Говорячи про гібридну війну сьогодні, йдеться насамперед про Росію, хоча вона ніколи цей термін щодо себе не сприймає. Про це говорили учасники дискусії про гібридні загрози, яка відбулася у Празі. На їхню думку, більше за всіх тиск пострадянського впливу на собі відчула Україна, яка стала полем для застосування гібридної зброї та прикладом, з якого європейські держави намагаються отримати потрібні уроки.
«Гібридна війна – новий спосіб вести війну чи пусте поняття? Російський вплив» – це назва дебатів, на які Політологічний клуб факультету cоціальних наук Карлового університету в Празі запросив чеського генерала Петра Павла, який 3 роки (з червня 2015-го до червня 2018 року) очолював посаду голови Військового комітету НАТО.
Під його керівництвом Північноатлантичний альянс пройшов крізь найважчі часи останніх років, зокрема війну в Україні, чи боротьбу із тероризмом.
Виходячи зі свого професійного досвіду Петр Павел довший час звертає увагу на небезпеку з боку Росії, та вважає конфлікт в Україні, зокрема окупацію Криму та підтримку Росією військових дій на Донбасі, найяскравішим та найтиповішим прикладом гібридної війни 21-го століття.
На прикладі України можна побачити, яким чином відбулася інтеграція всіх інструментів гібридної війни – це і довгострокова підготовка в кіберпросторі, це і дії націлені на місцеві групи населення, зокрема, етнічних росіян.
«Все це було добре скоординовано з інформаційною кампанією, яка від самого початку мала за мету створити відчуття, що йдеться не про анексію, а про мирне «перейняття», яке було ініційовано із середини. І Росії це вдалося, оскільки, навіть сьогодні її аргументи мають багато прихильників, не дивлячись на те, що було вже представлено безліч доказів того, що ці кроки легальними не були і бути не могли», – пояснює генерал Павел.
Такі країни, як Росія вірять, що силою можна досягти успіху на міжнародній сцені краще, ніж дипломатією та політикоюПетр Павел
Порівнюючи гібридну війну зі звичайною – відрізняють лише її інструменти та цілі. Важливо розрізняти, до якої міри йдеться про інформаційний вплив ще у прийнятних рамках, а де вже цей вплив виходить за прийнятні межі, та прямує безпосередньо до дестабілізації країни.
«Такі країни, як Росія, переконані, що за допомогою гібридної війни можна досягти власних цілей. Вони вірять, що силою можна досягти успіху на міжнародній сцені краще, ніж дипломатією та політикою» – зауважує Петр Павел.
Метою таких впливів, вважає він, є знизити рівень того, що ми зазвичай сприймаємо за прийнятне.
Якщо ще пару років тому, класифікація порушення кордонів суверенної держави вважалася агресією, через декілька років інтенсивного пропагандистського «масажу» ми вже готові охоче вірити, що це були легітимні кроки з боку Росії.Петр Павел
«Якщо ще пару років тому, класифікація порушення кордонів суверенної держави вважалася агресією, через декілька років інтенсивного пропагандистського «масажу» ми вже готові охоче вірити, що це були легітимні кроки з боку Росії. І що Росія в принципі мала на це право. Так само, як і з підтримкою сепаратистів на Донбасі, або застосуванням власного права у ситуації із Керченською протокою. Ми також готові приймати думку про те, що така велика країна, як Росія має право мати власну сферу впливу. Хоча ми трохи забуваємо, що до цієї сфери впливу вона намагається дістати і нас. І коли це станеться, ми, скоріш за все, опинимось за межами простору вільного ринку, свободи виражати власну думку та робити інші демократичні речі, яких вже сьогодні не існує в Росії», – наголосив Петр Павел.
Чеський генерал переконаний, що російський вплив, свідком якого ми є сьогодні, не обов’язково сприймати як чисту агресію або щось вороже. Однак варто дивитися на це, як на те, що точно йде на користь, а що, навпаки, у довгостроковій перспективі, може завдати великого збитку. Особливо, якщо взяти до уваги стиль російської політики та зокрема деякі висловлювання її представників.
«Я часто стикаюся з інтерпретацією, що ми занадто лякаємо Росією, і що Росія не є для нас небезпекою. Думаю, що ніхто не зацікавлений лякати власних громадян ядерною війною. Але в своїх документах Росія вважає НАТО вороже налаштованим щодо неї. І цим варто керуватися. Існує безліч доказів, що Росія на території Чехії поводиться дуже активно. Зокрема в інформаційній та кібер галузі. Часто здається, що, якщо дії не військового характеру, і вплив, якого не видно під поверхнею, – це не шкодить. Але саме це має найсильніші наслідки. І йдеться не лише про суспільні настрої, а передусім про маніпуляції стосовно політиків, які приймають важливі рішення, що стосуються Росії», – наголошує Петр Павел.
На думку чеського генерала, розширення НАТО на схід викликає певні занепокоєння у Росії щодо власної безпеки, але вважати що агресивна політика Росії є виключно бажанням «захиститися від вороже налаштованого альянсу», є хибною.
Кожна держава має право, відповідно до статуту ООН, самостійно вирішувати власне майбутнє, і частиною якої групи вона хоче, або не хоче, бутиПетр Павел
«Росія завжди сприймала власну безпеку дуже проблематично. Ще з часів царів вважалося, що завдяки географічному розміру – Росію оборонити неможливо, а єдиний спосіб, як її ефективно захистити – це експансія. Якщо ж на це подивитися з точки зору нашої країни, я більше погоджуюся з аргументом, що кожна держава має право відповідно до статуту ООН, самостійно вирішувати власне майбутнє, і частиною якої групи вона хоче або не хоче бути. Інакше нам всім доведеться змиритися з баченням Росії про те, що світ – це ігрове поле для сильних, де слабкіші приречені бути під їхнім впливом», – зазначив Петр Павел.
Повернення Росії до політики партнерства та до поважання міжнародних норм не зашкодить її безпеці, запевняє колишній голова Військового комітету НАТО, це, навпаки, має їй допомогти. Однак небажання Росії іти у цьому питанні на зустріч, цілком зрозуміле.
Сучасний режим в Росії побудований на утриманні статусу-кво. Якби Росія мала ліберазілуватися, як інші країни-члени НАТО, тоді це означало би кінець цього режимуПетр Павел
«НАТО не налаштоване проти Росії агресивно, але я не здивований, що Росія сприймає НАТО як свого ворога, тому що сучасний режим в Росії побудований на утриманні статусу-кво. Якби Росія мала ліберазілуватися, як інші країни-члени НАТО, тоді це означало би кінець цього режиму. Режим робить все для того, щоб вижити. Незалежно від того, чи йде це на користь російському населенню», – пояснив Павел.
Говорячи про можливу ескалацію конфлікту на сході України та ризик застосування хімічної зброї з боку Росії, чеський генерал запевняє, що таке принципове порушення міжнародних норм буде мати дуже негативні наслідки для Росії в очах всього світу. Позиція НАТО в цьому питанні цілком однозначна: Північноатлантичний альянс підтримує Україну та готовий надати допомогу як матеріальну, так і політичну. В його інтересах, аби Україна була здатна військово протистояти подібним ситуаціям.
