(Рубрика «Точка зору»)
Відновлення національної пам’яті – це не лише відкриття незнаних, забутих чи раніше заборонених сторінок минулого. Це і їх суттєве переосмислення. Саме це відбувається нині із подією, що сталася 29 січня 1918 року.
Пам’ять про Крути повернулася в Україну із відновленням незалежності в 1991-му. Але протягом двох десятиліть бій згадували як трагедію чи навіть поразку. Оборонці станції загинули, більшовики продовжили наступ на Київ. Ось що говорили про Крути.
Для більшої драматизації суттєво завищувалася кількість українських втрат, понижувався вік бійців, їхні військові навички. Відтак згадування Крут перетворилося в плач і розпач від чергової поразки, замилування власною жертовністю.
Такий підхід далекий не лише від об’єктивної історичної оцінки того що сталося під станцією Крути 29 січня 1918 року, але й від справжнього вшанування пам’яті учасників цих подій.
Важко здобуту ціною вояцьких життів перемогу знецінюють, називаючи поразкою.
Так, загибель у бою близько сотні українських вояків – це трагедія. Але втричі більша кількість ворожих втрат заперечує тезу про поразку. Особливо, якщо врахувати, що співвідношення сил учасників бою складала майже 1 до 10 не на користь українців.
Більшовики зуміли продовжити свій наступ на Київ лише через чотири дні.
Для проголошеної лише кілька днів до того незалежної Української Народної Республіки це були визначальні чотири дні, які дозволили державі отримати міжнародне визнання та військову допомогу.
Незабаром після цього більшовиків вигнано назад на схід. Так, через рік вони знову повернулися, але не назавжди.
Війна з Росією, царською, більшовицькою, путінською триває досі. На жаль, досі на українській землі. Але нині вже за сотні кілометрів від Києва.
І в цій війні ми знову перемагаємо, бо нині Росії протистоїть не кілька сотень добровольців, а багатотисячна і високопрофесійна оснащена українська армія. На боці України не кілька держав, що визнавали нас у 1918-му, а практично весь цивілізований світ, який засуджує російську агресію.
Ми перемагаємо, бо не забули про бій 29 січня 1918 року.
Про Крути пам’ятали в Українській повстанській армії, де це ім’я присвоїли одному з військових формувань на Волині. Про Крути пам’ятають у сучасній армії, де цим іменем названо військовий ліцей у Львові та військовий інститут у Києві.
Ми переможемо, коли шануватимемо Крути по-справжньому: як нашу перемогу.
Володимир В’ятрович – голова Українського інституту національної пам’яті
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
