг» за 16-24 січня:
Цифри змінюються. При чому, на наших очах. Залишилося не так багато часу. Ще донедавна багато хто з політологів, експертів говорив, спираючись саме на результати соцопитувань, що чинний президент України взагалі не проходить до другого туру. Сама Юлія Тимошенко вважала, що у другому турі обов’язково зустрінеться з Петром Порошенком. Принаймні на сьогодні ситуація виглядає так, що сама Тимошенко може непотрапити до другого туру. Натомість Володимир Зеленський, якого вважали технічним кандидатом, який може відбирати голоси у провідних кандидатів, виявився тим претендентом, який може потрапити до другого туру. Як це пояснити?
Катерина Одарченко: Окрім впізнаваності, яка часто плутається з рейтингом, потрібна ще й організаційна структура. Зеленський, який має декілька штабів, діє в цілому інформаційною кампанією. «У полях» у нього немає структури – не ходить по квартирах, не має наметів, не має людей, які комунікуватимуть «у полі». Виграти вибори без комунікацій «у полі» дуже важко.
Потрібні структури мають Тимошенко, Порошенко, Бойко, Ляшко і в деяких регіонах Садовий і Гриценко.
Якісному агітатору в день за якісну роботу потрібно буде платити 200-350 гривеньКатерина Одарченко
За останні дні побачимо реєстрацію ще великої кількості технічних кандидатів, які продаватимуть свої місця у комісіях. Це досить прибутковий бізнес і досить негативний для нашої демократії в цілому. Це люди, які матимуть спільні прізвища, критикуватимуть певних кандидатів і так далі. Після чого Зеленський зустрінеться з цими рейтингами з розмовою з інвесторами, наскільки вони готові оплачувати агітаторів.
Припустимо, якісному агітатору в день за якісну роботу потрібно буде платити 200-350 гривень. На один мажоритарний округ потрібно десь 500 агітаторів. Політична сила – це 30 000-120 000 доларів. Зеленський не володіє 100 мільйонами умовних одиниць, які необхідні для побудови такої структури.
Коли дивлюся якісні дослідження, фокус-групи, які більш глибинно відповідають на мотиви виборця щодо кожного кандидата, то що, припустимо, їм подобається в Тимошенко? Вона представила аргументовану програму з експертами. Які визначаються і протестно, абсолютно чітко налаштовані проти Порошенка, вони шукатимуть між кандидатами, які пропонують, дещо аргументоване.
Електорат Бойка зараз суттєво скоротився. На «синьому полі» з’явилося багато інших гравців – Вілкул, Мураєв, Тарута трошки на цьому векторі.
Начебто агітатори ходять по квартирах і збирають не просто підписи, а персональні дані. Адмінресурс, який існує з точки виділення коштів і тиску, особливо в селах на директорів шкіл і так далі – на жаль, в аспекті страху ці речі часто спрацьовують.
Юрій Лісничий: Є потужні партії, які мають можливості захистити голоси на виборах. Звісно, що у Зеленського зараз завдання №1– забезпечити хоч якесь збереження голосів. Потенційно починає з’являтися, з одного боку, сильний гравець, тому що на нього компромату класичного політичного українського немає, з іншого – слабкий, тому що у нього попереду дати відповіді на основні питання – програма, команда, порядок дій. Феномен Зеленського (перед тим, що величезний запит на нові обличчя) – феномен емоційності і казковості для українців.
Ми ще побачимо порушення законодавства. У «день тиші» не знімають бігборди, або на цих бігбордах зрозумілим шрифтом у тій самій тональності натякають. У нас чомусь така практика, що переможців не судять. Через те в цій гонитві, у цій битві використовують будь-які методи. І переможця не осудять, а переможцеві вже байдуже, хто там з переможених, що робив.
– Пане Магера, величезна кількість людей балотується тільки для того, щоб отримати місця в комісіях і продати ці місця, можливо, тим, хто цих місць дійсно потребує... Це взагалі катастрофа, коли виборча система перетворюється на бізнес на голосах і на місцях у виборчих комісіях!
На жаль, на цих виборах Україна поб'є рекорд щодо кількості зареєстрованих кандидатівАндрій Магера
Андрій Магера: Це проблема. На жаль, на цих виборах Україна поб’є рекорд щодо кількості зареєстрованих кандидатів. Аби подібного навалу кандидатів не було, щоб виборчий бюлетень не виглядав схожим на щось неосяжне, потрібно подумати, як формувати ОВК. За чинним законом, усі кандидати зареєстровані мають право на представництво в ОВК і ДВК. Як варіант – за допомогою парламентських партій формувати виборчі комісії або половину від парламентських партій, половину від суб’єктів.
Виборчий закон треба було у цій частині (щодо грошової застави у 2,5 мільйони гривень кандидатами у президенти України під час реєстрації – ред.) трошки уточнити. Якщо самовинуванець подає грошову заставу, закон має його зобов’язати, що він використовує власні кошти, які може особисто задекларувати, або має взяти позику у банку під проценти. А не так, як ми не знаємо, звідки кандидати беруть кошти, з яких це схем і так далі.
Частину кандидатів, які йдуть самовисуванцями, не можу назвати «технічними». Наприклад, Романа Безсмертного чи Руслана Кошулинського. 3 лютого – це кінець подання документів, і ще поз’являються дуже екстравагантні кандидати.
– Пане Кошель, що робити з порушеннями?
Олексій Кошель: Насамперед удосконалювати чинне законодавство. До того часу, поки кандидат у президенти не отримав посвідчення ЦВК, офіційно не є зареєстрованим, на нього не поширюється дія чинного законодавства. На цих виборах побачили хвилю дочасної агітації і перед стартом виборчої кампанії, і вже під час самої виборчої кампанії.
Відзначаємо, що низка зареєстрованих кандидатів порушують закон і розміщують агітаційні матеріали без вихідних даних, поза межами виборчого фонду, тобто використовують «чорну готівку» для ведення агітації. Мені імпонує грузинський досвід, де за півроку до старту виборчої кампанії потенційні кандидати подають до ЦВК заяву про наміри, тоді на них поширюється відповідне законодавство.
