20 років тому, 1 січня 1999 року – 11 держав європейського блоку випустили євро – нову спільну валюту. І хоча ця грошова одиниця ЄС пережила глибоку кризу, громадяни країн так званої «єврозони» кажуть, що дуже до неї звикли й не хочуть знову повертатися до своїх національних валют. Тим часом, експерти наполягають на тому, що євро, хоч і перебуває за вартістю поруч із загальновживаним доларом, все ще залишаються доволі нестійкою грошовою одиницею.
Експерти наголошують: впровадження євро 20 років тому, було, чи не найбільш нерозсудливим кроком, на який могли зважитися європейці.
Справа нагадувала утопію. Країни з розвиненими економіками раптом вирішили відмовитися від своїх валют, що були очевидними символами їхньої національної ідентичності. Однак, на практиці, йшлося про зміцнення економічних зв’язків та, особливо, про просування «європейської мрії», яка була народжена на руїнах Другої світової війни.
Таким чином, 1 січня 1999 року після тривалих років приготувань, одинадцять країн (нині 19) зважилися на перехід на євро, яким із того часу здійснюються всі фінансові операції співдружності. Власне, фізично відчути «твердість» євровалюти громадяни країн, які входять до зони обігу нових грошей, змогли дещо пізніше, у 2002 році: саме тоді здійснилися масові обміни франків, ґульденів, марок та інших національних валют на євро.
Як почувається євро після двох десятиліть існування?
Баланс хиткий, хоча впровадження євро стало великим успіхом, кажуть деякі економісти. Інші, зокрема, фахівець з фінансів із університету Південної Каліфорнії Ромен Рансьє, стверджує, що «впровадження нової валюти у країнах із такими різними економіками, було помилкою».
Треті у своїх аналізах перебувають десь посередині. «Це увінчалося змішаним успіхом, бо всіх очікувань впровадження євро не виправдало», – вважає експерт Франческо Сарацено з Французької обсерваторії економічних коньюнктур.
Втім, аналітики закликають не дивуватися тому, що оцінки євровалюти такі різні. В низці держав, зокрема у Франції та Італії, євро обрали так би мовити «цапом-відбувайлом»: саме євровалюту звинувачують в усіх бідах і труднощах, хоча, насправді, вони стали результатом помилок урядів, які змінювали одне одного, а також колишніх недоліків у організації промисловості.
Безумовно, однією з позитивних сторін євровалюти є те, що згідно з опитуваннями статистичних служб ЄС, більшість з 340 мільйонів громадян 19 країн єврозони заявляють, що дуже прив’язані до нової валюти й не мають жодного бажання від неї відмовлятися. Громадяни переконані, що впровадження євро дало поштовх процвітанню їхніх регіонів, поклало край валютним розбіжностям між державами та зупинило інфляцію. Також користувачі євро зауважують, що з його запровадженням було припинено зловживання у валютній сфері, а торгівля отримала додаткові стимули.
Поворотна віха європейської історії
Зокрема, голова Європейської ради Дональд Туск заявив, що «створення євро 20 років тому, як і звільнення Центральної та Східної Європи стали поворотними віхами у європейській історії. З того часу спільна валюта перетворилася на потужне вираження Європейського союзу, як політичної та економічної світової сили».
На думку Туска, «не зважаючи на кризи, євро засвідчив свою стійкість» і разом зі змінами, які переживає світ, «триватиме й модернізація та зміцнення Єкономічного та валютного союзу».
Євро став символом єдності, суверенітету й стабільності. Він забезпечив процвітання й захист громадянЖан-Клод Юнкер
Тим часом, голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер переконаний, що його підпис 20 років тому під документом про впровадження євро, як тодішнього прем’єр-міністра Люксембургу, був «найважливішим підписом, який він коли-небудь ставив під документом».
«Євро став символом єдності, суверенітету й стабільності. Він забезпечив процвітання й захист громадян», – заявив голова виконавчого органу ЄС та колишній президент Єврогрупи, клубу, що об’єднує представників урядів держав, що входять до зони обігу євро.
Євро – друга за популярністю валюта світу
Євро пройшов довгий шлях від перших обговорень ідеї спільних грошей наприкінці 1960-х – до нинішнього використання 340 мільйонами європейців та ще 175 мільйонами осіб у світі. Це друга за важливістю міжнародна валюта: її використовують, або пов’язують зі своєю національною валютою близько 60 держав планети. Євро вважається надійним та безпечним сховищем цінностей для міжнародних центральних банків, його використовують для обслуговування боргових зобов’язань та інших міжнародних платежів.
Десять років після світової фінансової кризи 2008 року, архітектура Європейського економічно-валютного союзу була значно зміцнена. Однак, констатують європейські лідери, ще багато роботи в цій сфері залишається невиконаною.
На переконання провідних фінансистів, на свій 20 річний ювілей, євро все ще має доволі хитку структуру і не має можливості повноцінно забезпечити поглиблену взаємну інтеграцію економік держав-членів ЄС.
П’ять європейських президентів (Жан-Клод Юнкер (Єврокомісія), Дональд Туск (Європейська рада), Антоніо Таяні (Європарламент), Маріо Драґі (Європейський центральний банк) та Маріо Центено (президент Єврогрупи)) заявляють, що навіть після 20 років обігу євро ще потребує доопрацювань.
