Дніпро – Цивільний мешканець із Дніпра Олександр Бондаренко зазнав важкого поранення на Донбасі чотири з половиною роки тому, коли протистояння в регіоні тільки починалось. Він був скалічений озброєними сепаратистами, коли наскочив на їхній блокпост. У телефоні дніпрянина заграв гімн України – і бойовики відкрили вогонь на ураження. Чоловік вижив, але тяжкі рани призвели до інвалідності. Тепер він намагається довести, що статус інваліда отримав не через «загальне захворювання», як записано в документах, а через бойове поранення. У схожій ситуації в Україні опинились десятки людей, кажуть правозахисники, але через недосконалість законодавства ні на статус постраждалих від війни, ні на компенсації розраховувати не можуть. Один із виходів для таких людей – звертатись до Європейського суду з прав людини.
42-річний дніпрянин Олександр Бондаренко, батько чотирьох дітей, навесні 2014-го, з початком протистояння на Донбасі, пішов до райвійськкомату й записався добровольцем. Чоловік каже: він був готовий іти захищати цілісність України, але сам він, виходець із Луганської області, до кінця не міг повірити, що на його малій батьківщині колишні однокласники й друзі могли взятись за зброю й підтримувати сепаратистів. Наприкінці травня чоловік на власному авто вирушив на Донбас, аби побачити все на власні очі.
У мене було недовір’я, що в нашому краю таке могло відбуватись. Не вірив, що прямо всі там проти України
«У мене з собою була пара берців, камуфляж – не військовий, а спеціальний, риболовецький, була тушонка. Я їхав просто дізнатись обстановку. Це був час, коли добробати тільки розпочинали свій рух. Казати, що я їхав 100-відсотково воювати, пристати до якогось українського підрозділу, я не можу. Я їхав спершу подивитись. У мене було недовір’я, що в нашому краю таке могло відбуватись. Не вірив, що прямо всі там проти України. Я проїздив Карлівку, Красноармійськ, блокпости, хотів прорватись далі на Луганщину», – розповів Радіо Свобода Олександр Бондаренко.
«Вони стріляли вслід»
Тоді поблизу Ясинуватої чоловік наткнувся на блокпост бойовиків і потрапив під обстріл.
На телефоні стояв рингтон – гімн України. І тут мене набрав родич зі Львова, заграв гімн… Врятувало тільки те, що була заведена машина… Вони стріляли вслід… Я був на межі, багато крові втратив. Мене доправили в одну лікарню Донецька, там було багато «сепарів», мене там відмовились оперувати
«Мене зупинили. Місцеві – не місцеві. На мій погляд, пару чоловік – це були чеченці. Те-се, документи. Дніпровські номери – зразу почались якісь моменти. Вивернули багажник, а там берці, камуфляж. Кому ти вже розкажеш, що камуфляж риболовецький. На телефоні у мене стояв рингтон – гімн України. І тут мене набрав родич зі Львова, заграв гімн… Врятувало мене тільки те, що була заведена машина. Я заскочив у машину, став тікати, вони стріляли вслід, потім почали мене наздоганяти, вибили мені заднє скло. Я зазнав поранення в живіт. На шляху мені зустрівся автомобіль ДПС, я почав сигналити, блимати фарами, вони зупинились. Капітан екіпажу ДПС Володимир Пінчук викликав «швидку». Я вже був на межі, багато крові втратив. Мене доправили спершу в одну лікарню Донецька, там було багато «сепарів», мене там відмовились оперувати, потім Володимир Пінчук і знайома з Горлівки перевезли мене в іншу лікарню, заплатили великі гроші за операцію і кров, і там мене вже прооперували. Через кілька днів мене перевезли до Дніпра, в лікарню Мечникова, де вилучили кулю і провели ще дві операції. Вісім місяців я проходив із виведеним назовні «мішечком» з кишкою», – каже чоловік.
Дивна «загальна хвороба» з вогнепальними пораненнями
Через складні поранення чоловік отримав статус інваліда другої групи. Проте в документах вказали, що інвалідність спричинена «загальним захворюванням». Бондаренко має намір домогтись іншого статусу.
«Лікарка гортала документи, охала-ахала, а тоді каже: «Так ви не військовий?»… Моя мета – домогтись статусу. Хоча б «інвалід чи постраждалий від воєнних дій»
«Лікарка гортала документи, охала-ахала, а тоді каже: «Так ви не військовий?». Кажу: «Ні, їх там не було в той момент, на жаль». Каже: «А, так Ви цивільний…». А я: «Яка різниця? У мене куля зі зміщеним центром ваги влучила»… Моя мета – домогтись статусу. Хоча б «інвалід чи постраждалий від воєнних дій». Я не залічую себе до людей, які брали участь у бойових діях, я не воював і не вішаю собі ордени. Але має бути інший статус. Юристи кажуть, що жодного такого прецеденту поки в Україні немає. Я хочу подавати до суду, але поки не маю юриста, який би бачив перспективи цієї справи», – каже Олександр Бондаренко.
Кримінальне розслідування, цивільний позов, звернення до ЄСПЛ
У правозахисній групі «Січ», яка зацікавилась цією історією, зауважують: випадок із Олександром Бондаренком непоодинокий. Але якщо військові мають чітку процедуру отримання грошової компенсації через поранення, то цивільні досі абсолютно беззахисні. Їм не виплачують жодної допомоги, лікуватись вони мають за власні гроші.
Юрист правозахисної групи «Січ» і громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у Дніпрі Володимир Плетенко зауважує: якщо вірити медичним довідкам, то в Україні в останні роки з’явилась дивна «загальна хвороба» з вогнепальними пораненнями, що призводить до інвалідності. Фахівець бачить кілька шляхів вирішення проблеми, але всі вони зрештою ведуть до Європейського суду з прав людини.
За словами Володимира Плетенка, український Цивільний кодекс передбачає виплати компенсацій жертвам злочинів: якщо особу злочинця не встановили, завдану шкоду має відшкодувати держава. Та процедура призначення виплат не виписана. Ще один вихід – кримінальне провадження, яке дозволить встановити винних і домогтись від них компенсацій. Проте розслідування таких випадків часто неможливе через відсутність доступу на окуповані території.
Справу відкриває СБУ, а далі нічого не відбувається. Треба встановити коло підозрюваних, а підозрювані перебувають на непідконтрольній території
«Наприклад, є Закон «Про боротьбу із тероризмом», є стаття, що передбачає компенсацію тим, хто постраждав від теракту. Стаття-то є, але діяли, приміром, з непідконтрольної урядові території. Справу відкриває СБУ, а далі нічого не відбувається. Треба встановити коло підозрюваних, а підозрювані перебувають на непідконтрольній території. Якщо ж іти до суду за цивільним позовом і намагатися стягнути з держави компенсацію моральних збитків, то знову-таки законодавство до певного моменту прописане, а далі немає. Знову глухий кут. Тому я й кажу, що і в тому, й в іншому випадку – чи то буде шлях кримінального розслідування, чи цивільного позову – треба звертатись потім у Європейський суд з прав людини», – сказав у коментарі Радіо Свобода Володимир Плетенко.
За даними Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, упродовж 2018 року внаслідок бойових дій на Донбасі постраждало більш ніж 180 цивільних мешканців.
У Радіо Свобода також є цікаві новини, які не потрапляють на сайт. Читайте їх у Telegram-каналі.
