«Т-34», російський фільм, який із великим розмахом прославляє радянський танк, що відіграв ключову роль на Східному фронті Другої світової війни, є останнім наразі у серії великобюджетних фільмів на історичну військову тематику, спонсорованих Міністерством культури Росії і щедро розрекламованих на російському державному телебаченні.
Фільм розповідає про період 1941–45 років і про мало ймовірну для реального життя спробу лейтенанта Червоної армії Миколи Івушкіна втекти з німецького табору для військовополонених у танку Т-34. Наприкінці фільму – на мосту у німецькому селі поблизу чехословацького кордону – відбувається епічна танкова битва з уповільненими польотами снарядів і сучасними ефектами. Звичайно ж, переможцем залишається російський солдат Івушкін.
За словами режисера Олексія Сидорова, мета фільму – «розповісти історію війни так, щоб захопити молодь і не викликати заперечень у тих, хто ще зберігає Велику Вітчизняну в своїй пам’яті». Міністерство культури Росії наводить цю цитату в прес-релізі.
Така формула, що використовується в десятках схожих російських фільмів, нарешті досягла своєї мети.
З моменту його загальнонаціонального випуску 1 січня фільм зібрав понад мільярд рублів (майже 15 млн доларів у перерахунку), закріпивши перше місце в російському кінопрокаті. Понад 4 мільйони глядачів, згідно зі статистикою Російського кінофонду, уже подивилися стрічку.
Потужна підтримка зіграла свою роль. Продюсер «Т-34» – Лен Блаватник, бізнесмен-мільярдер, який походить з України і має зв’язки з Кремлем, – каже, що для нього «Т-34» – «не просто бездоганно придуманий пригодницький фільм». «Мій дід – фронтовик, перемога у Великій Вітчизняній війні – частина сімейної історії. Я дуже прискіпливо відбираю проекти, і обрав цей фільм з дуже великої кількості пропозицій. Частково це обумовлено, в тому числі, й особистими мотивами», – сказав Блаватник журналістам на Каннському кінофестивалі в травні 2017 року, де бюджет фільму оцінювали в 600 мільйонів рублів (у перерахунку – майже 9 млн доларів).
Друга світова війна забрала життя понад 26 мільйонів радянських цивільних осіб і військовослужбовців і стала об’єктом національної гордості. Пам’ять про героїчну радянську кампанію, спрямовану на витіснення німецьких загарбників, часто використовувалася як пожива для пропаганди, зазначає російський кінокритик Антон Долін. Але в своєму огляді для незалежного інформаційного сайту Meduza Долін стверджує, що «T-34» уникає примітивних методів, які демонструються в інших фільмах на воєнну тематику, спонсорованих урядом Росії.
«Спасибі авторам за те, що зробили високобюджетний воєнний блокбастер, майже очистивши його від пропагандистської та ідеологічної складової. Можливо, при його описі навіть можна буде обійтися без слова «патріотичний»», – пише Долін, звертаючи увагу на те, що навіть слово «Сталін» тут згадується «лише один раз, та й то – жартома, що є рідкістю».
Але «Т-34», схоже, не повністю вільний від посилань на сучасну геополітику, каже кінокритик. «Серед членів екіпажу першого танка, який майже відразу гине, є українець і білорус – квота «братніх народів» дотримана. Боязкий українець майже відразу гине, а ось міцний ґрунтовний мехвод (механік-водій) білорус доживає разом з Івушкіним до кульмінації», – зауважує Долін.
«Т-34» – це третя російська стрічка, починаючи з 2012 року, присвячена танкам періоду Другої світової війни. Але, на відміну від своїх попередників («Білий тигр» 2012 року і «Танки» 2018-го), він виявився головним хітом російської аудиторії.
Згаданий фільм «Танки» режисера Кіма Дружиніна не став прокатною сенсацією в Росії, навіть незважаючи на те, що ним особисто опікувався міністр культури Росії Володимир Мединський. Він особисто відвідував зйомки цього фільму, який мав робочу назву «Побачити Сталіна». «Танки» вийшли у 2018 році як таки собі приквел (продовження навпаки) до «Т-34». Стрічка розповідає про два прототипи танків Т-34, що пробиралися з Харкова до Москви, коли нацистське керівництво шукало способів знищити їх, «адже виробництво цих надпотужних танків мало прискорити перемогу СРСР над фашизмом», мовилося у прес-релізі фільму. Танки, за задумом авторів фільму, мали терміново встигнути постати перед очима самого Сталіна.
Першою аудиторією, яка подивилась той фільм, за даними російської «Новой газеты», були військовослужбовці російської авіабази «Хмеймім» у Сирії.
Фільм «Танки», який так підносили критики, виявився провальним у касових зборах, а «T-34», що вийшов перед новорічними святами, переплюнув своїх конкурентів.
«Війні дозволено бути предметом новорічної розваги. Що може бути веселішим, ніж врізати фріцам і розчавити фашистську гадину, закусивши перемогу мандаринами і запивши шампанським?» – розмірковує російський кінокритик Антон Долін.
Над перекладом і адаптацією тексту працювала Людмила Ваннек.
