Монумент Соборності України планують встановити в Києві. Наприкінці минулого року віце-прем’єр Павло Розенко вимагав прискорити спорудження пам’ятника. Та коли він з’явиться, досі невідомо. Це змушує згадати попередні спроби встановити подібні пам’ятники.
За правління чотирьох президентів не вдалося поставити монументи Соборності ані в столиці України, ані ще в чотирьох містах по сторонах світу. Ідею встановити такі пам’ятники висловив ще президент Леонід Кучма. Він доручив Кабміну провести конкурс проектів для Києва, Луганська, Ужгорода, Чернігова та Севастополя і відкрити монументи до 85-ї річниці підписання Акту злуки в 2004 році.
Епопея виявилася не лише прикрою, а й повчальною – з огляду на теперішню долю Севастополя й Луганська.
Пам’ятник заклали – й забули
«Збереження територіальної цілісності нашої держави, консолідація нації – ці проблеми актуальні й сьогодні», – казав 22 січня 2003 року президент Леонід Кучма.
Святкування Дня соборності на державному рівні започаткував президентський указ Кучми в 1999 році. Після його розпорядження в 2002 році Кабміну, конкурс на найкращий проект монумента й справді оголосили.
У січні 2003 року Національна спілка художників проводила виставку з 12 ескізних проектів київського монументу, наданих до І туру конкурсу. У лютому 2005 року завершився ІІІ тур, в якому переміг проект Юлія та Льва Синькевичів.
«На невеличкому постаменті – антична колонна з граніту, на якому ледь проступають силуети скіфських баб, а над ними – ангели… Увінчує колонну Оранта на колінах. Вона молиться, піднявши руки до небес. В неї на колінах – немовля. Жіночий образ ніби вмонтований у хрест, окреслений стрічкою Мебіуса», – описував проект в репортажі з засідання містобудівної ради Києва сайт про нерухомість столиці Domik.ua.
У запеклій дискусії сперечалися про місце встановлення монумента, критикували власне і сам проект, а професор архітектури Української академії мистецтв Лариса Скорик взагалі уїдливо зауважила: «Перед розпадом держави ми будемо ставити пам’ятник Соборності?»
Тим не менш мер Києва Олександр Омельченко підписав розпорядження про спорудження монумента поблизу Маріїнського палацу. У квітні 2006-го він разом з президентом Віктором Ющенком заклав камінь на місці майбутнього пам’ятника. Передбачалося, що відкриють монумент напередодні Дня Незалежності України того ж року.
Вже за президента Януковича в Києві збиралися створити Алею Соборності з відповідним монументом та обіцяли відкрити пам’ятник до Дня соборності у 2014 році. Знов не судилося.
Місця Соборності не знайшли ані в Луганську, ані в Ужгороді
В Луганську на обласному конкурсі в 2003 році переміг проект скульпторки Катерини Домненко. Центральною фігурою вона зробила бандуриста, над яким підноситься 15-метрова арка-рушник. «Вишивкою» рушнику служать барельєфи Богдана Хмельницького та князя Володимира Великого.
Крім нестачі грошей, в Луганську ніяк не знаходилося місце для «Соборної України». Спочатку планували поставити в парку Східноукраїнського університету.
У 2008 році була пропозиція встановити монумент на місці стели «Борьбу познавшим борцам за коммунизм» біля українського театру. Художньої цінності стела не має, навіть автор давав згоду на демонтаж. Зносити стелу влада не наважилася. За рік ніби визначилися – біля Артемівської райради. Та роботи не розпочалися.
Не краще вийшло й на Закарпатті. В Ужгороді на обласному конкурсі переміг проект скульптора Михайла Беленя.
«В основу композиційного задуму, самої ідеї пам'ятника я помістив п'ятьох київських князів. Серед них буде і наш князь Лаборець. А в центрі так званого історичного вікна, на центральній колоні, я розмістив найсильніший символ України – Богоматір. На зворотній стороні пам’ятника буде ангел-охоронець України. Композицію завершить тризуб – символ нашої держави», – цитує «Обком» пояснення пана Беленя закарпатському «Віснику» у 2004 році.
Водночас на всеукраїнському конкурсі проектів для Ужгорода перемогли скульптор Іван Бровді та архітектор Степан Шолтес. Проте основу під монумент самовільно, за повідомленням «Закарпаття онлайн», збудував у 2005 році Белень. Але й йому не судилося збудувати пам’ятник. Як виявилося, у 2007 році Ужгородська міськрада віддала земельну ділянку на площі Богдана Хмельницького під будівництво торгово-розважального комплексу.
Тоді президент Віктор Ющенко розпорядився встановити монумент Соборності в меморіальному парку «Красне поле» поблизу міста Хуст. Закарпатська ОДА проігнорувала розпорядження.
Президента Порошенка теж не слухаються
У Севастополі конкурс на проект монумента оголосили в 2002 році і збиралися встановити його вже у 2003-му. Планувалося, що пам’ятник буде в парку мікрорайону «Омега-2». Землю під будівництво багатоповерхівок, облаштування парку і встановлення в ньому монумента міськрада передала в оренду Севастопольській міській держадміністрації у 2005 році.
А у 2010-му Севастопольська МДА без жодних законних підстав віддала ділянку у власність Житлово-будівельному кооперативу «Оріон». На 2011 рік обсяг капітальних вкладень у зведення монументу Соборності сягав аж 72 488 гривень. Це кілька відсотків від кошторису пам’ятника, тобто не було зроблено майже нічого.
Про Чернігів відомо, що у 2003 році там оголошували конкурс на кращий ескізний проект. Премія за перемогу була призначена 1250 гривень – за тодішнім курсом, 234 долари в перерахунку. Утім, про підсумки конкурсу і взагалі про монумент Соборності в Чернігові відомостей нема.
Президент Петро Порошенко неодноразово розпоряджався про спорудження монумента в Києві. Зокрема, в 2014 році своїм указом він вимагав «активізувати роботу з проектування та спорудження». У 2016 році він ставив мету відкрити монумент 22 січня 2019 року.
Кабмін видав розпорядження, яким зобов’язав Київську міську держадміністрацію збудувати монумент власним коштом. КМДА відповідала, що в неї на пам’ятник грошей нема, а оскільки він має загальнонаціональне значення, то й фінансувати спорудження має держава.
Місяць тому, 22 грудня 2018 року віце-прем’єр-міністр Павло Розенко казав, що треба прискорити спорудження монумента. Однак навіть фото проекту у відкритих джерелах на сьогодні відшукати неможливо.
