Тільки-но Македонія наблизилася до вирішення багаторічної суперечки із Грецією через зміну назви своєї країни, як інша багаторічна суперечка із Болгарією опинилася на межі спалаху – цього разу через македонську мову.
У червні Греція та Македонія уклали угоду про зміну назви останньої – так звану Угоду «Преспа» (від назви озера, біля якого раніше прем’єри Греції і Македонії підписали угоду про перейменування – ред.). Зміна назви країни обіцяє покласти край суперечці Македонії з сусідньою Грецією, яка у відповідь припинить блокувати приєднання Скоп’є до НАТО і ЄС.
Але цього разу підтримку Македонії в її спробах євроатлантичної інтеграції можуть поставити під сумнів у Болгарії. Молодший партнер у болгарському коаліційному уряді – Болгарський національний рух (VMRO-BND) – цього тижня додав нових складнощів для Скоп’є.
Рух, очолюваний міністром оборони Красіміром Каракачановим, був роздратований останніми аргументами прем’єр-міністра Македонії Зорана Заєва про існування македонської мови.
Скоп’є наполягає, що це відмінна південнослов’янська мова, яка формує частину культури та національної ідентичності країни.
Болгарія була першою країною, яка визнала незалежність Македонії від Югославії у 1992 році, але вона ніколи не визнавала македонську як унікальну окрему мову.
Софія наполягає на тому, що офіційна мова Македонії – це регіональний діалект болгарської мови.
Заєв нещодавно порушив мовне питання під час кампанії за конституційну зміну, необхідну в рамках угоди з Грецією про зміну назви країни на Республіку Північна Македонія.
На початку грудня Заєв у зверненні до парламенту зауважив, що угода включає роз’яснення щодо існування окремої македонської мови – запевнення, важливі для національної ідентичності македонців. Заєв згадав про частину Угоди «Преспи», згідно з якою Греція погодилася визнати існування македонської мови в ООН.
3 грудня парламент Македонії ухвалив проект поправок до конституції щодо зміни назви країни. Остаточне голосування щодо ухвалення конституційної поправки очікується в січні.
Проте зауваження Заєва у парламенті щодо мови почули також і в Болгарії, що викликало обурення від Каракачанова та інших болгар, які розглядають події візантійської епохи в уже сучасній Македонії як важливу частину історії Болгарії.
Минулого тижня Каракачанов сказав болгарському національному телебаченню, що Македонія вдається до «хитрощів» та «фальсифікації історії», щоб підсилити ідею «македонської ідентичності та мови не тільки в Македонії, а й на території Болгарії».
«Північна Македонія – це географічне найменування, яке також включає і нинішні території Болгарії, – сказав Каракачанов, – пан Заєв також міг би попросити, щоб болгарський діалект, який вони використовують, вивчався як офіційна іноземна мова в Болгарії, це неприпустимо, це провокація».
Болгарський національний рух приєднався до Болгарського коаліційного уряду з прозахідним прем’єр-міністром Бойко Борисовим, незважаючи на опозиційне ставлення до розширення ЄС та НАТО.
Тим не менш, деякі політики із прозахідної партії Борисова «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» приєдналися до Каракачанова в його протесті проти зауважень Заєва щодо мовного питання.
Серед них – Андрій Ковачев, болгарський член Європарламенту, який описав македонську мову як «західно-болгарський діалект», і звинуватив Заєва у «знущанні над пам’ятю наших предків».
Міністерство закордонних справ Македонії швидко відгукнулося із закликами до спокою.
МЗС попередило, що «подібна контр-відповідь» македонських чиновників створить «ланцюг негативних реакцій», які сприятимуть відчуженню між Македонію та Болгарію, створюючи «ворожість замість дружби».
Договір про дружбу
МЗС Македонії також зазначило, що договір про дружбу, підписаний між Скоп’є та Софією у серпні 2017 року, мав на меті покласти край дипломатичній напрузі, яка існувала роками.
«Ми підписали договір про дружбу, і дружба, яку ми будуємо, буде охоплювати взаєморозуміння, повагу та турботу про інтереси сусідів», – йдеться у повідомленні міністерства від 10 грудня.
Двосторонню угоду ЄС привітав як дипломатичний прорив.
Жодна зі сторін не відмовилася від своїх усталених позицій щодо мовного спору, однак сторони переговорів уникали порушення цього питання.
Зростання глибших дипломатичних та економічних зв’язків між балканськими сусідами було затьмарене суперечкою, аж доки в лютому 1999 року не було досягнуто домовленості про те, як вирішити цю проблему.
До того часу в Софії побоювалися, що визнання македонської як унікальної мови стане прецедентом, який дозволить Скоп’є мати майбутні територіальні претензії в південно-західній Болгарії, де також використовують подібний діалект.
Скоп’є також відмовився визнати позиції Софії через побоювання потенційних претензій Болгарії до своїх територій.
Обидві сторони погодились підписувати майбутні договори «офіційними мовами обох країн».
Відповідно, в обережно оформленому договорі про дружбу 2017 року, йдеться про наступне: «Угода підписана в двох оригінальних примірниках, кожна – офіційною мовою кожної зі сторін – македонською мовою, відповідно до Конституції Республіки Македонія, та болгарською мовою, відповідно до Конституції Республіки Болгарія».
Спільна історія, різні точки зору
Мовне питання – не єдиний суперечливий аспект в болгарсько-македонських відносинах. Суперечки також виникли внаслідок різних точок зору стосовно історичних подій на Балканах.
Одна з ключових дискусій зосереджується на болгарських військових силах, розгорнутих на територіях сьогодні вже сучасної Македонії під час Другої світової війни, коли болгарська монархія об’єдналася з нацистською Німеччиною та країнами осі (гітлерівська коаліція).
У македонських школах після закінчення Другої світової війни вчили, що болгарські війська були «фашистськими окупантами», тоді як болгарські школи вчили, що вони були «визволителями».
Інша історична суперечка пов’язана з революційними рухами Османської епохи, про які зараз обидві країни заявляють, як про частину власної історії.
Національний рух Каракачанова стверджує, що він є наступником історичної внутрішньої македонської революційної організації – групи, заснованої в 1890-х роках, яка спочатку мала на меті отримати автономію від Османської влади в регіонах Македонії та Адріанополі.
В рамках угоди про дружбу, був створений болгарсько-македонський історичний комітет із експертами з обох країн, які намагаються максимально урівноважити книги з історії з метою зменшення майбутньої напруженості.
У нових підручниках ми намагатимемося подолати суперечки та писати їх таким чином, щоб допомогти побудувати довготривалий і міцний мирПетар Тодоров
Після двох раундів переговорів за закритими дверима, з інтерв’ю Радіо Свобода із членами комітету випливає, що обговорення деяких історичних подій, призвело до деяких каменів спотикання.
«Македонські підручники не будуть представляти історичні події за болгарським шаблоном», – зазначив член Македонського комітету Петар Тодоров в інтерв’ю Радіо Свобода. «Але у нових підручниках ми намагатимемося подолати суперечки та писати їх таким чином, щоб допомогти побудувати довготривалий і міцний мир», каже він.
«Ми б хотіли, щоб нові підручники розвивали критичне мислення у македонських школярів, – зауважує Тодоров. – Це те, чого зараз бракує в Македонії або в регіоні».
Тодоров визнає, що Болгарія та Македонія мають спільну історію. Але він наполягає на тому, що македонці також мають свою мову та національну ідентичність, яка не залежить від історичних зв’язків із Болгарією.
«Спільна історія не означає «один народ – дві держави», – пояснив Тодоров. «Є спільна історія між Болгарією та Македонією, але це історія перебування під владою Османів», – зазначає він.
«Ми також можемо сказати, що Македонія та Сербія мали спільну історію під час Югославії», – додав Петар Тодоров.
