«Від США буде нова хвиля антиросійських санкцій» – Бузаров

Гості програми «Ваша Свобода»: Андрій Бузаров, експерт-міжнародник; Ганна Гопко, народний депутат України, голова комітету Верховної Ради у закордонних справах; Дмитро Некрасов, російський економіст.

Емманюель Макрон знову нагадав Володимиру Путіну про захоплених українських моряків. Вже не один раз президент Франції говорив з президентом Росії. Канцлер Німеччини Ангела Меркель двічі навіть протягом доби порушувала питання звільнення українських моряків. Натомість Кремль знову заявив про провокацію з боку України у Керченській протоці.

Олександр Лащенко: Пане Бузаров, є ще у Заходу важелі вплинути на Москву? Адже після інциденту у Чорному морі 25 листопада так і не запроваджено сильніший пакет санкцій проти Росії, хоча й продовжено попередній.

​– Андрій Бузаров: Ця реакція була передбачуваною. Є два типи реакцій – американська і європейська. Європейська була більш слабшою, пасивною. Чого не скажеш про американську, особливо в особі конкретних сенаторів. Я переконаний, що з боку США буде нова хвиля санкцій. Нещодавно на сайті московського центру Карнегі була опублікована стаття про те, що впродовж найближчих двох років американсько-російські відносини тільки погіршуватимуться. Я у цьому переконаний. Незалежно від того, хто виграє вибори в США у 2020 році. Відповідно погіршення відносин між Росією і США призведе до посилення підтримки з боку США України, яка виражатиметься не тільки в матеріально-технічному, військовому, але й у дипломатичному, можливо, і у фінансовому плані.

(Повна версія програми)

При бажанні США можуть суттєво заблокувати фінансові операції Російської Федерації. Але ЄС досить неоднозначний у своєму ставленні особисто до Путіна. У цьому році ще більш серйозний розкол у політичній частині (між США і ЄС – ред.). А Макрону зараз треба бути активним, жорстким. Тому тиск з боку Макрона у ставленні до Путіна є важливим. На сьогодні Росія зацікавлена хоч в якомусь діалозі з ЄС. Макрон і Меркель – це головні партнери Росії в ЄС.

Але ці країни є партнерами і України... Ми бачимо прямий ефект (від дії санкцій – ред.). 8%, 10% зростання ВВП – це зараз вже неможливо. Санкції найближчим часом не скасують. В Росії це прекрасно розуміють. Зараз ситуація на користь України, не зважаючи на те, що ми втратили частину території.

Щодо звільнення українських моряків, то все впирається в те, коли Путін вирішить це зробити, і коли він особисто буде зацікавлений, щоб звільнити моряків напередодні якоїсь дати і в обмін на щось. Не заперечую, що може до літа звільнити або ж у березні, у квітні. Явно відбувається якийсь політичний торг, про який ми, громадяни, журналісти, експерти, не знаємо. Що навзаєм хоче Путін – поки що не зрозуміло. Але те, що торгуватиметься серйозно щодо моряків, є очевидним. Чим більше Путін затягуватиме звільнення моряків, тим більшою буде ізоляція з боку Заходу.

– Можливо, таким чином Путін хоче посилити позиції свого ставленика – Медведчука – в Україні напередодні українських виборів. Хоча Медведчук переконує, що він – саме український політик і діє на користь України.

​Андрій Бузаров: Коли ведемо мову про звільнення заручників, крім Медведчука, в українській масовій свідомості фігурує прізвище і нашого президента завжди. Я не виключаю, що звільнення українських моряків повністю або частково може відбутися до 31 березня 2019 року. Якщо так, то це буде не лише позитив для Медведчука, але й для президента Порошенка. Можливо, не усіх. Можливо, 15 моряків, можливо, 10 із 24. Але ця перемога багато в чому буде використана і представниками української влади, які скажуть: Медведчуку дякуємо, але ми ж натиснули!

Я думаю, що комунікація (Порошенка і Путіна – ред.) досить серйозна відбувається через Медведчука. Найцікавіше, що було зафіксовано у програмі Радіо Свобода «Схеми», що ці зустрічі (Медведчука і Порошенка – ред.) були напередодні, буквально за день-два до оприлюднення санкційного списку. Таке відчуття, що є якийсь діалог, і прізвища, які туди (у російські санкційні списки – ред.) потрапляють, не без згоди або не без повідомлення представників української влади. Тут набагато серйозніша гра.

– Пані Гопко, на вашу думку, є все таки важелі Заходу радикально вплинути на Путіна, щоб той пішов на поступки, а не піднімав ставки?

Ганна Гопко: Ці важелі, зокрема ЄС, вміло не застосовує. У грудні 2018 року, коли Україна пропонувала ЄС запровадити третій пакет санкцій, на жаль, через декілька країн-членів ЄС, зокрема Італію, Німеччину, ми не побачили політичної волі щодо запровадження окремого пакету санкцій, пов’язаного з відверто вчиненим актом агресії у Чорному морі.

Ми хотіли, щоб санкції ЄС були продовжені на рік. Бо український парламент у жовтні продовжив закон «Про особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Луганської і Донецької областях» до кінця грудня 2019 року. Хоча підстав для цього «замороженого» закону як таких не було – бойові дії тривають, перемир’я немає, немає прогресу у звільненні українських громадян.

Заяви, вимоги до Путіна звільнити, які озвучені – це добре, але це малодієво. Реакція ЄС настільки млява, що вона потім бумерангом через те, що не було дієвих кроків, вдарить і по самому ЄС. Демократія, за яку так переживають в ЄС, під загрозою через недієву відповідь. Ми чекали, що «новими «джавелінами» зі сторони США, будуть реальні санкції, щоб вдарити, зокрема, по європейських компаніях, які мають унікальні технології, які не дозволили б завершити будівництво «Північного потоку-2».

Росія розгорнула потужні наступальні угруповання військ довкола України. 70% державного кордону фактично є потенційною лінією зіткнення. Росія може здійснювати планові удари вглиб території України з північного, східного та південного напрямків.

– Палата представників Конгресу США тепер буде під контролем демократів. До речі, той «пекельний» пакет санкцій, запропонований не лише демократами, а й такими республіканцями як Ліндсі Ґрем, на порядку денному. Хіба це не дієва відповідь саме США на агресивні дії з боку Росії?

Ганна Гопко: Ми сподіваємося, що це буде забезпечено. Плюс чітко розуміємо, що після двох «Айлендів», які Україна отримала від США, потрібно і далі оснащувати, зокрема і наші ВМС. Потрібно модернізувати і відновити корабельно-катерний склад. У нас немає ні ресурсів, ні можливостей технічно випускати.

Акт агресії 25 листопада не останній. Мілітаризація Чорного і Азовського морів, «Іскандери» у Криму, військові кораблі з ракетними установками на Азовському морі – сили зараз не співмірні. Що Британія прислала свій військово-морський корабель – добре. Але ми хотіли би бачити візит в Україну держсекретаря США чи нового міністра оборони.

– Переклад. Пане Некрасов, що далі буде у цьому санкційному протистоянні між Заходом (Європа, США) і Росією?

​Дмитро Некрасов (переклад):

– Санкції від санкцій різняться. Впродовж чотирьох років чули про різні санкції, але ті, які серйозно вплинули на економіку, три чи чотири. Я без якогось додаткового загострення не очікував би на нові серйозні економічні санкції. По-перше, вони і себе обмежать, і з боку Заходу викладати останній козир не було б розумним, принаймні без серйозного приводу на те. Економіка Росії адаптувалася до цього режиму. Не те, що в цих умовах економіка може нормально розвиватися (санкції, звісно, не дозволяють російській економіці розвиватися і зростати нормальними темпами), але підготувалася і катастрофічних наслідків не буде. Блискавичних ефектів санкції у найближчій перспективі не матимуть.

Є окремий великий пакет санкцій відносно російських олігархів. Дуже цікава історія з Дерипаском. Дерипаско, залишаючись найбільшим акціонером, передав увесь контроль над компанією, умовно, людям, які погоджені з американцями.

Це історія на довгострокову перспективу. В Росії зараз вживають заходів, щоб зліквідувати холдингове зберігання в офшорах закордоном російських великих компаній. І Дерипаска не єдиний, такі історії ще будуть. Сюжет з персональними санкціями буде одним із основних впродовж найближчих року-двох. Доволі багато активів і людей від цього реально постраждають. Але відключення SWIFT, заборона на операції доларів і так далі – цього я не очікував би.