Дніпро – Відомий російський артист, композитор та режисер Володимир Назаров, який залишив Росію через політичні мотиви й оселився в Україні, став новим художнім керівником театру опери та балету в Дніпрі. У п’ятницю нового керівника представили колективові театру. 66-річний митець – відкритий супротивник путінської влади, відомий своїми висловлюваннями на підтримку України. Нещодавно він отримав українське громадянство і пов’язує з Україною своє подальше життя і творчість. Уродженець Дніпропетровщини вважає себе українцем, попри те, що багато років пропрацював в Росії, був професором Російської академії музики імені Гнесіних і членом Ради ОРТ.
Що стало причиною виїзду з Росії, чи не пожалкував він про своє рішення, чи підтримує зв’язки з родиною, друзями та колегами, які залишились у Москві? Про все це Радіо Свобода розпитало в митця.
– Ще до початку подій 2013 року в Україні ви були відомі своєю опозиційною діяльністю в Росії. Що стало останньою краплею, яка підштовхнула вас зробити цей крок – залишити Росію?
– Крим. Крим був останньою краплею. І вбивство Бориса Нємцова, мого друга, керівника моєї партії «Парнас». Я створював цю партію разом з ним і Михайлом Касьяновим. Борю вбили. Причому публічно, показово. Це було навіть не вбивство, а страта. Крим, війна, все…
– А вам через вашу антипутінську позицію погрожували, тиснули, були якісь «привіти»?
– «Привітів» було повно. Тональність цих «привітів» така: «Ти думаєш, що народні артисти не вмирають?»… Це триває і зараз. Буквально місяць тому у вікна мого будинку в Москві влетіли три пляшки з чорною фарбою. «ГеБуха» – завжди був одним з потужних інструментів з величезними традиціями провокацій. Звичайно, вони все знають. Вони знають і мою українську адресу, і тут їхніх агентів повно.
– Ви переїхали в Україну 2016 року. Чи не пожалкували ви про своє рішення відтоді?
– Ні, не пожалкував ні разу. Російські газети пишуть про мене – «зрадник». А кого я зрадив? Я повернувся на свою батьківщину. Я народився в Новомосковську.
– Ви реагуєте якось на ці випади в ЗМІ?
В Росії існує ціла фабрика тролів, і якщо ти проти влади виступив, ця фабрика «вмикається». Виявляється, моя мама, яка походить з роду запорозьких козаків, – єврейка, а я – «жидовствующий активист»
– Там в Росії інша система. Там існує ціла фабрика тролів, і якщо ти проти влади виступив, ця фабрика «вмикається». Наприклад, я про себе зі здивуванням прочитав, що я «жидовствующий активист». Такого терміну я ще не бачив! Тобто моя дружина, росіянка, – виявляється, єврейка, моя мама, яка походить з роду запорозьких козаків, – єврейка, а я – «жидовствующий активист». Тобто вони ліплять, що здумається. А раптом щось і прилипне. Ну що ж, звертати на це увагу абсолютно непродуктивно. Це як ідеш по селу і кожна собака тебе обгавкає, а ти маєш з нею з’ясовувати стосунки?
– Тобто реагувати немає сенсу?
– Росія – це не Україна. Тебе довбуть по першому, другому, третьому, четвертому телеканалу, а ти захищаєшся… у Фейсбуці. Бо ніхто не надрукує і не допустить тебе на екран, якщо Путін сказав, що ти ворог. Це нерівні сили. Тому витрачати свої сили – а я вже далеко немолодий – на ці «битви»… Ось я приїхав і ставлю в театрі вже п’яту музичну виставу – от оце мені «по кайфу»!
– 2016 року ви оприлюднили відеозвернення до Олега Табакова, голови Ради ОРТ, де виступили з критикою російської влади. Ви також заявляли Табакову про відповідальність митця за його громадянську позицію.
– Це хороший артист, чудовий режисер, талановитий організатор, але як людина… Зараз він вже в іншому світі, але свій некролог він зіпсував...
– А інші російські митці, які підтримують президента Володимира Путіна?
– Позиція їхня нещира. Вони це роблять заради шматка хліба з маслом. Якщо кон’юнктура зміниться, вони будуть у перших лавах демократами і таке інше. Прийдуть фашисти – вони будуть фашистами. Нема ідеології в їхніх діях, є один «шкурний» інтерес.
– Але ж питання життя і смерті перед ними не стоїть? Це тільки питання «хліба з маслом»?
– У тому й справа. Я можу зрозуміти людей, які зраджували, коли їх катували в мурах НКВС. Це зрозуміло. Хто знає, як би і я витримав, якби ламали кістки, вибивали зуби… Але зараз-то нічого не загрожує. Нічого не загрожує, а вони отак. Це абсолютно «шкурний» інтерес.
– Чи спілкуєтесь Ви зі своїми російськими колегами зараз?
Зараз вони лукавлять. Навіть в телефонних розмовах – всі прибічники Путіна. Ну і хай. Ціну я їм всім знаю
– Звичайно, продовжую. Але з російськими колегами відбулись метаморфози. Вони раптом трішки втратили здоровий глузд. Я розумію, що це також гра. Я розумію, що такі хлопці, як Хазанов, Міхалков та інші, якщо станеться щось із Путіним, то перевзуються в повітрі й стануть «впереди планеты всей» вчити мене демократії. Це я знаю. Зараз вони лукавлять. Навіть в телефонних розмовах – всі прибічники Путіна. Ну і хай. Ціну я їм всім знаю. Я стараюсь судити моїх колег за їхнім внеском в мистецтво, не в політику. Тому що політикани з них погані. Так само, як і з мене. Мене втягнули в політику. Я не був там. Я не хочу займатись політикою. Я хочу займатись мистецтвом.
Треба було прогнутись, просто прогнутись. А я за своїми предками запорозький козак, у мене хребет вже не гнеться
Я з 1988 року керував державними колективами. Останнє моє місце роботи в Росії – Державний музичний театр національного мистецтва, один з 5 найбільших театрів Росії. Якби ситуація не склалась так, що я вже розумів, що мовчати – це зраджувати мою батьківщину, то я, напевно, і досі працював би. Треба було прогнутись, просто прогнутись. А я за своїми предками запорозький козак, у мене хребет вже не гнеться.
Це, власне, почалось ще раніше. 2012 року від нас всіх Володимир Мединський, міністр культури РФ, вимагав публічного виступу й підтримки політики президента. До цього ми – хто підтримував, хто не підтримував – займались своєю справою. Так ні. «Вийди на екран, в публічний простір і скажи про президента Путіна». Я вийшов і сказав. Результат ви знаєте – розвалили театр, і я змушений був виїхати.
– Ви досі народний артист Росії ? Не було закликів позбавити вас звання?
– Були заклики. Якби мене позбавили звання, це була б чергова дурниця російської влади. В минулі часи був такий чудовий артист, заслужений артист РРФСР Микола Смирнов-Сокольський. Коли міністр культури Катерина Фурцева сказала: «Я за вашу поведінку звання вас позбавлю», він відповів: «Але ж ім’я ви у мене не заберете». Ось і все.
– Скажіть, а в’їзд до Росії зараз вам закритий?
– Ні, в’їзд до Росії відкритий. Але це просто небезпечно робити.
– Підтримуєте зв’язки з родичами, які залишились в Росії?
– Так. У мене там родина, діти, внуки, правнук.
– А українську мову ви вивчили вже після повернення в Україну, спеціально для роботи?
Мій вчитель української мови та літератури добре мене вчив у школі. У мене з українською мовою немає питань
– Ні, це просто мій вчитель української мови та літератури добре мене вчив у школі. У мене з українською мовою немає питань, я розмовляю, можу перекладати, пишу без помилок. Я говорив у дитинстві.
Я навчався в російськомовній школі в Новомосковську. І те, що з 20 років я не розмовляв українською, а коли повернувся Україну, почав розмовляти, – це завдяки моєму вчителю…
– Дякуємо!
Відомий російський артист, композитор та режисер Володимир Назаров переїхав до України 2016 року. Зі студентами Київського інституту музики імені Рейнгольда Глієра він створив музичний театр, а потім отримав запрошення на роботу в Дніпрі.
На сцені Дніпровського музично-драматичного театру імені Шевченка поставив уже чотири вистави. Днями був призначений виконувачем обов’язків художнього керівника театру опери та балету в Дніпрі.
«Я представив Володимира Назарова колективу театру як художнього керівника, як людину, що відповідає за всі творчі процеси, постановки, творче наповнення. Він вже взявся до роботи, ми вже обговорювали питання щодо гастролей, нових вистав, стратегії змін і розвитку театру. Нам хочеться, щоб театр опери та балету повернув собі визнання в світі, щоб він не був майданчиком для ярмарків текстилю, а заробляв кошти своїми виставами, гастролями», – сказав, коментуючи призначення, голова облради Гліб Пригунов.
«Я хочу щось зробити для цього міста», – зазначив сам Володимир Назаров.
